АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Полтавцевої Г.А.,
суддів Корнієнко Т.Ю., Мосьондза І.А.,
за участю прокурора Святенко Д.О.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 27 січня 2012 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець села Благовіщенка К-Дніпровського району Запорізької області, громадянин України, з неповною середньою освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2, не судимий згідно ст. 89 КК України,
засуджений за ч.2 ст. 186 КК України на чотири роки 6 місяців позбавлення волі, за ч. 1 ст. 304 КК України ОСОБА_1 виправданий за недоведеністю.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець міста Києва, громадянин України, з середньою освітою, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі п.2-4 ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням та з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 задоволено частково, на її користь з засуджених стягнуто 10 тисяч гривень моральної та 3120 гривень матеріальної шкоди.
З вироку вбачається, що 14 лютого 2011 року близько 22 години 50 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_2, поблизу під'їзду АДРЕСА_4 відкрито викрали майно у потерпілої ОСОБА_3
Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебуваючи біля потерпілої, діючи згідно розподілених ролей, згідно яких ОСОБА_2 спостерігав за навколишньою обстановкою, щоб в разі небезпеки повідомити ОСОБА_1 та своєю присутністю здійснював психологічний тиск на потерпілу, а ОСОБА_1, підійшовши ззаду до потерпілої ОСОБА_3, з силою вирвав з її рук жіночу сумку з її особистим майном всередині. Після цього ОСОБА_1 закрив останній своєю рукою рота, щоб вона не могла покликати на допомогу та примусив її зняти дві золоті каблучки.
Після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з викраденим майном з місця вчинення злочину зникли, а викраденим розпорядилися на власний розсуд, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 3 120 гривень.
ОСОБА_1 органами досудового слідства також було пред'явлено обвинувачення в тому, що він, 14 лютого 2011 року, близько 22 години 50 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння біля під'їзду АДРЕСА_4 умисно, з метою втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність та достовірно знаючи, що ОСОБА_2 не досяг повноліття, здійснюючи на нього психологічний тиск, розповів йому про легкість та доступність вчинення грабежу, після чого запропонував ОСОБА_2 відкрито викрасти майно у ОСОБА_3, на що неповнолітній ОСОБА_2 погодився та в подальшому вчинив злочин з ОСОБА_1.
В апеляції прокурор просив вирок місцевого суду скасувати, постановити по справі новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.304 ч.1 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі. За ст.186 ч.2 КК України просив призначити йому покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі, а на підставі ст.70 КК України остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі, в решті вирок залишити без змін.
В доповненнях до апеляції, датованих 01.06.12 року, прокурор, який брав участь у розгляді справи розгляду справи судом першої інстанції, просить вирок місцевого суду скасувати, кримінальну справу щодо ОСОБА_1 направити в той же суд на новий судовий розгляд.
Апелянт зазначає, що місцевий суд, виправдовуючи ОСОБА_1 за недоведеністю у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 304 КК України, фактично визнав, що цей злочин нерозкритий, а істина не встановлена. За таких обставин вважає, посилаючись на ст.327 КПК України, що суд мав би після набрання вироком законної сили винести ухвалу про направлення справи прокурору для вжиття заходів до встановлення особи, винної у вчиненні цього злочину.
В даному випадку, виходячи із встановлених у ході судового слідства обставин, підстав для переслідування інших осіб за ч. 1 ст. 304 КК України, не вбачається, так само як і вважати вказаний злочин нерозкритим, а тому вважає підставу для виправдання ОСОБА_1, зазначену судом у вироку, неправильною, зазначаючи, що правильним було б виправдати ОСОБА_1 за відсутністю в його діях ознак злочину, передбаченого ст. 304 КК України, в зв'язку з чим вважає вирок суду таким, що підлягає скасуванню.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 за ст.186 ч.2 КК України та вид і розмір призначеного йому покарання прокурором в апеляції не оспорюється (а.с.102-103).
Засуджений ОСОБА_1 в апеляції просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити, застосувати до нього ст. 75 КК України, посилаючись на те, що місцевий суд не в повній мірі врахував дані, які характеризують його особу, а саме те, що він працює, допомагає сестрі, яка є матір'ю - одиначкою, вони обоє є сиротами. Крім того, суд не врахував обставини, що пом'якшують його вину: те, що він активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся у вчиненому, просив у потерпілої пробачення, намагався двічі відшкодувати збитки, але потерпіла від цього відмовилася.
Вирок щодо ОСОБА_2 не оскаржено.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала апеляцію свого колеги в останній її редакції та заперечувала проти задоволення апеляції засудженого; засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію та не заперечував проти задоволення апеляції прокурора, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.327 КПК України виправдувальний вирок постановлюється суддею у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.
Виправдувальний вирок за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину може бути постановлений, коли конкретній особі було пред'явлено обвинувачення, але в ході розслідування отримано дані, які викликають сумніви у винності обвинуваченого, а сукупність зібраних доказів, яка є, не дозволяє їх спростувати та зробити беззаперечний і однозначний висновок про доказаність участі обвинуваченого у вчиненні злочину і вичерпано всі можливості для усунення сумнівів, які є, оскільки з обставин справи виключається можливість вчинення злочину якоюсь іншою особою.
Як видно з матеріалів справи, місцевий суд прийшов до висновку, що пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ст.304 КК України не знайшло свого підтвердження в ході судового слідства, оскільки пояснення ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 було відомо про його неповнолітній вік, суд визнав сумнівними.
При цьому суд послався на протокол очної ставки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 19 березня 2011 року, де ОСОБА_1 пояснював, що ОСОБА_2 говорив, що йому виповнилось 19 років. Допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_2 пояснював слідчому, що ОСОБА_1 знав про його неповнолітній вік, але під час судового слідства ОСОБА_2 пояснив, що він лише думав, що ОСОБА_1 відомо про його неповнолітній вік, а на деталі висвітлення слідчим цієї обставини під час допиту він не звернув уваги (а.с.182-188).
За таких обставин, пославшись на ст.62 Конституції України та на рекомендації Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України з питань розгляду кримінальних справ при постановленні вироків» від 29 червня 1990 року, суд виправдав ОСОБА_1 за ст.304 ч.1 КК України за недоведеністю у вчиненні цього злочину і колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, оскільки відповідно до цих документів, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а всі сумніви по справі повинні трактуватись та вирішуватись на користь підсудних.
У випадку виправдання підсудного за однією з трьох вищезазначених підстав він визнається невинним у вчиненні злочину і реабілітованим.
Враховуючи зазначене, підстав для задоволення апеляції прокурора та скасування вироку місцевого суду колегія суддів не вбачає. При цьому колегія враховує і вимоги ст.367 КПК України, відповідно до яких апеляційний суд не вправі скасувати виправдувальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав підсудного.
Не вбачає підстав колегія суддів і для задоволення апеляції засудженого ОСОБА_1
При призначенні покарання засудженому місцевим судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставиною, яка пом'якшує покарання, суд визнав його щире каяття, вибачення перед потерпілою в судовому засіданні, а також обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння і призначив йому покарання, наближене до мінімальної межі санкції статті 186 ч.2 КК України.
Підстав для пом'якшення призначеного йому покарання не вбачається, оскільки ті обставини, на які засуджений посилається в апеляції, вже враховані місцевим судом при постановленні вироку, а дані про те, що ОСОБА_1 працював у м. Києві, в матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 27 січня 2012 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Судді:
Полтавцева Г.А. Корнієнко Т.Ю. Мосьондз І.А.