№  К-7356/06                                                                      

                                                                                             

 

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

______________________________________________________________

01010,  м. Київ, вул. Московська, 8

 

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 

“17” липня 2008р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                 Конюшка К.В.

суддів:                  Ланченко Л.В.

                        Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

 

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Будьонівської міжрайонної державної податкової інспекції м. Донецька на рішення Господарського суду Донецької області від 31.03.2005 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.2005 р.

 

у справі № 41/66 а

 

за позовом               Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Укрелектромаш»

до                               Будьонівської міжрайонної державної податкової інспекції

                                 м. Донецька

про                          визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

 

 

В С Т А Н О В И В :

 

            У березні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Укрелектромаш» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Будьонівської міжрайонної державної податкової інспекції м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 05.01.05р. № 0000012330/0/11/23-111-1/32270638/93/10 та від 09.02.2005р. № 0000012330/1/1227/10.

            В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що ним було правомірно сформовано валові витрати, а тому висновок, викладений відповідачем в Акті перевірки про завищення позивачем валових витрат є необґрунтованим. І з огляду на це прийняті податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню недійсними.

            Рішенням Господарського суду Донецької області від 31.03.2005р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду  від 23.05.2005р., позовні вимоги задоволені частково. Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 05.01.05р. № 0000012330/0/11/23-111-1/32270638/93/10 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 58800 грн., в тому числі: 39200 грн. основного платежу та  19600 грн. штрафних (фінансових) санкцій.  Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 09.02.2005р. № 0000012330/1/1227/10 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 58800 грн., в тому числі: 39200 грн. основного платежу та 19600 грн. штрафних (фінансових) санкцій. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Будьонівська міжрайонна державна податкова інспекція м. Донецька оскаржила їх в касаційному порядку.

            В касаційній скарзі скаржник послався на те, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень в частині задоволених позовних вимог судами порушено норми матеріального права, просив їх скасувати в цій частині та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

            У відзиві від 08.07.2005р. № 02-22 на касаційну скаргу позивач просив залишити оскаржувані рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

             Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 28.01.2003р. по 01.07.2004р. податковим органом було складено Акт перевірки від 04.01.2005р. № 6/23-113/32270638 (далі - Акт перевірки).  

            За даними Акта перевірки позивачем в порушення п. 5.1. п. 5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  від 28.12.1994р. № 334/94 -ВР (далі - Закон України від 28.12.1994р. № 334/94 -ВР) завищено загальну суму валових витрат,  в результаті чого занижено податок на прибуток за 2003 рік на суму 39400 грн., за 2004р. на суму 100 грн., в тому числі по періодах: за 2 квартал 2003р. на суму 200 грн., за 4 квартал 2003р. на суму 39200 грн. та за 1 квартал 2004р. на суму 100 грн.

            При цьому, вказане завищення валових витрат виникло у зв'язку з тим, що позивачем віднесено до валових витрат витрати за товари (роботи, послуги), вартість яких не підлягає  включенню до складу валових витрат, зокрема: у травні 2003р. витрати на придбання тафтового покриття «Атлас» у ДП «Вінісін-Плюс», у листопаді 2003р. витрати на придбання маркетингових послуг у МПМ «Ягуар», та в січні 2004р. витрати на придбання жалюзей вертикальних у приватного підприємця ОСОБА_1

            На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.01.05р. № 0000012330/0/11/23-111-1/32270638/93/10, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 59250,00 грн., в тому числі 39500,00 грн. - основний платіж, 19750,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

            Крім того, за результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення податковим органом було прийнято  податкове повідомлення-рішення від 09.02.2005р. № 0000012330/1/1227/10, яким позивачу з тих же підстав визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 59250,00 грн., в тому числі 39500,00 грн. - основний платіж, 19750,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

            Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обґрунтовано віднесено до валових витрати в загальному розмірі 130833,33 грн. на придбання робіт за договором № 2003/02-2  від 15.10.2003р.  про надання маркетингових послуг, і це підтверджується матеріалами справи.

            Зокрема, за висновками судів попередніх інстанцій, позивачем здійснювалась оптова торгівля електричними двигунами, яка відповідає визначенню господарської діяльності за приписами п. 1.32. ст. 1 Закон України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, а тому діяльність по придбанню позивачем послуг, спрямованих на продаж товарів (електроприводів та електродвигунів), є такою, що призначена саме для їх подальшого використання  у власній господарській діяльності. 

            Суд апеляційної інстанції також підтримав названі доводи місцевого господарського суду.

            Проте, суд касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на те, що вони зроблені без належного з'ясування всіх обставин у справі. При цьому вимоги ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, за правилами якого здійснювався розгляд справи судом першої та апеляційної інстанцій, щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності не були дотримані судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору.

            Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2003р. між позивачем та був укладений договір № 2003/02-2  про надання маркетингових послуг, який передбачав сплату винагороди Виконавцю (ПМП «Ягуар») в розмірі 5% від суми договору, укладеного між Замовником (ТОВ «Торгівельний будинок «Укрелектромаш») і Покупцем товару.

Предметом вказаного договору було виконання ПМП «Ягуар» ряду окремих дій з метою знаходження оптимального покупця, який готовий придбати товар позивача на умовах останнього, сприяння позивачу в укладенні договору між ним та покупцем.

            З наявного в матеріалах справи акта виконаних робіт від 20.11.2003р. вбачається, що Виконавець виконав роботи по договору від 15.10.2003р.                                 № 2003/02-2, в результаті чого був укладений договір від 15.11.2003р. № 2003/20 з покупцем ПП «Онікс» на поставку електроприводів та електродвигунів на загальну суму 3140000 грн. Цим же актом між сторонами узгоджено суму винагороди МПМ «Ягуар» в розмірі - 157000 грн.

            При цьому суди обох інстанцій в обґрунтування своїх доводів вказують на те, що оскільки вказаний договір був укладений, матеріалами справи доводиться відповідність витрат, понесених позивачем у зв'язку з отриманням робіт від ПМП «Ягуар», визначеним у п. 5.1. ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94 -ВР вимогам.

   Але ані місцевим, ані апеляційним судом не було з'ясовано достовірно, які саме фактичні дії (або комплекс заходів) здійснив виконавець - ПМП «Ягуар» за  договором з надання маркетингових послуг з урахуванням того, що в даному договорі відсутня будь-яка вказівка на характер та тематику досліджень, а акт виконаних робіт не містить будь - якої конкретизації маркетингових та інформаційно - консультаційних послуг. Судами не було витребувано відповідних документів, які б підтверджували дійсне проведення виконавцем маркетингових послуг, відповідних досліджень (аналіз стану ринку, висновків фахівців у цій галузі тощо).

            Крім того, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94 -ВР  валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

            Пунктом 1.32. ст. 1 даного Закону визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

            Таким чином, визначальною ознакою валових витрат є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, господарська діяльність платника податку являє собою сукупність господарський операцій, які відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV визначаються як дії і події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

            Проте, поза увагою судів залишилось питання, чи було фактично виконано умови укладеного між позивачем та ПП «Онікс» договору на поставку електроприводів. Зокрема, в ході судового розгляду судами не було встановлено, чи були реально  відвантажені товарно-матеріальні  цінності  за  даним  договором, чи була отримана позивачем оплата за поставлені електроприводи, і як це знайшло відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача.

            Між тим, вказані обставини входили до предмета доказування в даній справі відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, за правилами якого здійснювався розгляд справи судом першої та апеляційної інстанцій.

            Крім того, матеріали справи містять відомості щодо порушення СУ УМВС України в Донецькій області кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст.205 Кримінального Кодексу України, по факту здійснення фіктивного підприємництва МПМ «Ягуар» та порушення СВ ПМ СДПІ в м. Донецьку кримінальної справи за ознаками  злочину, передбаченого ст.212 Кримінального Кодексу України (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), відносно посадових осіб ТОВ «Торгівельний будинок «Укрелектромаш».

Враховуючи викладене, судам попередніх інстанцій слід було вжити передбачених законом заходів щодо дослідження зазначених угод відносно їх спрямованості на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, і правомірності цих правочинів.

Проте, вказані обставини залишилися поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до  роз'яснень,  які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р.  № 11  «Про  судове  рішення»  (зі  змінами  та  доповненнями)  рішення є законним тоді,  коли  суд,  виконавши  всі  вимоги  процесуального законодавства  і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності  з  нормами  матеріального  права, що  підлягають застосуванню  до  даних  правовідносин.

Судові рішення в оскаржуваній частині зазначеним вимогам не відповідають, оскільки вищевказані висновки судів попередніх інстанцій, є необґрунтованими та передчасними.

            Відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції. 

            Отже, враховуючи викладене, рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, а саме: визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 05.01.05р. № 0000012330/0/11/23-111-1/32270638/93/10 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 58800 грн., в тому числі: 39200 грн. основного платежу та  19600 грн. штрафних (фінансових) санкцій; визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 09.02.2005р. № 0000012330/1/1227/10 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 58800 грн., в тому числі: 39200 грн. основного платежу та 19600 грн. штрафних (фінансових) санкцій - підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

            Відносно включення до валових витрат на придбання тафтового покриття та жалюзі вертикальних у загальному розмірі 1115 грн. судова колегія погоджується з висновками судів першої та другої інстанцій про обґрунтоване визначення податковим органом порушення позивачем п. 5.3.2. ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94 -ВР, оскільки дана правова норма передбачає, що до складу валових витрат не включаються витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

            Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Будьонівської міжрайонної державної податкової інспекції м. Донецька задовольнити частково.

            Рішення Господарського суду Донецької області від 31.03.2005р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.2005р. у даній справі в частині задоволених позовних вимог скасувати, а матеріли справи в цій частині направити на новий судовий розгляд  до суду першої інстанції.

            В решті ухвалені в даній справі судові рішення залишити без змін.

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України.

 

Головуючий	(підпис)	Конюшко К.В.
Судді	(підпис)	Ланченко Л.В.
	(підпис)	Нечитайло О.М.
	(підпис)	Пилипчук Н.Г.
	(підпис)	Степашко О.І.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                              Ф.А. Каліушко