АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № - 22 а -2500 Головуючий по 1 -й інстанції
2006 року Рябішин А.О.
Суддя-доповідач: Дряниця Ю.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року вересня місяця 26 дня м. Полтава. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дряниці Ю.В.,
Суддів: Прядкіної О.В., Абрамова П.С.,
при секретарі: Лимар О.М.
з участю позивача - ОСОБА_1,
представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3 представників відповідачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами Гожулівської сільської Ради Полтавського району, ОСОБА_6, ДК „Укртрансгаз" в особі Кременчуцького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів УМГ „Черкаситрансгаз", ОСОБА_7 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6,Кременчуцького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, дочірньої компанії „Укртрансгаз", Гожулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання правочину недійсним, вселення, скасування рішення про списання будинку, скасування рішення УШ сесії 1У скликання Гожулівської сільської ради Полтавського району про надання земельної ділянки, зобов'язання надати земельну ділянку, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді-доповідача Дряниці Ю.В., -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 26 липня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Постановлено визнати недійсним правочин між Кременчуцьким лінійним виробничим управлінням магістральних газопроводів ДК „Укртрансгаз" та ОСОБА_7 придбання домоволодіння за адресою, АДРЕСА_1, як будівельних матеріалів.
Повернути сторони в первісний стан та зобов'язано Кременчуцьке лінійне виробниче управління магістральних газопроводів, ДК „Укртрансгаз" повернути ОСОБА_7 кошти, отримані внаслідок правочину.
Вселено ОСОБА_1 в домоволодіння за адресою АДРЕСА_1.
Рішення 8 сесії 4 скликання Гожулівської сільської ради Полтавського району від 21.03.2005 року про надання ОСОБА_6 земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 визнано неправомірним.
Зобов'язано Гожулівську сільську раду Полтавського району виділити ОСОБА_1 земельну ділянку для обслуговування будинку за адресою АДРЕСА_1.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за недоведеністю.
В апеляційній скарзі Гожулівська сільська рада Полтавського району просить рішення місцевого суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просять рішення місцевого суду відмінити в частині скасування рішення 8 сесії 4 скликання Гожулівської сільської ради Полтавського району, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Також з рішенням місцевого суду не погодилось Кременчуцьке лінійне виробниче управління магістральних газопроводів, яке в своїй апеляційній скарзі просить рішення місцевого суду скасувати в частині визнання правочину недійсним, вселення позивача в спірне жиле приміщення та повернення сторін в первісний стан скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В суді апеляційної інстанції сторони підтримали свої доводи з підстав, визначених ними в позовній заяві та апеляційних скаргах.
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з підстав, визначених ст.308 ЦПК України.
Судом першої інстанції було встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивач в період з 21.12.1983 року по 30.05.2002 року перебував в трудових відносинах з управлінням, працюючи на посаді оператора в газорозподільній станції Полтава-2 і припинив трудові відносини в зв"язку з виходом на пенсію за віком. Під час перебування в трудових відносинах та після звільнення позивач проживав в будинку за адресою АДРЕСА_1, який належав Управлінню, сплачував за комунальні послуги, користувався земельною ділянкою для обслуговування вказаного будинку. У січні 2005 року Управління списало будинок, в якому проживав позивач та реалізувало його як будівельні матеріали відповідачеві ОСОБА_7 Рада, рішенням 8 сесії 4 скликання від 21.03.2005 року виділила земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 сину ОСОБА_7 - ОСОБА_6.
В подальшому, вирішуючи спір по суті, суд дійшов до висновку, що між сторонами існували і існують дві групи правовідносин: перша -пов'язана з трудовими відносинами і друга - пов'язана з користуванням житловим приміщенням, його правовим статусом.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів вважає, що місцевим судом було зроблено вірний висновок, що між сторонами був укладений правочин купівлі-продажу житлового будинку, а не будівельних матеріалів, оскільки будинок тривалий час не розбирається, відповідачі мають намір використовувати його для свого помешкання, син сторони за угодою отримує за рішенням Ради земельну ділянку для обслуговування спірного будинку.
Таким чином, вірним є висновок суду щодо визнання правочину купівлі-продажу удаваним у відповідності до вимог ст.235 ЦК України, згідно якої удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Визначаючи необхідність визнання договору купівлі-продажу недійсним та наслідки такого визнання, місцевий суд вірно врахував вимоги ч.ч. 1 ,4, 5 ст.203 ЦК України щодо загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а також вимогу ст.215 ЦК України, згідно якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України.
Правильним слід вважати висновок суду про те, що будинок за адресою АДРЕСА_1 є службовим жилим приміщенням, оскільки воно надавалось позивачеві в зв"язку з трудовими правовідносинами і правовідносини щодо користування службовими жилими приміщеннями, порядок виселення із вказаних жилих приміщень врегульовані Постановою Ради Міністрів України № 37 від 04.02.1998 р.
При цьому суд зробив належний висновок, що відсутність реєстрації спірного жилого будинку, як службового житла у виконкомі, не тягне зміну його правового статусу з огляду на умови і порядок його використання поза технологічним процесом.
Тому, з врахуванням вищенаведеного, а також вимог ст.ст.1, 4, 6, 9, 71 ЖК України, ст.47 Конституції України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним, обґрунтованим, тому скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги Гожулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_6, ДК „Укртрансгаз"в особі Кременчуцького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів УМГ „Черкаситрансгаз", ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 липня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги
: