ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 07/2014а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" вересня 2008 р.
9 год., м. Черкаси
За адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Агроторф”
до державної податкової інспекції у місті Черкаси
про визнання протиправними та скасування рішення
Суддя Дорошенко М.В.
Секретар судового засідання Ковба І.М.
Представники сторін:
від позивача: Садова Т.О. –директор товариства;
від відповідача: Леневець А.М. –за довіреністю від 24.09.2007р., Майданюк О.С.- за довіреністю від 07.05.2008р.
Заявлено адміністративний позов про визнання протиправними та скасування рішення відповідача від 22 листопада 2007р. №0005202200 про застосування до позивача 87346грн. 47коп. пені, передбаченої ст. 4 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (далі - Закон №185/94-ВР), за порушення строку зарахування на валютний рахунок позивача в уповноваженому банку виручки у іноземній валюті.
В обґрунтування адміністративного позову позивач вказав на невідповідність фактичним обставинам та вимогам законодавства висновків акту перевірки, на підставі якого було прийняте спірне рішення, про порушення позивачем строку зарахування на валютний рахунок в уповноваженому банку виручки у іноземній валюті за експортовані в Султанат Оман масляну розу і низинний торф.
За твердженням позивача відповідач неправильно визначив початок перебігу 90-90 денного строку зарахування на валютний рахунок в уповноваженому банку виручки у іноземній валюті за закуплену в Болгарії і поставлену в Султанат Оман масляну розу та безпідставно не врахував при розрахунку сум валютної виручки за експортовані в Султанат Оман масляну розу і низинний торф зниження ціни на масляну розу і знищення низинного торфу через їх неякісність.
У засіданні суду представник позивача адміністративний позов підтримав з викладених вище підстав.
Відповідач проти адміністративного позову заперечив, оскільки вважає спірне рішення законним і обґрунтованим, а доводи позивача такими що не ґрунтуються на чинному законодавстві.
У засіданні суду представники відповідача підтримали заперечення проти адміністративного позову.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
19 травня 2004р. виконавчим комітетом Черкаської міської ради була проведена державна реєстрація позивача як юридичної особи і цього ж дня позивач був узятий відповідачем на облік як платник податків.
У жовтні, листопаді 2007р. відповідачем була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання ним вимог валютного законодавства. За результатами цієї перевірки був складений акт від 09.11.2007р. №418/22-0/32940763.
Перевіркою були встановлені такі обставини:
20 грудня 2006р. позивач уклав з компанією BAIT AL-HADHRA Султанат Оман зовнішньоекономічний контракт №20/АО6, згідно з яким позивач зобов’язався продати названому нерезиденту, а останній прийняти і оплатити на умовах CIF Мускат Оман 135 тонн низинного торфу на загальну суму 32400 доларів США.
Згідно з вантажними митними деклараціями від 12.01.2007р. №902000001/7/000274, №902000001/7/000275, від 15.01.2007р. №902000001/7/000325, №902000001/7/000326 і від 16.01.2007р. №902000001/7/000361 позивач на виконання контракту від 20.12.2006р. №20/АО6 поставив компанії BAIT AL-HADHRA Султанат Оман у 5 контейнерах 9643 пакети з торфом низинним вагою брутто –135481грн. і нетто - 134997кг на суму 32400 доларів США.
27 лютого 2007р. на валютний рахунок позивача в уповноваженому банку було зараховано 6282 доларів США, перерахованих компанією BAIT AL-HADHRA Султанат Оман як плату за низинний торф, а 28.02.2007р. ще 680 доларів США.
18 квітня 2007р. позивач уклав з болгарським підприємством „Е.Т. ДЕМ-М Иванова” зовнішньоекономічний контракт №3-5В, згідно з яким болгарське підприємство „Е.Т. ДЕМ-М Иванова” зобов’язалося продати, а позивач купити і оплатити 2000 штук масляної рози на загальну суму 4700 євро.
28 квітня 2007р. позивач на виконання зовнішньоекономічного контракту від 18.04.2007р. №3-5В перерахував болгарському підприємству „Е.Т. ДЕМ-М Иванова” суму попередньої оплати за 2000 штук масляної рози у розмірі 4700 євро і цього ж дня уклав з компанією BAIT AL-HADHRA Султанат Оман зовнішньоекономічний контракт №AG/07, згідно з яким позивач зобов’язався продати названому нерезиденту, а останній прийняти і оплатити на умовах CIF Мускат Оман 2000 штук масляної рози на загальну суму 6000 євро.
29 травня 2007р. болгарське підприємство „Е.Т. ДЕМ-М Иванова” і позивач склали акт приймання-передачі товару, згідно з яким перше передало другому, а останній прийняв 2000 штук масляної рози на суму 4700 євро, після чого ця масляна роза без завезення її на митну територію України була поставлена компанії BAIT AL-HADHRA Султанат Оман згідно з контрактом від 28.04.2007р. №AG/07.
7 липня 2007р. позивач і компанія BAIT AL-HADHRA Султанат Оман склали акт приймання-передачі товару, згідно з яким перший передав другій, а остання прийняла 2000 штук масляної рози на суму 6000 євро.
10 жовтня 2007р. на валютний рахунок позивача в уповноваженому банку було зараховано 3297,55 євро, перерахованих компанією BAIT AL-HADHRA Султанат Оман як плату за масляну розу.
Індивідуальних ліцензій Національного банку України, передбачених Законом №185/94-ВР, на перевищення строку зарахування на валютний рахунок в уповноваженому банку виручки у іноземній валюті позивач не надав.
На підставі викладених вище обставин здійснення позивачем імпортної та експортних операцій перевіркою були зроблені висновки про порушення позивачем встановленого ст. 1 Закону №185/94-ВР 90 денного строку зарахування на валютний рахунок позивача в уповноваженому банку виручки у іноземній валюті:
- по контракту від 20.12.2006р. №20/АО6 у сумі 5812,72 доларів США на 211 днів з 13.04.2007р. по 09.11.2007р., у сумі 6605, 76 доларів США на 208 днів з 16.04.2007р. по 09.11.2007р., у сумі 6605, 76 доларів США на 208 днів з 16.04.2007р. по 09.11.2007р. і у сумі 6413, 76 доларів США на 207 днів з 17.04.2007р. по 09.11.2007р.;
- по контракту від 28.04.2007р. № AG/07 у сумі 3297,55 євро на 43 дні з 29.08.2007р. по 10.10.2007г. і у сумі 2702,50 євро на 73 дні з 29.08.2007р. по 09.11.2007р.
При цьому за висновком перевірки перебіг 90 денного строку зарахування на валютний рахунок позивача в уповноваженому банку виручки у іноземній валюті почався по контракту від 20.12.2006р. №20/АО6 з дня митного оформлення (виписки вивізних митних декларацій) на контейнери з торфом низинним, а по контракту від 28.04.2007р. № AG/07 з наступного дня після виконання болгарським підприємством „Е.Т. ДЕМ-М Иванова” зобовязань перед позивачем по контракту від 18.04.2007р. №3-5В, тобто з наступного дня після складання згадуваного вище акта приймання-передачі товару від 29.05.2007р.
За вказані вище порушення 90 денного строку зарахування на валютний рахунок в уповноваженому банку виручки у іноземній валюті перевіркою позивачу була нарахована пеня у сумі 87346грн. 47коп., передбачена ст. 4 Закону №185/94-ВР.
На підставі акту перевірки від 09.11.2007р. №418/22-0/32940763 відповідач прийняв спірне рішення від 22 листопада 2007р. №0005202200, за яким застосував до позивача 87346грн. 47коп. передбаченої ст. 4 Закону №185/94-ВР пені.
У січні 2008р. у зв’язку з оскарженням позивачем в адміністративному порядку спірного рішення відповідача останній провів повторну виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання ним вимог валютного законодавства. За результатами цієї перевірки був складений акт від 23.01.2008р. №14/22-012/32940763.
Для цієї перевірки позивачем були надані додаткова угода між позивачем і компанією BAIT AL-HADHRA від 03.10.2007р. до контракту від 28.04.2007р. №AG/07 про зниження ціни на масляну розу в зв’язку із втратою нею якості з 6000 євро до 3272, 55 євро та протокол засідання сільськогосподарської комісії Департаменту карантину сільськогосподарської продукції Державної дирекції сільськогосподарського господарства та карантину сільськогосподарської продукції Міністерства сільського господарства та рибних ресурсів Султанату Оман, якою (комісією) 03.06.2007р. було прийняте рішення про знищення партії торфу у кількості 9643 пакети вагою 135481кг, що надійшов від позивача, через наявність у ньому нематоди Ditylinchus sp. S і заборону ввезення в країну.
За висновками повторної перевіркою вказані у попередньому абзаці документи не є достатньою підставою для зменшення суми валютної виручки за експортований в Султанат Оман низинний торф, тому висновки попередньої перевірки є правильними.
У засідання суду позивач надав свідоцтво карантинної служби рослин порту імені Султана Кабула Міністерства сільського господарства Султанату Оман про знищення 12.08.2007р. поставленої позивачем компанії BAIT AL-HADHRA партії торфу низинного в кількості 9643 пакети вагою 135481 кг.
Статтею 1 Закону №185/94-ВР в редакції, яка була чинною в 2007р., встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Відповідно до ст. 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами терміну, передбаченого статтею 1 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Пунктом 1.8 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24.03.1999р. №136 з урахуванням внесених до неї у подальшому змін і доповнень, встановлено, що сума валютної виручки (лізингових платежів) або вартість товарів (об'єктів лізингу) може бути зменшена, якщо протягом виконання зобов'язань за договором:
а) відбувається перегляд ціни товарів (об'єктів лізингу) у зв'язку з невідповідністю їх кількісних та/або якісних характеристик умовам договору - на суму недопоставлених та/або неякісних товарів (об'єктів лізингу).
Рішення про таку невідповідність приймає Міжнародний комерційний арбітражний суд чи Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті або інший орган (експертна організація тощо), уповноважений розглядати спори або засвідчувати таку невідповідність згідно з правилами чи звичаями країни розташування сторони договору або третьої країни відповідно до умов договору;
б) відбувається перегляд ціни товарів (об'єктів лізингу) унаслідок дій форс-мажорних обставин, що призвели до зміни кількісних та/або якісних характеристик товару (об'єкта лізингу), - на суму недопоставлених (недоотриманих) та/або неякісних товарів (об'єктів лізингу).
Зміна ціни товару (об'єкта лізингу) має бути підтверджена Торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим органом (експертною організацією) згідно з правилами чи звичаями країни розташування сторони договору або третьої країни відповідно до умов договору;
в) товари (об'єкти лізингу) знищено, зіпсовано, украдено, загублено - на суму їх вартості [якщо право власності на товар (об'єкт лізингу) відповідно до умов договору належить резиденту].
Наявність таких обставин має бути підтверджена органами, уповноваженими здійснювати таке підтвердження згідно із законодавством країни, на території якої сталися такі події;
г) відбувається відповідним чином оформлене повернення товару (об'єкта лізингу) або його частини експортеру - на суму вартості такого товару (об'єкта лізингу);
ґ) відбувається повернення сплачених імпортером коштів повністю або частково - на суму таких коштів;
д) здійснюється оподаткування виконаних резидентами для нерезидентів робіт (наданих послуг) за межами України - на суму сплачених податків, письмово підтверджених податковими органами країни нерезидента;
е) відбувається оплата резидентом комісійних винагород, що утримали банки-нерезиденти, якщо оплата резидентом цих винагород передбачена експортним, імпортним, лізинговим договорами та/або підтверджена відповідним банківським документом (підтвердження не вимагається, якщо комісійна винагорода за кожним окремим платежем за договором не перевищує 50 євро, або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті).
Згідно з п. 3.6 названої вище Інструкції, якщо імпорт продукції (послуг, робіт) здійснюється без увезення з-за кордону цієї продукції (послуг, робіт) на територію України, то резидент, крім передбачених пунктом 3.3 цього розділу документів, які засвідчують поставку на його користь продукції (надання йому послуг, виконання робіт), подає також договір, який передбачає продаж цієї продукції нерезиденту та зарахування виручки від такого продажу на рахунки цього резидента в банках, або документи, які підтверджують потребу використання ним цієї продукції (послуг, робіт) за межами України.
Здійснення контролю за експортною операцією, за якою продукція, що була придбана резидентом за імпортним договором без її ввезення на митну територію України, перепродається нерезиденту, покладається на той банк, через який проводилась оплата зазначеного імпортного договору. Відлік 90-денного строку розрахунків за таким експортним договором банк починає з наступного календарного дня після дня виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за імпортним договором. Контроль за такою експортною операцією банк здійснює відповідно до вимог цієї Інструкції.
Відповідно до ст. 13 Закону України від 23.06.2005р. №2709-ІУ „Про міжнародне приватне право” документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
У даному випадку щодо документів, виданих уповноваженими органами Султанату Оман, інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства господарський суд прийшов до таких висновків.
Надані відповідачем в обґрунтування зменшення ціни на масляну розу та знищення низинного торфу докази не можуть підтверджувати такі факти, оскільки ці докази не відповідають вимогам Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24.03.1999р. №136.
Протокол засідання сільськогосподарської комісії Департаменту карантину сільськогосподарської продукції Державної дирекції сільськогосподарського господарства та карантину сільськогосподарської продукції Міністерства сільського господарства та рибних ресурсів Султанату Оман від 03.06.2007р. та свідоцтво карантинної служби рослин порту імені Султана Кабула Міністерства сільського господарства Султанату Оман про знищення 12.08.2007р. поставленої позивачем компанії BAIT AL-HADHRA партії торфу низинного в кількості 9643 пакети вагою 135481 кг в установленому порядку не легалізовані, тому не визнаються дійсними в Україні.
Відповідач правильно визначив початок перебігу 90 денного строку зарахування на валютний рахунок позивача в уповноваженому банку виручки у іноземній валюті по контрактах від 28.04.2007р. № AG/07 та від 18.04.2007р. №3-5В і правильно нарахував позивачу застосовану за спірним рішенням пеню, передбачену ст. 4 Закону №185/94-ВР.
Таким чином, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у адміністративному позові повністю.
Ця постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через господарський суд Черкаської області заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення постанови і апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання такої заяви.
Ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
У разі своєчасного подання заяви про апеляційне оскарження і неподання апеляційної скарги у встановлений строк, ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ Дорошенко М.В.