У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
14.08.08 Справа №4/130/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Шевченко Т. М. судді Шевченко Т. М. , Кагітіна Л.П. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі Пересаді О.В.,
за участю представників:
позивача: Грушкіна В.П., дов.№1229/10 від 13.08.08;
відповідача: Стовбун Р.Г., дов.№25 від 07.02.08;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бердянського районного центру зайнятості, м. Бердянськ Запорізької області,
на рішення господарського суду Запорізької області від 02.07.2008р. по справі №4/130/08
за позовом Бердянського районного центру зайнятості, м. Бердянськ Запорізької області,
до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива», с. Успенівка Бердянського району Запорізької області,
про стягнення 3205,12 грн.
ВСТАНОВИВ:
Бердянський районний центр зайнятості звернувся до господарського суду Запорізької області про стягнення з ТОВ АФ «Нива» витрат на професійну перепідготовку в сумі 3205,12 грн., яка складається з 561 грн. – вартість навчання безробітної, вказану суму просив стягнути на користь Запорізького обласного центру зайнятості, 2405,72 грн. – виплачена матеріальна допомога у період професійної перепідготовку, 238, 00 грн. – виплата за проїзд, ці суми просив стягнути на свою користь. Вимоги заявлені на підставі п.4 ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення».
Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.07.2008р. у справі №4/130/08 (суддя Зінченко Н.Г.) в задоволенні позову відмовлено.
Господарський суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення витрат за навчання в сумі 561,40 грн. заявлені безпідставно, так як витрати за навчання були понесені Запорізьким обласним центром зайнятості, а не Бердянським районним центром зайнятості. Позивач не довів, що має передбачені законом повноваження на звернення до суду в інтересах обласного центру зайнятості. Крім того, суд зазначив, що виплати матеріальної допомоги та виплати за проїзд не є витратами на професійну перепідготовку та безпідставно заявлені на підставі ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення». Так, відповідно до ст. 25 цього ж закону виплати матеріальної допомоги здійснюються за рахунок держбюджету.
Не погоджуючись із прийнятим судовим актом, Бердянський районний центр зайнятості, позивач у справі, звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду,
посилаючись на необґрунтованість рішення суду, невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Заявник не погоджується з висновком суду про безпідставність звернення з вимогами про стягнення суми в інтересах обласного центру зайнятості. Посилаючись на ст. 12 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», вказує, що органи державної служби зайнятості є виконавчими органами Фонду і мають право представляти інтереси Фонду в судах. Заявник також зазначає, що витрати по виплаті матеріальної допомоги та виплат за проїзд передбачені ст. 27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п. 25 Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №308 від 20.11.2000р. Отже, за твердженнями заявника, ці витрати пов’язані із професійною перепідготовкою, тому також підлягають стягненню.
ТОВ АФ «Нива», відповідач у справі, проти доводів апеляційної скарги заперечує, зазначає, що позивач не довів того, що працівник не мав можливості підвищити протягом двох свою кваліфікацію або одержати суміжну професію По-перше, як зазначає відповідач: посада, на якій працював вивільнений працівник, не передбачає а ні будь-якої кваліфікації, а ні спеціальних знань. По-друге: працівник Кіркова В.І. не виявляла бажання отримати іншу професію, до керівництва з відповідним проханням не зверталась. Представник відповідача стверджує, що іншим працівникам підприємства, які таке бажання мали, не було відмовлено у допомозі отримати суміжну професію або іншу освіту (зокрема, вищу). Відповідач погоджується з висновком суду, що позивачем безпідставно заявлена до стягнення сума 561,40 грн. на користь Запорізького обласного центру зайнятості. Також, судом вірно встановлено, що матеріальна допомога є видом компенсації для незайнятих громадян, передбачена ст. 25 Закону України «Про зайнятість населення».
Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №1519 від 14.08.2008 року справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя – Шевченко Т.М. (доповідач), судді – Кагітіна Л.П., Кричмаржевський В.А., якою справа прийнята до свого провадження.
В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві.
За клопотанням представників сторін судове засідання проводилось без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. За їх згодою в судовому засіданні 14.08.2008р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі застосування господарським судом норм чинного законодавства при винесенні рішення, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, за договором №978-у з навчальним закладом на професійне навчання безробітних між Запорізьким обласним центром зайнятості та ВПУ №9 м. Бердянська, безробітна Кіркова В.І. була направлена у зазначений навчальний заклад для професійного навчання за професією кухар.
Оплата навчання проводилась Запорізьким обласним центром зайнятості, що документально підтверджено.
До господарського суду звернувся Бердянський районний центр зайнятості, який просить стягнути суму витрат на перенавчання безробітної на підставі ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення».
Абзацом 2 пункту 4 ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.
Фактично витрати на перенавчання Кіркової В.І. понесені саме Запорізьким обласним центром зайнятості, що підтверджується матеріалами справи. Позивачем не доведено наявності в нього повноважень на звернення до суду в інтересах Запорізького обласного центру зайнятості.
Господарським процесуальним кодексом не передбачено права підприємств, установ, організацій звертатися з позовом за захистом прав та законних інтересів інших юридичних осіб. Державні та інші органи, звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України. Право на звернення до суду в інтересах держави надається прокурору та Рахунковій палаті в силу ст. 2 ГПК України.
Відповідно до положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі – Фонд) покладаються, зокрема, на обласні, районні центри зайнятості, які можуть представляти інтереси Фонду в судах та інших органах.
Згідно з Положенням про Бердянський районний центр зайнятості, позивач є самостійною юридичною особою, яка має право представляти інтереси Фонду в судових та інших органах. Щодо представлення інтересів інших територіальних робочих органів виконавчої дирекції Фонду, зокрема, обласних центрів зайнятості, вказане положення та закон не містять. Не надано доказів на підтвердження цього і позивачем. Крім того, поняття «представляти інтереси» та «заявляти позовні вимоги» не є тотожними поняттями.
Таким чином, правові підстави для стягнення заявленої позивачем суми на користь Запорізького обласного районного центру зайнятості відсутні.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» одним із видів соціального забезпечення є надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного. Відповідно до ст. 27 цього ж закону застрахованим особам у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості виплачується матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відповідно до умов надання допомоги по безробіттю та в розмірах, передбачених статтями 22 і 23 цього Закону, і не підлягає зменшенню.
Виходячи зі змісту статті 25 Закону України «Про зайнятість населення» держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує виплату матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.
Як вбачається з наведених норм закону, державою гарантується право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття.
Разом із наданням матеріальної допомоги у період професійного перепідготовки безробітного оплачується вартість проїзду до місця навчання, якщо воно здійснюється в іншій місцевості, що передбачено Порядком надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №308 від 20.11.2000р.
Таким чином, виплата матеріальної допомоги є видом компенсації, гарантованої державою.
З наведених вище норм закону колегія суддів не вбачає, що закон відносить матеріальну допомогу та оплату вартості проїзду до витрат на перенавчання, що проводяться за рахунок підприємства відповідно до п. 4 статті 26 Закону України «Про зайнятість населення», саме на підставі якої позивач просить стягнути 2643,72 грн. виплаченої матеріальної допомоги та виплат за проїзд.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом правомірно відмовлено з задоволенні позовних вимог про стягнення заявленої суми.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Бердянського районного центру зайнятості, м. Бердянськ Запорізької області, на рішення господарського суду Запорізької області від 02.07.2008р. по справі №4/130/08 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 02.07.2008р. у справі №4/130/08 залишити без змін.
Головуючий суддя Шевченко Т. М.
судді Шевченко Т. М.
Кагітіна Л.П. Кричмаржевський В.А.