КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.09.2008 № 26/214
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Лосєва А.М.
при секретарі: Єрьоменко О.В.
За участю представників:
від позивача - Яременко О.В. – дов. №334/9/10-017 від 04.06.2008р.;
від відповідача: не з’явились;
від третьої особи: не з’явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.06.2008
у справі № 26/214 (Пінчук В.І.)
за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф Е Дистриб"юшн"
третя особа відповідача Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація
про скасування (припинення) державної реєстрації
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2008р. у справі №26/214 Державній податковій інспекції у Голосіївському районі м. Києва в позові було відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2008р. у справі №26/214 скасувати, прийняти нове Рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2008р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.09.2008р.
Представник позивача у судових засіданнях надав суду пояснення, в яких зазначив, що підтримує доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить суд її задовольнити та скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2008р. у справі №26/214, прийнявши нове, яким позов задовольнити повністю.
У судове засідання 03.09.2008р. представники відповідача та третьої особи не з’явились, про причини нез’явлення не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило, відзиву на апеляційну скаргу не надали.
Оскільки явка представників сторін та третьої особи не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників відповідача та третьої особи про місце, дату та час судового засідання, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представників відповідача та третьої особи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
В травні 2008 року Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ф Е Дистриб’юшн”, третя особа Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація, про припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю „Ф Е Дистриб’юшн”.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Ф Е Дистриб’юшн” у 2007 році здійснювало збиткову діяльність, що на думку позивача, свідчить про порушення положень статутних документів відповідача і норм діючого законодавства, згідно з якими господарська діяльність спрямована перш за все на одержання прибутку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2008р. в позові було відмовлено, з посиланням на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення відповідачем правил здійснення господарської діяльності або здійснення діяльності, яка суперечить установчим документам та/або заборонена законом.
Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва у справі №26/214 від 26.06.2008р. скасувати, посилаючись на те, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Апеляційний суд вважає твердження позивача помилковими, з огляду на наступні обставини.
В липні 2005 року прийнято Кодекс адміністративного судочинства України, який набрав чинності з 01 вересня 2005 року.
Згідно пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 9 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також пункті 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору. У разі коли зазначені в частині першій цієї статті органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” №755-ІV від 15.05.2003р. (із змінами та доповненнями) юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.
У відповідності до ч.2 ст. 38 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:
- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;
- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;
- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;
- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;
- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
В п.4 ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Згідно з п.17 ч.1 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право вертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Аналіз суб'єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції, а в розумінні пункту 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва є суб'єктом владних повноважень, який у відповідності із підпунктом 4 пункту 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України має право звертатись з адміністративними позовами у випадках, встановлених законом.
У відповідності до частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами.
Згідно повідомлення Державної судової адміністрації України від 24.03.2007р. Київський апеляційний адміністративний суд розпочав свою діяльність з 02.04.2007р.
Виходячи з системного аналізу норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку про те, що спір за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю „Ф Е Дистриб’юшн” заявлений в межах її повноважень і повинен розглядатися та вирішуватися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Натомість, з матеріалів справи вбачається, що місцевий господарський суд розглянув спір, керуючись нормами Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
У відповідності зі ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право:
1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення;
2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;
3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково;
4) змінити рішення.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає, Рішення Господарського суду міста Києва у справі №26/214 від 26.06.2008р. підлягає скасуванню, провадження у справі – припиненню.
Оскільки позивач (апелянт) звільнений від сплати державного мита, а отже судових витрат при поданні апеляційної скарги не поніс, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 12, 49, п.1 ч.1 ст. 80, ст. ст. 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відмовити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва у справі №26/214 від 26.06.2008р. скасувати.
3. Провадження у справі припинити.
4. Матеріали справи №26/214 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя Мартюк А.І.
Судді Зубець Л.П.
Лосєв А.М.
08.09.08 (відправлено)