КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
28.07.08 р. № 12/1071
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Шевченко В. Ю. (доповідач по справі),
суддів:
Ільєнок Т.В.
Шкурдової Л. М.
секретар судового засідання Лисунь Г.Д.
В судове засідання з’явились представники сторін |
від позивача: Приліпа М.М. –дов. №17/03-01 від 17.03.2008р., представник,
від відповідача: не з’явились.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Симедіка УА” на рішення господарського суду Черкаської області від 25.04.2008 р.
по справі №12/1071 (суддя Грачов В.М.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю „Симедіка УА”
до Відкритого акціонерного товариства „Чорнобай-птиця”
про стягнення 2920,08 грн.,
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю „Симедіка УА” звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Чорнобай-птиця” про стягнення 2842,29грн., в тому числі 1943,28 грн. основного боргу, 748,65 грн. інфляційних втрат та 150,39 грн. 3% річних (а.с.2-3).
Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути 2920,08грн., в тому числі 1943,28 грн. основного боргу, 821,33 грн. інфляційних втрат та 155,47 грн. 3% річних (а.с.15-16).
Рішенням господарського суду Черкаської області від 25.04.2008 року по справі №12/1071 у позові відмовлено (а.с.48). Рішення мотивоване відсутністю вимоги позивача про сплату відповідачем боргу.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу.
Представник відповідача в засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, його нез’явлення не перешкоджає розгляду скарги по суті.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія апеляційного суду виходить із наступних обставин.
Позивач посилався на те, що відвантажив ВАТ „Чорнобай-птиця” по видатковій накладній №СМ-0000990 від 15.07.2005р. (а.с.7) ветпрепарати на суму 993,24грн., а по видатковій накладній №СМ-0001036 від 22.07.2005р. (а.с.8) ветпрепарати на суму 1010,04грн., всього –на суму 1943,28 грн.
ТОВ „Симедіка УА” вважає що одержання зазначеного товару саме відповідачем підтверджується відтиском його печатки на видаткових накладних та підписом особи яка одержала товар.
Заявлений позов обґрунтований тим, що відповідно до ст.253 ЦК України, обов’язок по оплаті товару виник у відповідача з наступного дня після його отримання, тобто –з 16.07.2005р. та з 23.07.2005р., але він у встановлений строк оплату не провів.
Відповідач з позовом не погодився, у відзиві на позовну заяву посилався на те, що: позивач не надав доказів звернення ВАТ „Чорнобай-птиця” з проханням відпустити товар; договір поставки між ними не укладався; позивач не довів що відповідач уповноважив Богословського В.С. діяти від його імені, зокрема приймати товар (а.с. 45).
В апеляційній скарзі та письмових поясненнях від 09.07.2008р. вих. №728 позивач стверджує що між ним та відповідачем існував договір купівлі-продажу, який був укладений в телефонній розмові директорами обох підприємств, які у такий спосіб погодили всі істотні умови.
Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.
Апеляційний суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що зобов'язання у відповідача виникли в результаті договору укладеного в усній формі.
Частина 1 статті 205 ЦК України передбачає, що правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно ч.1 ст.206 ЦК України, усно можуть вчиняться правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Пунктом 1 частини 1 статті 208 ЦК України передбачено, що до правочинів, які належить вчиняти у письмовій формі, належить, зокрема, правочини між юридичними особами.
Тобто, законодавство не дозволяє юридичним особами, якими є сторони у справі, здійснювати відпуск товару на підставі усного правочину. Посилання позивача на укладання договору та погодження всіх істотних умов в усній формі по телефону, відповідно до ст.ст. 32, 34 ГПК України, не можна вважати підтвердженим.
Судова колегія апеляційного суду також вважає, що позивач на якого відповідно до ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обов’язок довести передачу товару саме відповідачу (уповноваженій ним особі), вказаний факт належними доказами не підтвердив.
З позовної заяви та доданих матеріалів вбачається, що в видаткових накладних №СМ-0000990 від 15.07.2005р. та №СМ-0001036 від 22.07.2005р., на підставі яких передавалися ветпрепарати, зазначено, що товар отриманий Богословським В.С. за дорученням відповідача, на підставі довіреностей №444671 від 08.07.2005р. та №444697 від 21.07.2005р. Копії вказаних довіреностей позивачем не надані ні місцевому, ні апеляційному суду.
На виконання ухвали апеляційного суду від 18.06.2008р. позивачем надана довіреність №444697 від 22.07.2005р., на якій не визначений перелік цінностей, що мали по ній одержуватися. На зазначеній довіреності також відсутній підпис керівника підприємства, тобто особи уповноваженої доручити представнику здійснити відповідні дії від імені відповідача.
Оскільки позивачем не надані належні докази наявності у особи, підпис якої зазначений в якості одержувача ветприпаратів, повноважень діяти від імені ВАТ „Чорнобай-птиця”, апеляційний суд не вважає наявність видаткових накладних №СМ-0000990 від 15.07.2005р. та №СМ-0001036 від 22.07.2005р. достатнім доказом передачі товару саме відповідачу.
Відповідно до ст.ст. 237, 245, 246 ЦК України, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства, зокрема на підставі належним чином оформленої довіреності. Відтиск печатки відповідача на видаткових накладних не відноситься до юридичних фактів, з якими законодавство пов’язує виникнення представництва.
По справі відсутні докази, які відповідно до ст. 241 ЦК України, підтверджують наступне схвалення відповідачем правочину про що зокрема свідчить відзив на позов.
Позивач в апеляційній скарзі зосередився на обґрунтуванні обов’язку відповідача розрахуватися на наступний після одержання товару день.
Частина 1 ст.692 ЦК України, на яку він посилається, передбачає що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На думку позивача, словосполучення “оплатити товар після його прийняття” свідчить про встановлення визначеного строку виконання зобов’язання, а застосування судом ч.2 ст.530 ЦК України є безпідставним.
Судова колегія апеляційного суду вважає зазначене твердження позивача необґрунтованим та таким що не є підставою для скасування рішення.
Частина 1 статті 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Наявні в справі видаткові накладні №СМ-0000990 від 15.07.2005р. та №СМ-0001036 від 22.07.2005р. визначають умовою продажу попередню оплату.
Матеріалами справи та поясненнями представника позивача підтверджується, що попередня оплата не здійснювалася. Позивач відпустив товар без її отримання, тобто на власний ризик і всупереч визначеній ним самим умові виконання зобов’язання.
Відповідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
На виконання ухвали апеляційного суду позивачем надані рахунки-фактури №СМ-0001008 від 15.07.2005р. та №СМ-0001052 від 22.07.2005р., на підставі яких мала здійснюватися оплата товару. Але позивач не надав жодного доказу направлення (вручення) вказаних рахунків відповідачу.
Направлення (вручення) відповідачу окремої вимоги про оплату переданого товару не здійснювалося, оскільки позивач вважає що вказана дія і не потрібна.
За відсутності вимоги про виконання зобов'язання, позивач ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження не довів, що обов’язок оплатити товар виник у відповідача починаючи з 16.07.2005р. та, відповідно, з 23.07.2005р.
Посилання позивача на словосполучення ч.1 ст. 692 ЦК України “оплатити товар після його прийняття” є безпідставним, оскільки, по-перше, ця норма визначає лише загальну умову про порядок проведення оплати при купівлі-продажу, і по-друге, за правовим змістом вказане словосполучення, не є таким що встановлює визначений строк (ч.1 ст. 251 ЦК) виконання зобов’язання.
Таким чином, місцевий суд обґрунтовано застосував до спірних правовідносин ч.2 ст. 530 ЦК України та зробив висновок про безпідставність посилань позивача, що у відповідача виник обов’язок негайного виконання зобов’язання.
Згідно ч.1 та 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Отже, оскільки вимога позивача про стягнення 821,33 грн. інфляційних втрат та 155,47 грн. 3% річних є похідною від вимоги про стягнення боргу за поставлений товар, вона також не підлягає задоволенню.
Посилання відповідача на те, що місцевим судом необґрунтовано відкладався розгляд справи, а рішення суду було направлене йому несвоєчасно, відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України, не може вважатися підставою для скасування рішення суду. Строк на звернення з апеляційною скаргою позивачу був відновлений і він мав можливість на апеляційний перегляд справи, яким скористався.
Відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд повторно розглядає справу та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Жодних доказів, які б підтвердили обґрунтованість позову ТОВ „Симедіка УА” під час розгляду апеляційної скарги позивач не надав.
За наведених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 25.04.2008 р. у справі №12/1071 має бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
п о с т а н о в и в :
1. Рішення господарського суду Черкаської області від 25.04.2008 р. у справі №12/1071 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Симедіка УА” - без задоволення.
2. Справу №12/1071 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Шевченко В. Ю.
Судді:
Ільєнок Т.В.
Шкурдова Л. М.
Повний текст постанови підписаний 01.08.2008 р.
Дата відправки 01.08.08