КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

28.07.08 р.                                                                                          № 8/98          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Шевченко  В. Ю. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Ільєнок Т.В.

                                                  Шкурдової  Л. М.

секретар судового засідання          Лисунь Г.Д.

В судове засідання з’явились представники сторін

від позивача:           не з’явились

від відповідача:           не з’явились

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства „Великий шлях” на рішення господарського суду Полтавської області від 08.05.2008р.

по справі №8/98 (суддя Плеханова Л.Б.)

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю „Христина”

до                    Приватного підприємства „Великий шлях”

про                    стягнення 23882,07грн.,

в с т а н о в и в :

Товариства з обмеженою відповідальністю „Христина” звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства „Великий шлях” про стягнення 23882,07грн. (а.с.2-4).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.05.2008р. по справі №8/98 позовні вимоги задоволено (а.с.35-36).

Не погоджуючись із рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач, згідно ст.96 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу від 01.07.2008р. вих.№149, в якому просить залишити без змін рішення господарського суду Полтавської області від 08.05.2008р. у справі №8/98, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача не з’явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень, наявних в матеріалах справи.

Позивач надіслав клопотання вих.№199 від 18.07.2008р., в якому просить розглядати справу без участі його представника.

Нез’явлення представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Вивчивши матеріали справи, судова колегія апеляційного суду виходить із наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що між Товариством з обмеженою відповідальністю „Христина” та Приватним підприємством „Великий шлях” був укладений договір №195 від 21.08.2007р., згідно якого позивач зобов’язався виготовити та передати у власність продукцію, а відповідач зобов’язався їх прийняти і оплатити (а.с.5).

Договором передбачено, що ціна та загальна сума товару здійснюється згідно накладних на кожну партію товару окремо (п.2.1 договору).

Відповідно п.п.2.2 договору, розрахунки за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування суми оплати згідно рахунків, виставлених позивачем на розрахунковий рахунок продавця на умовах відстрочки платежу 14 банківських днів з моменту поставки кожної партії товару.

На виконання договору №195 позивач, на підставі довіреностей ЯОГ №166368 від 20.09.2007р. (а.с.9) та ЯОГ №166372 (а.с.10), відпустив відповідачу по видаткових накладних №775 від 20.09.2007р., №809 від 01.10.2007р., №845 від 17.10.2007р. (а.с.6-8) гофробичайки та гофропрокладки, всього на загальну суму 43872,84грн.

Відповідно п.п.4.2 договору, у разі несвоєчасної оплати поставленої продукції, відповідач сплачує за кожний день прострочення пеню, яка нараховується з вартості продукції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом терміну затримки оплати, а також сплачує 100% простроченої суми.

01.02.2008р. позивач направив відповідачу претензію (а.с.19-20). Відповіді на претензію відповідач не надав.

06.03.2008р. позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором №195 в сумі 18872,84грн., пені за прострочення оплати в сумі 769,31грн. та річних за прострочення оплати в сумі 4239,92 грн.

Відзиву на позовну заяву на виконання ухвал місцевого суду від 11.03.2008р. та 03.04.2008р. не надав.

Дослідивши представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

Згідно ст.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк (термін).

Частина 1 ст.692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно договору №195, розрахунки за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування суми оплати згідно рахунків, виставлених позивачем на розрахунковий рахунок продавця на умовах відстрочки платежу 14 банківських днів з моменту поставки кожної партії товару (п.п.2.2).

Станом на 03.03.2008р. відповідач не повністю розрахувався за поставлений товар, що підтверджується копією виписки з банківського рахунку (а.с.11-18). Отже, відповідач виконав договір не в повному обсязі, а лише на суму 25000,00грн. (43872,84грн. –18872,84грн.), тобто не провів оплату в строк встановлений п.2.2 договору.

Апеляційний суд вважає, що до відповідача правомірно застосовані штрафні санкції за порушення зобов’язання за договором №195, з наступних підстав.

Згідно ч.1 та 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно п.4.2 договору №195, у разі несвоєчасної оплати за поставленої продукції, відповідач  сплачує за кожний день пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом терміну затримки оплати, а також сплачує 100% річних простроченої суми.

Цивільний Кодекс України передбачає принцип свободи договору. Зокрема ст. 6 Кодексу встановлює, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі мають право відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Аналогічні за змістом положення містяться в ст.627-628 ЦК України. Отже, відсутні підстави вважати що п.4.2 договору №195 не відповідає діючому законодавству або є іншим за правовим змістом до підтвердження вказаної обставини у встановленому законом порядку.

На підставі п.4.2 договору №195 позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 769,31 пені та 4239,92грн. річних та додані відповідні розрахунки (а.с.22-23).

Таким чином, при укладенні спірного договору №195 відповідач погодився з положенням договору про застосування пені та річних, передбаченого п.п.4.2 договору. Обрахунок суми пені та річних здійснений позивачем діючому законодавству та умовам договору відповідає.

В апеляційній скарзі ставиться вимога про скасування рішення господарського суду Полтавської області з тієї підстави, що стягнення з нього пені і річних за прострочення оплати продукції суперечить статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. На його думку, передбачені статтею 625 ЦК річні за своєю правовою природою є неустойкою у формі пені.

Апеляційний суд не погоджується із зазначеною правовою позицією відповідача з наступних підстав.

Пеня є самостійним способом захисту цивільних прав (стаття 16 ЦК) і одним із видів забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань (стаття 546 ЦК). Пеня  є визначеною законом або договором грошовою сумою, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

За Цивільним кодексом неустойка має дві форми: пеню і штраф. Отже, пеня, виступаючи однією з форм неустойки, не може мати іншої форми, зокрема форми річних.

За змістом річні становлять плату за користування чужими грошовими коштами, яка не є мірою відповідальності, а отже і не може вважатися пенею.

Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку щодо правової природи пені і річних як самостійних способів захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Посилання відповідача на те, що місцевим судом оскаржуване рішення винесене  за відсутності представника відповідача, хоча останній звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи, не може вважатися підставою для скасування рішення суду, відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України, оскільки рішення ухвалене місцевим судом є вірним.

Відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд повторно розглядає справу та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги Приватне підприємство „Великий шлях” під час перегляду апеляційної скарги не надало.

За наведених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 08.05.2008р. у справі №8/98 має бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в :

1.          Рішення господарського суду Полтавської області від 08.05.2008 року у справі №8/98 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства „Великий шлях”  - без задоволення.

2. Справу №8/98 повернути до господарського суду Полтавської області.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:                                                                      Шевченко  В. Ю.

Судді:

                                                                                                    Ільєнок Т.В.

                                                                                                    Шкурдова  Л. М.

Дата відправки  01.08.08