Судове рішення #270319
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ          СУД             ПОЛТАВСЬКОЇ               ОБЛАСТІ

Справа 22а- 2439                                    Головуючий по 1-й інстанції

2006 рік                                                        суддя Марущак P.M.

Суддя-доповідач :Петренко В.М.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

2006 року жовтня місяця 23 дня                                                                   м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого:     Петренка В.М.

Суддів: Акопян В.І., Антонова В.М.

при секретарі: Фадейкіній Н.Б.

з       участю:       представників       Глобинської       санітарно-епідеміологічної станції Демочко О.П., Шутько В.М., Руднєвої С.Ф., позивачки ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу апеляційну скаргу Глобинської районної санітарно-епідеміологічної станції (СЕС), представника Глобинської СЕС, за довіреністю. Шутько В.М.

на рішення  Глобинського районного суду Полтавської області від 16 червня 2006 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Глобинської районної санітарно-епідеміологічої станції про стягнення заборгованості по заробітній платі,

Колегія      суддів,      заслухавши      доповідь      судді-доповідача апеляційного суду,-

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2004 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача Глобинської санепідстанції про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати в сумі 1416 грн. 76 коп.

27 квітня 2006 року позивачка подала до суду заяву про збільшення позовних вимог. Просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1416 грн. 76 коп., а також середній заробіток за затримку роозрахунку в сумі 8 450 грн. 85 коп., вихідну допомогу в сумі 159 грн. 45 коп. та судові витрати на сум у 70 гривнів.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 16 червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Глобинської санітаро-епідеміологічної станції на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 1356 грн. 76 коп., середньомісячну заробітні плату за затримку розрахунку в сумі 8 450 грн. 85 коп.. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Глобинської СЕС на користь держави судовий збір в сумі 98 грн. 07 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн.

В апеляційній скарзі Глобинська санепідемстанція просить скасувати рішення суду першої інстанції і постановити нове рішення та закрити провадження по справі, мотивуючи тим, що при ухваленні рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, заслухавши сторони, колегія суддів   приходить до висновку, що заява   підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Згідно зі ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Матеріалами справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 знаходилась   в   трудових   відносинах   з   відповідачем   ,   і   була звільнена з роботи по ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін, з 17 лютого 2004 року.

На підставі ст.116 КЗ про П України при звільненні праців­ника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Як встановлено в судовому засіданні при звільненні відповідач не розрахувався з позивачкою ОСОБА_1 як того вимагає закон, заборгувавши 1356 гри. 76 коп. Ця сума підлягає сторонами не оспорюється і підлягає стягненню.

В ст. 117 КЗ   України вказано, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього ж Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як встановлено судом позивачка ОСОБА_1, силу своїх посадових обов"язків, повинна проводити нарахування заробітної плати працівникам, в тому числі і собі.

Відповідно до акту перевірки Територіальної Державної інспекції праці НОМЕР_1, проведеної за дорученням суду першої інстанції, на час перевірки були відсутні акти передачі бухгалтерських документів головним бухгалтером ОСОБА_1 наступному головному бухгалтеру чи завідуючому.

Задовільняючи позов в частині стягнення за затримку виплати розрахунку, суд першої інстанції не вирахував, що затримка у виплаті заробітної плати сталась в результаті неналежного виконання своїх посадових обов"язків позивачкою ОСОБА_1, а саме непередачею, як це передбачено законом, відповідних бухгалтерських документів при звільненні.

За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що вина  підприємства  у  несвоєчасній  виплаті  розрахункових  сум позивачці ОСОБА_1 відсутня.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Глобинської санітарно-епідеміологічної станції задовільнити частково.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від   16 червня 2006 року   в частині задоволення позову про стягнення за затримку виплати розрахунку скасувати, в задоволенні позову в цій частині відмовити.

Зменшити стягнення з Глобинської санітарно-епідеміологічної станції державого мита до 51 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.

 

 

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація