1
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-1989 Головуючий по першій
2006 рік інстанції Кононенко С.Д.
суддя-доповідач: Дряниця Ю.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Дряниці Ю.В.,
суддів Дорош А. І., Макарчук М. А.
при секретарі: Лимар О. М.
за участю
позивача: ОСОБА_1
адвоката: ОСОБА_2
представника відповідача
представника третьої особи: ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 29 травня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві про стягнення моральної шкоди.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача Дряницю Ю.В.,
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом та просила ухвалити рішення, яким визначити розмір моральної шкоди, заподіяної їй, в розмірі 66 400 грн., зобов'язавши керівника відповідача виплатити зазначену суму в порядку та строки, встановлені законодавством.
Заявлені вимоги позивачка мотивувала тим, що з січня 2004 року вона працювала кондуктором в Полтавському тролейбусному управлінні і 03 квітня 2004 року під час роботи на маршруті отримала травму - компресійний перелом першого та четвертого хребців першого ступеня, про що був складений акт форми Н-1.
Вказана травма на виробництві завдала їй моральних страждань, які позивачка оцінила в сумі 66 400 грн. та, посилаючись на ст. 34 ч.З ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», просила задовольнити її вимоги.
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 29 травня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволений частково: визначений розмір страхової виплати за моральну шкоду в сумі 20 000 грн., стягнуто з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві на користь позивачки 392 грн. витрат на проведення експертизи та 1 000 грн. витрат на юридичну допомогу.
В апеляційній скарзі виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач стверджував, що суд першої інстанції, визначаючи суму відшкодування моральної шкоди, не дотримався принципів розумності, виваженості та справедливості, так як не врахував всі суттєві обставини, а саме те, що в зв'язку з отриманою травмою позивачка втратила лише 30% працездатності та згідно її ж пояснень в суді вона продовжує працювати та самостійно забезпечує себе необхідними коштами. Суд також не взяв до уваги той факт, що відповідач сплатив позивачці одноразову допомогу та здійснює щомісячні платежі, які певною мірою компенсують завдану моральну шкоду.
Окрім того, судом порушені вимоги ст. 88 ЦПК України, оскільки, не дивлячись на часткове задоволення позовних вимог, витрати на юридичну допомогу стягнуті в повному обсязі.
Відповідач, посилаючись на ст. 77 п.27 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік», стверджував про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників розгляду справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню зі слідуючих підстав:
Відповідно до ст. 307 ч.І п.З, ст. 309 ч.І п.З ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення суду першої інстанції в разі невідповідності висновків суду обставинам справи.
Судом першої інстанції вірно встановлено та не оспорювалося учасниками процесу те, що позивачка 03 квітня 2004 року, працюючи кондуктором Полтавського тролейбусного управління, під час виконання своїх службових обов'язків отримала виробничу травму у виді закритого компресійного перелому першого і четвертого хребців, що призвело до втрати 30% працездатності.
Як слідує з протоколу судового засідання, представник виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві (надалі -«Фонду») не заперечував, що ОСОБА_1 після настання страхового випадку зверталася до Фонду із заявою про відшкодування моральної шкоди (а.с. 107,108), але їй було відмовлено.
Представник Фонду не оспорював також і висновків судової психологічної експертизи № 798 від ЗО січня 2006 року (а.с.72-81) в частині наявності причинно-наслідкового зв'язку між отриманою ОСОБА_1 виробничою травмою та моральними стражданнями, що настали для неї.
За таких обставин суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що позивачка має право на відшкодування моральної шкоди, отриманої внаслідок виробничої травми.
Посилання Фонду на п.27 ст. 77 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік», яким зупинено на 2006 рік дію норм ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині виплати потерпілим моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними зі слідуючих мотивів:
По-перше, ОСОБА_1 отримала виробничу травму в квітні 2004 року, право на відшкодування витрат, пов'язаних із страховим випадком, виникло в неї в лютому 2005 року, а до суду з позовом вона звернулася в липні 2005 року, тобто до введення в дію ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Отже, за станом на час звернення до суду з позовом існували всі необхідні умови, з якими закон пов'язував виникнення права на відшкодування моральної шкоди внаслідок отримання виробничої травми.
По-друге, відповідно до ч.2 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Право громадян на соціальний захист, в тому числі і на їх забезпечення в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, гарантоване статтею 46 Конституції України.
Виходячи з викладеного, положення ст. 77 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не можна вважати такими, що позбавляють особу права на визначення судом розміру страхових виплат в рахунок відшкодування моральної шкоди відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Разом з тим, суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, невірно оцінив всі суттєві обставини справи в їх сукупності та, визначаючи суму відшкодування моральної шкоди, не дотримався в повній мірі принципу справедливості, розумності та виваженості.
Так, позивачка в судовому засіданні підтвердила, що вона працює, тобто в результаті нещасного випадку, що стався, вона не була позбавлена реальної можливості заробляти собі на життя.
Окрім того, позивачка не заперечувала, що Фонд у встановленому законом порядку та строки здійснив виплату одноразової допомоги та продовжує виплачувати передбачені законом щомісячні платежі, що само по собі слід також розцінювати як певну компенсацію моральної шкоди.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визначення суми відшкодування необхідно змінити, зменшивши вказану суму до 10 000 грн.
Ухвалюючи рішення частині розподілу судових витрат, суд першої інстанції не врахував вимог ст. 88 ч.2 ЦПК України щодо стягнення судових витрат на користь особи, яка їх понесла, пропорційно задоволеної частини вимог та безпідставно стягнув з Фонду на користь позивачки витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн. згідно наданої квитанції (а.с. 101).
Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, а також зважаючи на положення ч.5 ст. 88 ЦПК України, колегія суддів вважає, що з Фонду на користь позивачки слід стягнути витрати на правову допомогу в сумі 166 грн. 66 коп.
Керуючись ст. 303, ст. 307,ст. 309, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 29 травня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві про стягнення моральної шкоди змінити - зменшити визначену суму страхової виплати в рахунок відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 до 10 000 грн., а також зменшити суму витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві на користь ОСОБА_1, до 166 грн. 66 коп.
В решті рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 29 травня 2006 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно з дня його проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.