Справа № 11а - 771 2006 p. Головуючий у І інстанції Трояновська Г.С.
Категорія ст.ст. 115 ч.І,
129 4.1 КК України Доповідач Михайловський В.І.
УХВАЛА
Іменем України
7 листопада 2006 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Романова О.В.,
суддів Михайловського В.І.,
Шеніна П.О.,
прокурора Шкіль С.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальну справу за апеляцією старшого помічника прокурора Романівського району Житомирської області від 5 вересня 2006 року
Цим вироком ОСОБА_1, уродженець смт. Миропіль Романівського району Житомирської області, громадянин України, не судимий,
засуджений : за ст. 115 ч.І КК України на 12 ( дванадцять ) років позбавлення волі; за ст. 129 ч.І КК України на 2 ( два) роки обмеження волі.
Згідно ст.70 КК України за сукупністю злочинів засудженому ОСОБА_1 остаточно визначено покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 12 ( дванадцять) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання рахується з 9 червня 2006 року.
Міра запобіжного заходу, до набрання вироком законної сили, визначена-тримання під вартою.
Речові докази по справі: сокиру з дерев'яною ручкою, відрізки ганчірки та лінолеуму, які зберігаються у прокуратурі Романівського району вирішено знищити.
Згідно вироку суду ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння 9 червня 2006 року близько 15 годин 40 хвилин у смт. Міропіль у будинку АДРЕСА_1 на грунті особистих неприязних відносин та ревнощів наблизився до громадянина ОСОБА_2, який спав на ліжку, наніс йому сокирою - обухом не менше двох ударів у життєво важливий орган- голову, після чого стягнув на підлогу.
Згодом, близько 16 годин 30 хвилин до приміщення вказаного житлового будинку прийшла ОСОБА_3, виявила ОСОБА_2 з тілесними ушкодженнями, але ОСОБА_1, з метою приховання вчиненого злочину вчинив реальну погрозу вбивством щодо ОСОБА_3, наказуючи змити сліди крові. Сприймаючи здійснення зазначеної погрози реально, ОСОБА_3 виконала вимоги ОСОБА_1, після чого останній перетягнув тіло ОСОБА_2 до комори зазначеного будинку, де наніс обухом та лезом сокири не менше 18-ти ударів у життєво важливий орган- голову, внаслідок чого умисно вбив ОСОБА_2, смерть якого настала внаслідок відкритої черепно - мозкової травми у вигляді перелому склепіння черепу, крововиливу під тверду і м'які мозкові оболонки та у шлуночки головного мозку, а також забою головного мозку.
Під час умисного вбивства ОСОБА_1 заподіяв потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді, множинних ран голови і гортані, крововиливів під тверду мозкову оболонку та бокові шлуночки головного мозку, м'які тканини шиї, переломів великих ріжків під'язикової кістки, щитоподібного хрящу гортані, які знаходяться у прямому причинному зв'язку із смертю потерпілого.
В апеляції прокурор просить змінити вирок Романівського районного суду від 5.09.2006 року, засудивши ОСОБА_1 за ст. 129 ч.І КК України на 6 місяців арешту та виправивши помилку у прізвищі засудженого ОСОБА_1 замість вказаного у резолютивній частині вироку суду „ІНФОРМАЦІЯ_1".
В обгрунтування апеляції прокурор посилається на ті обставини, що відповідно до вимог ст. 61 ч.З КК України покарання у вигляді обмеження волі до осіб пенсійного віку не застосовується. Засуджений ОСОБА_1 народився 17.04.1940 року, є особою пенсійного віку, а тому суд першої інстанції безпідставно засудив його до покарання у вигляді 2-х років обмеження волі за ч. 1 ст. 129 КК України.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію, обговоривши доводи апеляції та вивчивши справу, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню.
Згідно вимог ст. 61 ч.З КК України покарання у вигляді обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 14 років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.
З матеріалів справи вбачається, що засудженому ОСОБА_1 на момент постановленая вироку виповнилося 66 років, тобто він є особою, що досягла пенсійного віку. А тому, суд першої інстанції безпідставно, в порушення вимог матеріального Закону, визначив ОСОБА_1 за ч.І ст. 129 КК України покарання у вигляді 2х ( двох) років обмеження волі.
Крім того, у резолютивній частині вироку суд припустився помилки, вказавши прізвище" ІНФОРМАЦІЯ_1" замість „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ".
Враховуючи наведене та відповідно до вимог ч.4 ст.З67 КПК України колегія суддів вважає за необхідне: змінити вирок суду першої інстанції, призначивши засудженому ОСОБА_1 за ч.І ст. 129 КК України покарання у вигляді арешту, а також виправити явну описку, допущену судом у резолютивній частині вироку щодо прізвища засудженого.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів ,-
ухвалила:
Апеляцію старшого помічника прокурора Романівського району задовольнити.
Вирок Романівського районного суду Житомирської області від 5 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 - змінити.
Призначити засудженому ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 129 КК України покарання у вигляді 6 ( шести) місяців арешту.
На підставі ст.70 ч.І КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити засудженому ОСОБА_1-12 (дванадцять) років позбавлення волі.
Вважати засудженим ОСОБА_1, а не ОСОБА_4.
В решті вирок залишити без зміни.