Справа № 2-597/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2012 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Пилип’юка І.В., з участю секретаря Паучек Є.В., сторін, їх представників, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про виселення, зобов’язання не чинити перешкод у володінні, користуванні, розпорядженні власністю та відшкодування завданої шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, Долішньошепітської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, про визнання незаконними та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, рішення Долішньошепітської сільської ради, скасування свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору дарування та визнання права власності на майно колгоспного двору, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, про виселення, зобов’язання не чинити перешкод у володінні, користуванні, розпорядженні власністю та відшкодування завданої шкоди.

В позові вказувала, що є власником житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами, що знаходиться у с. Долішній Шепіт по вул. Головна, 157 на підставі договору дарування від 15.07.2010 року, зареєстрованого у ДКП «Вижницьке РБТІ». Весною-літом 2010 року у житловий будинок, який на той час належав її матері ОСОБА_5, самовільно вселився відповідач, про що її повідомили сусіди. Влітку 2010 року її мати повідомила відповідача, щоб він протягом місяця звільнив житловий будинок. 12.08.2010 року народила дитину і не могла займатися виселенням відповідача, а влітку 2011 року з матір'ю зверталися до останнього з вимогою про виселення з житлового будинку, на що почули погрози. У 2011 році звернулася у Вижницький районний відділ міліції з відповідною заявою. 31.07.2011 року винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2, із вказівкою, що він є тимчасовим мешканцем та самовільно розпоряджається її господарством. Влітку 2011 року з чоловіком поміняли замки на вхідних дверях будинку, сараїв та врізні замки всередині будинку. Протягом 2010-2012 років відповідач перешкоджає здійснювати догляд за будинком, надвірними спорудами, земельною ділянкою, садом. У червні 2012 року разом з сім'єю виявила, що ОСОБА_2 самовільно, без будь-якого дозволу зірвав замки на вхідних дверях та поміняв на свої. Того ж дня звернулася в райвідділ міліції з заявою про незаконне проникнення ОСОБА_2 до житлового будинку та вжиття заходів щодо його виселення. 11.06.2012 року винесена постанова про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та рекомендовано звернутися з приводу виселення до суду. Зверталася до відповідача з вимогою про виселення у добровільному порядку, але він відмовляється, погрожуючи їй, її матері та родичам.

Посилалась на те, що рішенням Вижницького районного суду від 12.06.2012 року, яке набрало законної сили у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, про встановлення факту прийняття спадщини встановлено, що відповідач поселився в літній кухні спірного господарства з дозволу ОСОБА_5 та є тимчасовим мешканцем.

Зазначала, що ні вона, ні її мати ОСОБА_5 не давали згоди на вселення та довгострокове проживання відповідача у спірному будинку, але в силу ст.98 ЖК УРСР він є тимчасовим мешканцем, оскільки йому після вселення було дозволено безоплатно проживати до одного місяця. Місце проживання відповідача не зареєстроване ІНФОРМАЦІЯ_1.

Посилаючись на ст.ст.98, 150 ЖК України, ст.ст.317, 319, 321, 383, 386, 391 ЦК України зазначала, що відповідач і у подальшому може чинити їй перешкоди у користуванні майном, іншим чином порушувати її право власності.

Крім того вважала, що їй діями відповідача завдано майнову шкоду, яку оцінює в 5000,00 грн. та моральну шкоду, яку оцінює в 20000,00 грн.. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою, пошкодженням її майна, протягом двох років не може користуватися, володіти, розпоряджатися своєю власністю. У зв’язку з погіршенням стану здоров'я через погрози та переживання зверталася у лікарню.

Просила виселити ОСОБА_2 з житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами, що знаходиться у с. Долішній Шепіт Вижницького району Чернівецької області по вул. Головна, 157, зобов'язати ОСОБА_2 не чинити їй будь-яких перешкод у користуванні, володінні, розпорядженні вказаним будинком з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами шляхом заборони ОСОБА_2 проникати на земельну ділянку та до житлового будинку, з належними до нього господарським будівлями та спорудами, зобов’язання відповідача забезпечити їй вільний доступ до житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами, зобов'язання відповідача здійснити передачу житлового будинку по акту приймання-передачі, стягнути з відповідача на її користь завдану майнову шкоду в сумі 5000,00 грн. та 20000,00 грн. моральної шкоди та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5, Долішньошепітської сільської ради Вижницького району, про визнання незаконними та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.10.1998 року, рішення Долішньошепітської сільської ради Вижницького району Чернівецької області від 19.04.2006 року, скасування свідоцтва про право власності від 02.08.2006 року, визнання недійсним договору дарування від 15.07.2010 року та визнання права власності на майно колгоспного двору.

В позові вказували, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки право власності на дане господарство було набуте ОСОБА_1 неправомірно та з порушенням прав інших співвласників майна.

Зазначали, що вони були членами колгоспного двору, що знаходиться за адресою с. Долішній Шепіт по вул. Головна, 157. Дане господарство належало до суспільної групи колгоспний двір у період з 1987 року по 1989 рік включно. Кожен з них був членом колгоспного двору у вказаний період і до перетворення його у робітничий двір у 1990 році, а зокрема: ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований у даному господарстві з 1974 року по січень 1990 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 проживали та були зареєстровані в даному господарстві з часу народження по січень 1990 року. Також членами колгоспного двору були ОСОБА_6 - голова двору, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Протягом членства у колгоспному дворі кожен з позивачів постійно проживав у даному колгоспному дворі, підтримували житловий будинок у належному стані, зокрема ОСОБА_2 у цей період працював у колгоспі ім. ХХ партійного з’їзду та був його членом з 1981 року по 1994 рік та надавав кошти на утримання господарства і брав участь у веденні господарства своєю працею, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на час членства у колгоспному дворі були малолітніми, тобто ніхто з них не втратив права власності на майно колгоспного двору. Відповідно до погосподарської книги станом на 31.12.1989 року (з 01.01.1990 року двір перетворено у робітничий) членами колгоспного двору були ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а тому кожен із них набув право власності на 1/5 частину майна колгоспного двору.

В січні 1990 року вибули з даного господарства на інший погосподарський номер, однак продовжували користувалися майном колгоспного двору і ніяких спорів з у них не виникало. 17.02.1998 року померла ОСОБА_6, і відповідно до заповіту складеного від її імені 23.08.1995 року та посвідченого головою Долішньошепітської сільської ради, спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_5 Однак рішенням Вижницького районного суду від 12.06.2012 року заповіт визнано недійсним. В ході розгляду справи було витребувано спадкову справу щодо майна померлої ОСОБА_6 в якій міститься свідоцтво про право на спадщину за законом від 08.10.1998 року, видане відповідачу ОСОБА_10 на спадкове майно, що складається з житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в с. Долішній Шепіт, належного померлій ОСОБА_6 на праві особистої власності. Вважають вказане свідоцтво незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки у довідці Долішньошепітської сільської ради від 15.08.2011 року №236 вказано, що за життя ОСОБА_6 на даний житловий будинок свідоцтво про право власності не отримувала. Тобто свідоцтво про право на спадщину за законом було видано на майно, яке насправді не входило до складу спадщини. Крім того до складу спадкового майна було безпідставно включено також частки членів колгоспного двору, оскільки відповідно до ст.563 ЦК України в ред. 1963 року в разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в колгоспному майні не відкривається. Крім того вказане свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_10 було видане безпідставно з тих причин, що у спадковій справі міститься заява ОСОБА_10 від 26.02.1998 року про прийняття спадщини за заповітом. Відповідно при прийнятті спадкоємцем спадщини за заповітом, спадщина за законом не відкривалася. Разом з тим в матеріалах спадкової справи міститься заява ОСОБА_10 від 01.10.1998 року про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом і на підставі цієї заяви 08.10.1998 року видане свідоцтво про право на спадщину за законом. ОСОБА_11 ч.2 ст.524 ЦК України в ред. 1963 року спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. В даному випадку станом на час видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, спадкування за законом якраз і було обмежене заповітом, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про відмову ОСОБА_10 від прийняття спадщини за заповітом, а навпаки міститься заява про прийняття спадщини за заповітом.

Крім того в матеріалах спадкової справи відсутні правові підстави для видачі ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за законом у зв’язку з відсутністю документа, який би встановлював факт родинних стосунків між нею та спадкодавцем. В матеріалах спадкової справи знаходиться свідоцтво про народження ОСОБА_10 і в графі «мати» зазначено ОСОБА_6, тоді як відповідно до свідоцтва про смерть спадкодавець зазначена, як ОСОБА_12.

Також зазначили, що 19.04.2006 року, без відома будь-кого з них, Долішньошепітською сільською радою прийнято рішення про оформлення права власності на житловий будинок та господарські будівлі, що знаходиться в с. Долішній Шепіт по вул. Головній, 157 за ОСОБА_5 Вважають дане рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав порушення їх прав, як власників часток майна, що входило до складу майна колгоспного двору. Долішньошепітська сільська рада не вправі була без їх відома оформляти право власності на вказаний житловий будинок не перевіривши наявність прав інших осіб на дане нерухоме майно в результаті чого було порушене їх право власності на майно колгоспного двору.

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 03.05.2012 року, на підставі рішення Долішньошепітської сільської ради було видане свідоцтво про право власності на спірний житловий будинок від 02.08.2006 року серії ЯЯЯ №572277 на ім’я ОСОБА_5 Даний документ також підлягає скасуванню як такий, що обмежує права інших осіб.

Крім того, згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 03.05.2012 року на даний час власником спірного житлового будинку є дочка ОСОБА_5 - ОСОБА_1 Підставою для виникнення права власності є договір дарування серії ВМТ№387700 від 15.07.2010 року посвідчений приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу, реєстровий номер №2151. Оскільки право власності на житловий будинок ОСОБА_5 було набуте незаконно та безпідставно, то вона не мала права відчужувати його на користь інших осіб. Враховуючи те, що договір дарування є безвідплатним, то власник має право витребувати його від добросовісного набувача. Крім того, відчуженням частини майна колгоспного двору було порушено їх права, як власників частки у майні колгоспного двору, відповідач ОСОБА_5 не мала права відчужувати майно, яке було набуте нею без належних правових підстав, а тому виникла необхідність у зверненні до суду із даним позовом.

Також зазначили, що про порушення свого права дізналися від ОСОБА_1, яка в липні 2011 року почала виганяти ОСОБА_2 з спірного житлового будинку в який поселився після повернення з-за кордону. Таким чином вони не пропустили встановленого законом трьохрічного строку на пред’явлення позову, оскільки про порушення своїх прав дізналися лише в липні 2011 року, а про існування свідоцтва про право на спадщину за законом та оскаржуваного рішення Долішньошепітської сільської ради від 19.04.2006 року дізналися в ході розгляду цивільної справи про визнання заповіту недійсним в червні 2012 року.

Просили відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за безпідставністю, визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом видане державним нотаріусом Путильської державної нотаріальної контори в.о. нотаріуса Вижницької державної нотаріальної контори від 08.10.1998 року серії ААО №522530 ОСОБА_10 на спадкове майно, що складається з житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями, що знаходиться в с. Долішній Шепіт, визнати незаконним та скасувати рішення Долішньошепітської сільської ради від 19.04.2006 року про оформлення права власності на житловий будинок та господарські будівлі, що знаходяться за адресою с. Долішній Шепіт вул. Головна, 157 ОСОБА_5, скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що знаходиться в с. Долішній Шепіт по вул. Головна, 157 видане на ім’я ОСОБА_5 02.08.2006 року, серії ЯЯЯ№572277, визнати недійсним договір дарування житлового будинку, який розташований за адресою с. Долішній Шепіт по вул. Головна, 157, укладений 15.07.2010 року та посвідчений приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу серії ВМТ №38770, реєстровий номер 2151 та визнати за ними право власності на 3/5 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходиться за адресою с. Долішній Шепіт по вул. Головна, 157.

Позивач та її представник в судовому засіданні заявлений позов підтримали, послались на обставини, викладені в позовній заяві, просили позовні вимоги задовольнити. Подали письмове заперечення проти зустрічного позову в якому вказали, що позовні вимоги за зустрічним позовом є безпідставними і просили у задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі та застосувати до них позовну давність.

Відповідач та його представник позов ОСОБА_1 не визнали, вважали безпідставним, просили в задоволенні позовних вимог відмовити. Зустрічний позов підтримали, послались на обставини, викладені в зустрічній позовній заяві, просили вимоги задовольнити.

Позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні зустрічний позов підтримали, послались на обставини, викладені в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник Долішньошепітської сільської ради - відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні визнав, що рішення сільської ради №20 від 19.04.2006 року «Про право власності на житловий будинок та господарські будівлі по вул. Головній №157 в с. Долішній Шепіт» прийнято без згоди всіх членів господарства і підлягає скасуванню. Підтвердив, що на відповідача було відкрито по-господарський номер, поділу майна колгоспного двору не проводилось, відповідач продовжував проживати в колгоспному дворі та працював в колгоспі.

Представник ОСОБА_5 - відповідач за зустрічним позовом в судовому засіданні позову не визнав, вважав безпідставним і просив задоволенні позову відмовити.

Свідок ОСОБА_13 показав, що є батьком відповідача та дідом позивача. Спірний будинок будував і до 1991 року проживав у ньому. Дружина у 1980-1990 роках працювала у колгоспі, а син ОСОБА_2 протягом 10 років у 1990-х роках також працював у колгоспі. Після син з дочкою поїхали за кордон, однак син потрапив у автомобільну катастрофу і будучи у важкому стані повернувся додому і проживав у нього, а потім перейшов жити у будинок в с. Долішній Шепіт. Вказав, що син має право на частку у вказаному майні, колгоспному дворі.

Свідок ОСОБА_14 показала, що є сестрою відповідача та тіткою позивача. Підтвердила, що з 1985 року протягом шести років її брат, ОСОБА_2 з дружиною проживав у будинку матері у с. Долішній Шепіт. Мати працювала з 1980 по 1990 роки працювала у колгоспі. Станом на 1991 рік проживала мати з відповідачем ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_15 показала, що є сестрою відповідача та тіткою позивача. До 1987 року проживала у спірному будинку. З 1986 року по 1990 рік у вказаному будинку проживав її брат, ОСОБА_2, там народилися його діти. Станом на 1991 рік мати і брат працювали у колгоспі.

Суд, заслухавши позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_16, відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_17, позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4, представників відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_18, ОСОБА_19, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що первісний позов є необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити, а зустрічний позов обґрунтований, а тому підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.02.1998 року померла ОСОБА_6, що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серія 1-МИ №092247 від 10.08.2011 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вижницького районного управління юстиції.

23.08.1995 року від імені ОСОБА_6 був складений заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла своїй дочці ОСОБА_20.

12.06.2012 року рішенням Вижницького районного суду заповіт від 23 серпня 1995 року, зареєстрований за №25, посвідчений головою Долішньошепітської сільської ради Вижницького району Чернівецької області від імені ОСОБА_12 - визнано недійсним, рішення набрало чинності та відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України не потребує доказуванню.

Після смерті ОСОБА_6 спадщину, яка складалася з житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями і розташованого в с. Долішній Шепіт прийняла спадкоємець по заповіту, ОСОБА_21 А 08.10.1998 року на ім’я ОСОБА_21 державним нотаріусом Путильської державної нотаріальної контори, в.о. нотаріуса Вижницької державної нотаріальної контори ОСОБА_22 видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Відповідно до свідоцтва, спадкове майно складається з житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями належало померлій ОСОБА_6 на праві особистої власності на підставі довідки №1259, виданої виконкомом Долішньошепітської сільської ради 29.09.1998 року, де будинок зареєстрований в погосподарській книзі №11, особовий рахунок №640, стор. 53. ОСОБА_11 вказаної довідки сільської ради, за померлою 17.02.1998 року ОСОБА_6, яка була головою робітничого двору числиться житловий будинок в с. Долішній Шепіт. Відомостей про те, що вказаний житловий будинок належав ОСОБА_6 на праві особистої власності у довідці немає. Наведене підтверджується матеріалами спадкової справи №43 від 26.02.1998 року, що знаходиться у провадженні Вижницької державної нотаріальної контори.

З даних довідки виконавчого комітету Долішньошепітської сільської ради №236 від 15.08.2011 року, вбачається, що ОСОБА_6 була власником спірного житлового будинку, однак за життя свідоцтва про право власності на нього не отримувала.

Рішенням виконкому Долішньошепітської сільської ради №20 від 19.04.2006 року «Про право власності на житловий будинок та господарські будівлі по вул. Головній №157 в с. Долішній Шепіт» гр. ОСОБА_5 дозволено оформити: право власності на житловий будинок та господарські будівлі по вул. Головній №157 в с. Долішній Шепіт згідно погосподарської книги №08 особового рахунку 587; свідоцтво на право власності на нього; зобов’язано зареєструвати дане свідоцтво у Вижницькому РБТІ, що підтверджується його копією.

28.07.2006 року на ім'я ОСОБА_5 ДКП «Вижницьке РБТІ» виготовлено технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду, розташованого в с. Долішній Шепіт по вул. Головна, 157, що підтверджується його копією.

02.08.2006 року на підставі рішення виконкому Долішньошепітської сільської ради ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності серія ЯЯЯ №572277, що підтверджується копією інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно №34004123, виданої 03.05.2012 року ДКП «Вижницьке РБТІ».

15.07.2010 року ОСОБА_5 безоплатно передала у власність (дочці) ОСОБА_1 належний їй на праві власності вказаний житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами, що підтверджується копією договору дарування серія ВМТ №387700 від 15.07.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу.

ОСОБА_11 про реєстрацію права власності на нерухоме майно №26738321 від 16.07.2010 року, виданого ДКП «Вижницьке РБТІ» власником будинку, розташованого в с. Долішній Шепіт Вижницького району Чернівецької області по вул. Головна, 157 на підставі вказаного договору дарування є ОСОБА_1 Вказане також підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно №34004123 від 03.05.2012 року, виданою ДКП «Вижницьке РБТІ».

Судом також встановлено, що господарство, яке розташоване в с. Долішній Шепіт Вижницького району Чернівецької області по вул. Головна, 157 з 1986 року по 1989 рік мало статус колгоспного двору, що підтверджується записами у погосподарській книзі №43, особовий рахунок №519 та довідкою Долішньошепітської сільської ради Вижницького району Чернівецької області №182 від 19.06.2012 року. З січня 1990 року вказане господарство стало відноситись до робітничого двору.

Довідкою виконавчого комітету Долішньошепітської сільської ради №1951 від 25.08.2011 року підтверджується той факт, що господарство ОСОБА_6 відносилось до колгоспного двору з 1987 року по 1989 рік, згідно запису погосподарської книги за №7, особовий рахунок №519.

ОСОБА_11 довідки Долішньошепітської сільської ради Вижницького району Чернівецької області №182 від 19.06.2012 року у господарстві, яке розташоване в с. Долішній Шепіт Вижницького району Чернівецької області по вул. Головна, 157 проживали: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 (голова двору) з 1974 року по день смерті; ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5 з 23.01.1980 року по 18.08.180 року; ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_6 з 1974 року по 1982 рік; ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 з 1974 року по січень 1990 року; ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 невідомо з якого часу, але по січень 1990 року; ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9 з 1974 року по 14.04.1987 року.

ОСОБА_11 записів погосподарської книги №43, особовий рахунок №519 за 1986-1989 роки у господарстві, яке розташоване в с. Долішній Шепіт Вижницького району Чернівецької області по вул. Головна, 157 проживали: ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

З даних довідки виконкому Долішньошепітської сільської ради Вижницького району Чернівецької області від 25.08.2011 року №1950 вбачається, що ОСОБА_2 з 1974 року по січень 1990 року був зареєстрований до господарства матері, ОСОБА_6.

З копії трудової книжки колгоспника серія УКР №2177359 заведеної 10.08.1985 року на ім’я ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_2 28.11.1986 року був прийнятий на роботу після служби в колгосп імені ХХ партійного з’їзду, с.Долішній Шепіт, де працював до 30.03.1994 року. Цей факт також підтверджується показами свідків.

Відповідно до змісту ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 60 ч.1 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, 4, Цивільний Кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» до правовідносин, що виникли раніше 15 квітня 1991 року застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена колгоспного двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

ОСОБА_11 ст.123 ЦК УРСР, розмір частки члена колгоспного двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відповідно до ч.3 ст.125 ЦК УРСР розділ майна, що належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, проводиться за правилами ст.ст.123, 126 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були членами колгоспного двору по вул. Головна, 157 в с. Долішній Шепіт Вижницького району Чернівецької області, оскільки до 15.04.1991 року не втратили права на частку в майні згаданого колгоспного двору, яке належало цьому двору і збереглося після припинення його існування, а тому вони мають право на майно колишнього колгоспного двору і їх частки повинні бути рівними у зв’язку з тим, що ОСОБА_2 на той час був членом колгоспного двору та колгоспу, а позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були неповнолітніми.

За таких обставин вимога про визнання за ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права власності на 3/5 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходиться за адресою: с. Долішній Шепіт Вижницького району Чернівецької області, вул. Головна, 157 підлягає задоволенню.

Вимога про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Путильської державної нотаріальної контори від 08.10.1998 року серії ААО №522530 ОСОБА_10 на спадкове майно, яке складається з житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями, що знаходиться в с. Долішній Шепіт Вижницького району Чернівецької області також підлягає задоволенню, оскільки видане з порушенням права інших членів колгоспного двору.

Частиною 1 ст.393 ЦК України встановлено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що рішення Долішньошепітської сільської ради Вижницького району Чернівецької області №20 від 19.04.2006 року «Про право власності на житловий будинок та господарські будівлі по вул. Головній №157 в с. Долішній Шепіт» приймалось за заявою ОСОБА_5, оскільки на той період будь-якого спору між сторонами не було, вважав, вказаним рішенням порушено право інших членів колгоспного двору.

Таким чином судом встановлено, що на підставі рішення Долішньошепітської сільської ради 02.08.2006 року ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності серія ЯЯЯ №572277, є незаконним, оскільки порушує права інших членів колгоспного двору, а тому позов про визнання його незаконним та скасування підлягає задоволенню, що відповідатиме вимогам ст.174 ЦПК України.

Оскільки свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане на ім'я ОСОБА_5 02.08.2006 року, серії ЯЯЯ№572277 на підставі рішення Долішньошепітської сільської ради Вижницького району Чернівецької області №20 від 19.04.2006 року «Про право власності на житловий будинок та господарські будівлі по вул. Головній №157 в с. Долішній Шепіт» порушує право власності позивача та його на той час неповнолітніх дітей, а тому є таким, що не відповідає цивільному законодавству України, а отже є незаконним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочинну прямо не встановлена законом але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, оскільки свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане на ім'я ОСОБА_5 02.08.2006 року, серії ЯЯЯ№572277 визнається судом незаконним то договір дарування житлового будинку, який розташований в с. Долішній Шепіт Вижницького району Чернівецької області по вул. Головна, 157, укладений 15.07.2010 року та посвідчений приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу серії ВМТ №38770, реєстровий номер 2151, - є недійсним.

Ці обставини підтверджені дослідженими в суді належними доказами, доказів протилежного позивачем та її представником суду не представлено.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про виселення та зобов’язання не чинити перешкод у володінні, користуванні, розпорядженні власністю та відшкодування завданої шкоди є безпідставним, а тому задоволенню не підлягає.

Доводи позивача про відкриття окремого по господарського номеру за відповідачем та його реєстрація свідчать про втрату на частку в майні колгоспного двору є безпідставними та спростовуються поясненням представника сільської ради та сторін по справі, які підтвердили, що фактично ОСОБА_2 Ю залишався проживати в колгоспному дворі.

Доводи представника позивача про визнання відповідачем факту вселення в літню кухню спірного господарства з дозволу ОСОБА_5, який встановлено рішенням Вижницького районного суду свідчить про недобросовісне здійснення позивачем свого права власності.

Крім того судом встановлено, що звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про встановлення факту прийняття спадщини було помилковим.

Крім того клопотання позивача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 12.06.2012 року встановлено, а в силу до ч.3 ст.61 ЦПК України не потребує доказуванню, що вказаний строк ОСОБА_2 не пропустив, а отже не пропустили й інші позивачі за зустрічним позовом.

Таким чином суд прийшов до висновку, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 обґрунтовані, доведені в суді належними доказами і підлягають задоволенню із стягненням з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесених ним судових витрат у відповідності до ст.88 ЦПК України.

На підставі п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», ст.ст. 123, 125, 126 ЦК УРСР, ст.ст.215, 216, 328, 393 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 60, 61, 88, 174, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про виселення та зобов’язання не чинити перешкод у володінні, користуванні, розпорядженні власністю та відшкодування завданої шкоди – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, Долішньошепітської сільської ради Вижницького району Чернівецької області – задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати: свідоцтво про право на спадщину за законом видане державним нотаріусом Путильської державної нотаріальної контори від 08.10.1998 року серії ААО №522530 ОСОБА_10 на спадкове майно, яке складається з житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями, що знаходиться в с. Долішній Шепіт Вижницького району Чернівецької області.

Визнати незаконним та скасувати рішення Долішньошепітської сільської ради від 19.04.2006 року «Про оформлення права власності на житловий будинок га господарські будівлі, що знаходяться за адресою с. Долішній Шепіт Вижницького району Чернівецької області вул. Головна, 157 ОСОБА_5».

Скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою с. Долішній Шепіт Вижницького району Чернівецької області по вул. Головна, 157 видане на ім'я ОСОБА_5 02.08.2006 року, серії ЯЯЯ№572277.

Визнати недійсним договір дарування житлового будинку, який розташований за адресою с. Долішній Шепіт Вижницького району Чернівецької області по вул. Головна, 157, укладений 15.07.2010 року та посвідчений приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу серії ВМТ №38770, реєстровий номер 2151.

Визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на 3/5 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходиться за адресою: с. Долішній Шепіт Вижницького району Чернівецької області, вул. Головна, 157.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 322,00 гривні.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І.В. Пилип'юк