Справа № 2-844/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2012 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді           Кибич І.А.

з участю секретаря                     Михайлюк Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вижниця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, зміну дати та причин звільнення та стягнення середньомісячного заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач граб С.П. звернувся в суд з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, зміну дати та причин звільнення та стягнення середньомісячного заробітку до відповідача ОСОБА_2 міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Посилався на те, що 01.09.2005 року уклав строковий трудовий договір (контракт) про прийом його на роботу на посаду сторожа міського літнього наметового табору «Ойкос», що створений при ОСОБА_2 міському центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, який був продовжений 22.08.2006 року та 22.08.2007 року до 21.08.2012 року.

Наказом ОСОБА_2 міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді №64/02-01 від 08.08.2012 року його було звільнено з посади сторожа міського літнього наметового табору «Ойкос» на підставі на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням. 17.09.2012 року звернувся до відповідача з проханням видати довідку про середньомісячну заробітну плату, однак йому видали трудову книжку в якій під №11 був запис про звільнення за власним бажанням.

Вважає, що звільнення його з даної посади на підставі ст.38 КЗпП України є незаконним, оскільки заяви про звільнення за власним бажанням не писав, строк трудового договору закінчувався лише 21.08.2012 року, причин для його дострокового розірвання не було.

Просив поновити йому строк звернення до суду, визнати незаконним та скасувати наказ №64/02-01 від 08 серпня 2012 року про його звільнення за власним бажанням на підставі ст.38 ч.1 КЗпП України, змінити дату та формулювання причини його звільнення, вважати звільненим з 21.08.2012 року у зв'язку із закінченням дії контракту згідно ст.36 ч.1 п.2 КЗпП України, внести в його трудову книжку відомості про його звільнення 21.08.2012 року у зв'язку із закінченням дії контракту згідно ст.36 ч.1 п.2 КЗпП України, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.08.2012 року по 21.08.2012 року.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилався на обставини викладені в позові, просив їх задовольнити.

До початку розгляду справи від відповідача ОСОБА_2 міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в особі директора ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника, позовні вимоги ОСОБА_1 визнають в повному об’ємі, не заперечують щодо їх задоволення. Згідно доданого розрахунку не заперечують щодо стягнення на користь позивача середньомісячного заробітку за період з 08.08.2012 року по 21.08.2012 року 9 робочих днів у сумі 482,04 грн.

Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.          

Відповідно до ст. 60 ч.1 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 01.09.2005 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в особі директора уклали строковий трудовий договір (контракт) про прийом ОСОБА_1 на роботу на посаду сторожа міського літнього наметового табору «Ойкос», що створений при ОСОБА_2 міському центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, який був продовжений 22.08.2006 року та 22.08.2007 року до 21.08.2012 року. що підтверджується копіями трудових контрактів.

Наказом ОСОБА_2 міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді №64/02-01 від 08.08.2012 року позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади сторожа міського літнього наметового табору «Ойкос» на підставі на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням, про що зроблено відповідний запис в трудовій книжці під №11, що підтверджується копією трудової книжки.

Відповідно до ст.232 КЗпП України, безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами: працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Згідно ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Приписами ст. 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути: на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Частиною 2 ст.39-1 КЗпП України встановлено, що трудові договори, які були переукладені один чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.23 КЗпП України тобто, щодо строкових трудових договорів, укладених у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», трудовий договір на визначений строк укладається лише в разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання або інтересів працівника.

Як встановлено в судовому засіданні, як при укладенні контракту від 01.09.2005 року №23, так і контрактів від 22.08.2006 року, 22.08.2007 року, сторони погодили всі умови трудового договору, контракти підписані сторонами, отже це свідчить про те, що сторони дійшли до взаємної згоди та обумовили всі питання зазначені в контрактах.

Пунктом 2 ст. 36 КЗпП України встановлено, що підставою для припинення трудового договору є закінчення строку його дії, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до п. 18 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Згідно ст..235 ч.3 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

З довідки про середню заробітну плату видану ОСОБА_2 міським центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за період з січня 2012 року по липень 2012 року та розрахунку вбачається, що за період з 08.08.2012 року по 21.08.2012 року ОСОБА_1 мав відпрацювати 9 робочих днів із заробітком 53,56 грн. за день, а всього 482,04 гнр.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до роз’яснень ч.1, 4 п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов'язки сторін.

Судом встановлено, що позивач отримав трудову книжку 17.09.2012 року, де зазначені підстави звільнення, 19.09.2012 року звернувся в суд з даним позовом, за таких обставин, суд вважає, що позивачем строк пропущено з поважних причин.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи визнання відповідачем позову в повному об’ємі, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міському центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, зміну дати та причин звільнення та стягнення середньомісячного заробітку, підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 321,90 грн.

На підставі ст.43 Конституції України, п.п.4, 9, 18 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст.ст.2, 21, 23, 24, 36, 141, 147-149, 228, 232, 233, 235 КЗпП України, керуючись ст.ст.3, 10, 11, 15, 60, 61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ №64/02-01 від 08 серпня 2012 року про звільнення ОСОБА_1 з посади сторожа міського наметового табору «Ойкос» при ОСОБА_2 міському центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, за власним бажанням на підставі ст.38 ч.1 КЗпП України.

Змінити дату та формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади сторожа міського наметового табору «Ойкос» при ОСОБА_2 міському центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, вважати ОСОБА_1 звільненим з даної посади 21 серпня 2012 року у зв'язку із закінченням дії контракту згідно ст.36 ч.1 п.2 КЗпП України.

Зобов’язати ОСОБА_2 міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді внести в трудову книжку ОСОБА_1 відомості про його звільнення з даної посади 21 серпня 2012 року у зв'язку із закінченням дії контракту згідно ст.36 ч.1 п.2 КЗпП України.

Стягнути з ОСОБА_2 міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 серпня 2012 року по 21 серпня 2012 року в сумі 482 (Чотириста вісімдесят дві) гривні 04 (Чотири) копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді на користь держави судовий збір у сумі 321,90 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення – з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд Чернівецької області.

СУДДЯ: