УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„27" жовтня 2006р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Беркій О.Ю.,
суддів Бідочко Н.П., Соколовського В.М.
секретаря Білик Л.З.
адвоката Лютак Л.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Більшівцівської селищної ради, ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту та за позовом ОСОБА_2 до Більшівцівської селищної ради, третьої особи ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення сесії Більшівцівської селищної ради від 30 серпня 2005 року та акту комісії селищної ради від 7 вересня 2005 року, з участю: апелянта ОСОБА_1., представника Більшівцівської селищної ради -Николина І.С., представника ОСОБА_2. - ОСОБА_3., -
встановила:
Рішенням Галицького районного суду від 17 липня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. про встановлення земельного сервітуту відмовлено. Позов ОСОБА_2. задоволено. Визнано незаконним рішення сесії Більшівцівської селищної ради від 30 серпня 2005 року та акт комісії селищної ради від 7 вересня 2005 року.
На дане рішення ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу , у якій посилається на те, що рішення суду є неправильним через невідповідність висновків суду обставинам справи. Мотивуючи рішення суд послався на ту обставину, що вона не зверталася до ОСОБА_2. з пропозицією встановити земельний сервітут. Проте така позиція суду не ґрунтується на законі. Згідно ст.100 ЗК України земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду. Представник ОСОБА_2. в судовому засіданні підтвердила той факт, що вона зверталася до нього домовитись про порядок проходу через його подвір'я до її земельної ділянки. Однак її було в цьому відмовлено. Судом не враховано, що згідно акту земельної комісії селищної ради від 16 березня 2006 року та викопіровки генплану селища вона може потрапити на свою земельну ділянку тільки через подвір'я ОСОБА_2. Саме по цій причині проїзд, якими користувалися її батьки , існував багато років. Даний факт стверджується вироком районного суду від 26 жовтня 1982 року, яким
Справа № 22-ц-1275/2006р. Головуючий у 1 інстанції Юсип І.М.
Категорія 31 Доповідач Беркій О.Ю.
2
засуджено попереднього власника будинку ОСОБА_4. і зобов'язано його зняти огорожу та відкрити проїзд на город її батькам. Зазначає, що вирок суду звільняє її від доказування у відповідності до ст.61 ЦПК України. Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити її позов.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1. апеляційну скаргу підтримала та пояснила, що потрапити на свою земельну ділянку вона може тільки через подвір'я ОСОБА_2. Що стосується проходу з вул. АДРЕСА_1, то він є занадто довгим.
Представник Більшівцівської селищної ради та представник ОСОБА_2. апеляційну скаргу заперечили та пояснили, що прохід та проїзд тачкою на земельну ділянку ОСОБА_1. існує з вул. АДРЕСА_1. Відстань від житлового будинку апелянтки до присадибної ділянки становить 440 м.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст.98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1. на праві приватної власності належить земельна ділянка пл.0,0847 га в смт. Слобідка-Більшівцівська Галицького району. Дана земельна ділянка межує з присадибною ділянкою ( подвір'ям ) ОСОБА_2., яка надано йому в тимчасове користування згідно рішення Більшівцівської селищної ради від 22 квітня 2004 року.
Пред'являючи позов про встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду до своєї присадибної ділянки велосипедом та тачкою через подвір'я ОСОБА_2. ОСОБА_1. посилалась на те, що іншого проходу та проїзду до її земельної ділянки не існує в тих умовах, які склалися на місцевості і потрапити на земельну ділянку вона може тільки через подвір'я відповідача.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1. про встановлення земельного сервітуту суд першої інстанції правильно виходив з того, що проїзд та прохід до земельної ділянки ОСОБА_1. існує з вул. АДРЕСА_1 відповідно до генерального плану забудови селища та акту Більшівцівської селищної ради від 16 березня 2006 року. Згідно зазначеного акту відстань від будинку ОСОБА_1. до її присадибної ділянки становить 440 метрів, з яких 360 метрів можна проїхати будь-яким транспортом, а 80 метрів - це стежка шириною 1,5 метра, яку можна подолати тачкою або велосипедом.
Враховуючи те, що земельною ділянкою ОСОБА_1. може користуватися без обтяження земельної ділянки ОСОБА_2. сервітутом судом обґрунтовано визнано незаконним рішення сесії Більшівцівської селищної ради від ЗО серпня 2005 року та акт комісії селищної ради від 7 вересня 2005 року згідно яких через подвір'я ОСОБА_2. встановлено проїзд на земельну ділянку ОСОБА_1. Крім того, оскаржуване рішення прийнято сесією селищної ради на виконання рішення Галицького районного суду від 16 червня 2005 року, яке апеляційним судом скасоване.
Доводи апелянтки про те, що вироком Галицького районного суду від 26 жовтня 1982 року підтверджено факт відсутності проходу та проїзду на її земельну ділянку колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки судом встановлено, що на час звернення до суду з позовом існує проїзд до земельної ділянки ОСОБА_1. з вул. АДРЕСА_1.
Інші доводи ОСОБА_1. викладені в скарзі, не спростовують правильність висновків суду, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313-315 , 317 ЩІК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Галицького районного суду від 17 липня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання нею законної сили.
Головуюча О.Ю. Беркій