справа номер 2-352/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2007 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючого: Малишенко Т.О. при секретарі: Журавській Л.Ф. за участі сторін: прокурора Василенко С.В., відповідача ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Військового прокурора Сумського гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Військового інституту ракетних військ і артилерії ім. Б. Хмельницького, Сумського Державного університету до ОСОБА_1 - про стягнення витрат, пов'язаних з навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі,

встановив:

Позивачі звернулись до суду із позовними вимогами до відповідача про стягнення витрат, пов'язаних з навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі. В позовній заяві посилаються на те, що відповідач з 16.07.2001 року був зарахований курсантом ВІРВіА СДУ. В 2002 році між курсантом і інститутом було укладено контракт, відповідного до якого відповідач зобов'язувався проходити військову службу протягом трьох років, сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів та начальників, а після навчання відповідач повинен був проходити військову службу у Збройних Силах України на офіцерських посадах протягом 5-ти років. На навчання відповідача державою були витрачені бюджетні кошти в розмірі 3579, 07 гривень, в тому числі 1335,06 гривень - витрати на харчування, 1334,01 гривні вартість виданого майна та послуг наданих протягом навчання, 910,00 гривень витрати на грошове забезпечення. 11.07.2004 року курсант написав рапорт з проханням відрахування його з інституту. 12.07.2004 року за рішенням вченої ради інституту від 14.07.2004 року наказом номер 131 курсант ОСОБА_1був відрахований з інституту. На підготовку відповідача державою в особі інституту було витрачені кошти пов'язані з навчанням і утриманням у вищому навчальному закладі, які в разі розірвання контракту повинні бути відшкодовані Міністерству Оборони України.

У судове засідання представники Військової прокуратури Сумського гарнізону, інституту і університету не з'явились. Інтереси прокуратури представляв місцевий прокурор, який у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Просив стягнути на користь позивачів витрати, пов'язані з навчанням та утриманням відповідача у вищому навчальному закладі у сумі 3579, 07 гривень.

2

Відповідач позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що дійсно був курсантом Військового інституту ракетних військ і артилерії. Заява про відрахування була написана ним. Відповідачі повинні були обґрунтувати суму у розмірі 3579, 07 гривень, яку начебто було витрачено на його навчання та утримання у вищому військовому навчальному закладі. На вимогу суду позивачі не надали контракту, на який посилається позивач. Доказів про те, що він отримував майно та послуги протягом навчання, які вказані у розрахунку, позивачі не надали, відсутні відомості про те, що він дійсно отримував грошове забезпечення, так як відповідачі не надали жодного документу з його підписами, які б стверджували, що дійсно на нього витрачені кошти у сумі, яку вимагають позивачі, тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, так як ніякого контракту він не підписував.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до витягу з наказу начальника Військового інституту артилерії при Сумському державному університеті від 16.07.2001 року номер 1 зараховано з 16.07.2001 року в списки курсантів першого курсу на всі види забезпечення до особового складу 33 навчального взводу ОСОБА_1. У липні 2004 року, як вбачається з копії рапорту, ОСОБА_1, на ім'я командира взводу подав рапорт про клопотання перед вищим командуванням про відрахування його з числа курсантів у зв'язку з достроковим розірванням контракту з його боку та небажанням продовжувати навчання в інституті. Відповідно витягу з протоколу номер 12 Засідання Вченої ради військового інституту ракетних військ і артилерії Сумського державного університету від 12.07.2004 року. Було розглянуто питання про дострокове розірвання контракту та відрахування з числа курсантів інституту курсанта 33 взводу ОСОБА_1, через небажання продовжувати навчання, ухвалили клопотати перед начальником інституту про дострокове розірвання контракту та відрахування з числа курсантів ОСОБА_1 Наказом номер 131 від 14.07.2004 року курсанта 33 навчального взводу 3-го курсу ОСОБА_1, відраховано із числа курсантів у зв'язку із розірванням контракту через небажання продовжувати навчання, з 15.07.2004 року виключено із списків особового складу, всіх видів забезпечення і як вислужившого строк військової служби, направити на військовий облік до Славутицького МВС Київської області.

Відповідно до вимог ст. ст. 10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вислухавши сторони по справі, вивчивши надані документи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Як з'ясовано у судовому засіданні, правовідносини між сторонами виникли 16.07.2001 року, закінчились у липні 2004 року, на час виникнення даних правовідносин діяв Цивільний Кодекс України в редакції 1963 року, з 01.01.2004 року в законну силу вступив новий Цивільний Кодекс, відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень, Новий Цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Відповідно до п.84 „Положення про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами (слухачами) вищих навчальних

3

закладів" курсанти, які проходять підготовку на посади офіцерського складу, в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та разі відмови від дальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення вищого військового навчального закладу підрозділу відшкодовують Міністерству оборони України та іншим військовим формуванням витрати, пов'язані з їх навчанням і утриманням у вищому військовому навчальному закладі, підрозділі. Відшкодування коштів здійснюється в порядку і розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. У разі відмови добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Відповідачі у своїй позовній заяві, а також відповідях на запити суду посилаються на виникнення зобов'язання у відповідача перед ними і як на підтвердження цього зобов'язання посилаються на контракт. В той же час до суду контракт не був наданий, на неодноразові вимоги суду, позивачі повідомили, що контракт, який начебто був укладений у 2002 році був знищений, як такий у якого вийшов термін зберігання.

Згідно ст.4 ЦК України в редакції 1963 року цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, та ст. 11 ЦК України в редакції 2004 року, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Виникнення зобов'язання регулювалось главою 14 ЦК в редакції 1963 року. Відповідно до вимог ст.161 ЦК України в редакції 1963 року та ст. 526 ЦК України в редакції 2004 року зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 10,60 ЦПК України, доказування обставин, на які сторони посилаються в підтвердження чи спростування позовних вимог, покладається на них. Відповідачі не надали до суду переконливих доказів на підтвердження своїх вимог. До позовної заяви надано довідку про нарахування грошового забезпечення курсантам, в тому числі рядовому ОСОБА_1, у сумі 910 гривень, але документів, про те, що він дійсно отримав ці кошти до суду не надано. У довідці розрахунку оцінена вартість майна та послуг наданих протягом навчання курсанту ОСОБА_1, але документів підтверджуючих, що дійсно відповідачем отримано перелік майна та послуг не надано. Крім того, у переліченого майна є строки носіння та придатності, але відповідачі на вимогу суду ніяких документів не надали. У довідці розрахунку вказані витрати на харчування протягом навчання курсанта ОСОБА_1, про те до суду ніяких доказів на підтвердження даних доказів не надано. Посилання відповідачів на п.84 Положення про проходження військової служби (навчання) за контрактом у Збройних Силах України курсантам (слухачам) вищих навчальних закладів" в даному випадку безпідставне, так як до суду не надано контракту, в якому повинні бути виписані права і обов'язки відповідача. Відповідно п. 14. „Положення про проходження військової служби (навчання) у Збройних Сил України курсантами (слухачами) вищих навчальних закладів" Контракт про проходження військової служби (навчання)курсантом (слухачем) це - письмова угода, що укладається між

4

громадянином України та державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами у процесі військової служби (навчання). Контракт укладається з курсантами (слухачами) після закінчення першого курсу навчання і переведення на другий курс за умови досягнення курсантами 18-річного віку. (Абзац другий пункту 14 в редакції Указу Президента N 1182/2003 від 15.10.2003р.) В п.15. вказано, що Контракт укладається за зразком, що додається, у двох примірниках, підписується особою, яка проходить військову службу (навчання), і начальником вищого військового навчального закладу, підрозділу, якому надається право підписання контракту від імені Міністерства оборони України, скріплюється гербовою печаткою відповідного навчального закладу і зберігається у кожної із сторін.

Згідно ст. 526 ЦК України в редакції 2004 року зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Оскільки до суду не надано контракту, головного доказу що між сторонами була угода, то суд не може задовольнити ці вимоги.

На підставі наведеного і керуючись ст. ст. 10,11,212,214,215,218 ЦПК України, ст.ст. 10,526 ЦК України, суд

вирішив :

В задоволенні позовних вимог Військового прокурора Сумського гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Військового інституту ракетних військ і артилерії ім. Б. Хмельницького, Сумського Державного університету до ОСОБА_1 - про стягнення витрат, пов'язаних з навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі - відмовити.

Копію рішення направити відповідачам для ознайомлення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції.