справа номер 2-325/ 2007р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2007 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючого: Малишенко Т.О. при секретарі: Журавській Л.Ф.
за участі сторін позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, відповідача:ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, представника третьої особи Посохова О.С
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Гаражно-будівельне товариство „Протон" - про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсним ордеру на гараж,
і зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа Гаражно-будівельне товариство „Протон" -про визнання недійсним ордеру на гараж,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Гаражно-будівельне товариство "Протон" - про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсним ордеру на гараж.
В суді позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі і просив суд визнати за ним, ОСОБА_1, право володіння гаражем за АДРЕСА_1, який розташований на території Гаражно - будівельного товариства "Протон"АДРЕСА_1; зобов'язатиОСОБА_3 повернути йому у володіння вищевказаний гараж та ключі від нього; визнати недійсним ордер на гараж за АДРЕСА_1, виданий 12.01.2005 року наОСОБА_3 на підставі рішення правління товариства від 10.01.2005 р. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за добровільним волевиявленням відповідачаОСОБА_3, який є його рідним батьком, в 1997 році за домовленістю між його батьками з питання розподілу сумісно нажитого ними під час шлюбу майна, на нього особисто за заявою останнього було передано у володіння спірний гараж. Коли він, ОСОБА_1, досяг повноліття, ним була подана письмова заява про прийняття його у члени товариства. Вперше, ще 20 червня 1997 року, на нього був виписаний ордер за № 140 на гараж № 212 у блоці № 10 ГБТ "Протон", який підтверджує факт передачі відповідачем гаражу у його володіння та користування. За домовленістю з батьком, останній також користувався гаражем. Після його повернення з армії в зв'язку з зміною нумерації гаражів у товаристві на його ім'я був виписаний новий ордер за АДРЕСА_1, який йому був виданий 4 квітня 2003 року. В подальшому він придбав на себе автомобіль марки Опель державний номерний знак НОМЕР_1який він використовував за генеральною довіреністю, і, відповідно, зберігав у вищевказаному гаражі, володільцем якого він залишався на підставі ордеру. Він сплачував за спожиту у гаражі електроенергію, що підтверджується наданими до позову квитанціями. Батько тільки зберігав у гаражі свої рибальські приналежності. Ключі від гаражу були в нього, що не заперечував в суді і сам відповідач. Після продажу автомобіля ОСОБА_1 продовжував користуватися цим гаражем, як його володілець, зберігав у ньому меблі, консервацію, картоплю та інше. По цей час його речі зберігаються у гаражі. Певний час
2
цей гараж він здавав в оренду своїм знайомим. В лютому 2007 року, коли він намагався провести оплату за спожиту електроенергію, його повідомили, що гараж переписаний на його батькаОСОБА_3 Для того, щоб він не зміг потрапити у гараж, відповідач змінив замки на ньому і ключі від нового замка йому не повернув. Вважає дії відповідача протиправними, оскільки вони порушують його права, як законного володільця гаража, в зв'язку з чим і просить визнати за ним право володіння на спірний гараж, зобов'язати відповідача повернути йому гараж та ключі від нього, визнати недійсним ордер, який виписаний на відповідача без його письмової чи усної згоди. Позовні вимогиОСОБА_3 по зустрічному позову не визнав, мотивуючи тим, що він вважає себе єдиним та законним володільцем спірного гаражу. В той же час ОСОБА_3 не надано суду доказів, які б підтверджували право власності останнього на спірний гараж як до моменту його передачі у повне володіння йому -ОСОБА_1, так і по сьогоднішній день.
Представник позивача ОСОБА_2повністю підтримав вимоги свого довірителя ОСОБА_1 та надав аналогічні пояснення.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав та заявив зустрічний позов до ОСОБА_1, згідно з яким просить відмовити у задоволенні первісного позову, визнати недійсними ордери № 140 від 20.06.1997 року та АДРЕСА_1 від 04.04.2003 року виданих на ОСОБА_1; визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж АДРЕСА_1, розташований на території Гаражно - будівельного товариства "Протон".
В судовому засіданні ОСОБА_3 свої вимоги повністю підтримав і пояснив, що спірний гараж був ним побудований у 1990 - 1991 роках, вважає, що з моменту завершення будівництва та здачі гаражу в експлуатацію він та його колишня дружина ОСОБА_5набули право спільної сумісної власності на гараж. При поділі майна подружжя гараж, за усною домовленістю між ними, залишився у його власності. Після придбання його сином ОСОБА_1 автомобіля він дозволив йому ставити його в гаражі та передав йому ключі від гаражу. Після продажу його сином автомобіля ключі від гаражу залишалися у сина близько двох років. Коли біля року тому він дізнався, що син хоче продати гараж, він, вважаючи себе власником гаражу, змінив замок на воротах гаражу та отримав на своє ім'я ордер. Оскільки він з сином не укладав ніяких офіційних угод по відчуженню гаражу, вніс повністю свій пай, він вважає себе його власником і тому просить визнати недійсними ордери, що були видані на сина. В якому році він точно не пам'ятає, він звертався до голови правління товариства з приводу переоформлення гаражу на сина, але продовжує вважати себе власником цього майна.
Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4повністю підтримав вимогиОСОБА_3 та надав аналогічні пояснення.
Представник третьої особи Гаражно - будівельного товариства "Протон" Посохов О.С. вирішення спірних питань за первісним та зустрічним позовами залишив на розсуд суду, оскільки документи про вступ обох ОСОБА_1 у члени ГБТ "Протон" відсутні, так само як і рішення правління товариства, на підставі яких видавалися ордери на спірний гараж. Ці та інші документи не були передані йому колишнім головою правління ГБТ "Протон" Бовкуном О.В., де вони знаходяться і чи є взагалі йому невідомо.
Вислухавши сторони по справі, їх представників, допитавши свідків, та проаналізувавши наявні докази, суд вважає таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі первісний позов ОСОБА_1 про визнання за ним права на володіння спірним гаражем, витребування у відповідачаОСОБА_3 з незаконного володіння гаражу та ключів від нього, визнання недійсним ордеру на гараж АДРЕСА_1,
3
виданого 12.01.2005 року наОСОБА_3, а підстав для задоволення зустрічного позову суд не вбачає з нижченаведених причин.
Як було встановлено під час розгляду справи, спірний гараж за АДРЕСА_1 у ГБТ "Протон", який раніше мав нумерацію за № 140, дійсно був побудований під час шлюбуОСОБА_3 таОСОБА_5В той же час право власності у встановленому законом порядку на даний гараж не було оформлено до моменту розгляду даної справи по суті. Гараж не був введений офіційно в експлуатацію, не прийнятий відповідною комісією за актом, і на нього не видавалося ніякого правовстановлюючого документа - свідоцтва про права власності на це нерухоме майно. Даний факт у суді не заперечували ні сторони по справі, ні представник ГБТ "Протон", також він був підтверджений і допитаними у суді свідками ОСОБА_5, ОСОБА_6
Зі сторониОСОБА_3 не було надано суду будь-яких доказів, що підтверджували б факт придбання ним або членами його родини під час будівництва гаражу будівельних матеріалів, що були вкладені у його будівництво, інші транспортні витрати. Так само, як ним не було надано суду жодного письмового доказу, що він був хоча б володільцем гаражу до моменту передачі його у володіння його сину ОСОБА_1 Не було надано ним і правовстановлюючого документа, який би підтверджував його право власності на даний гараж.
Твердження відповідачаОСОБА_3 про те, що він є власником гаражу, оскільки повністю він свій пай, суд вважає безпідставним, оскільки цей факт не знайшов свого підтвердження відповідними доказами. Представник ГБТ "Протон" пояснив, що у товаристві не затверджували розмір паю, який повинні вносити члени товариства, оскільки гаражі вони будували самостійно.
Відповідно до ст. 14 Закону СРСР "Про кооперацію в СРСР", який діяв на час будівництва спірного гаражу, визначення розміру пайових внесків було віднесено до виключної компетенції загальних зборів членів ГБК. Під паєм розумілося, що крім вартості побудованого за договором з кооперативом підрядною організацією гаражу, він включав в себе витрати на проектування, благоустрій, прокладення комунікацій, розвиток кооперативу. В той же час ОСОБА_3 не надано суду жодного доказу сплати ним паю в товаристві. Такі документи відсутні і в самому ГБТ "Протон".
Пункт 2.5 Статуту Товариства по будівництву та експлуатації гаражів "Протон" передбачає внесення членами товариства пайових внесків тільки в разі будівництва гаражів за договором з підрядною організацією. В той же час спірний гараж був побудований ОСОБА_3 в 1990 - 1991 роках за кошти його родини та за участю інших членів його сім'ї.
Вищенаведені докази свідчать про відсутність будь-яких правових підстав для визнання за ОСОБА_3 права власності на спірний гараж і виходячи з цієї підстави - для визнання недійними ордерів на цей гараж, що були видані на ім'я його сина ОСОБА_1
Допитані зі сторониОСОБА_3 свідки підтвердили факт того, що дійсно він будував спірний гараж. В той же час ОСОБА_1, а також свідкиОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_5, підтвердили факт участі у будівництві гаражу останньої, та наявність між подружжям ОСОБА_1 при розлученні домовленості, що гараж ОСОБА_3 буде переданий у володіння їх спільному сину ОСОБА_9, який і користувався ним до початку 2007 року, поки відповідач самовільно не змінив замок на воротах гаражу.
Підтвердженням такої угоди між подружжям ОСОБА_1 щодо передання гаражу у володіння ОСОБА_1 є покази свідка зі сторони відповідача ОСОБА_6, яка пояснила суду, що дійсно в той час, коли вона працювала у ГБТ "Протон" бухгалтером
4
за заявою ОСОБА_3 ордер на спірний гараж був виписаний на його сина ОСОБА_1 Даний факт в суді не заперечував і сам ОСОБА_3
Таким чином покази сторін по справі ОСОБА_1 таОСОБА_3, свідківОСОБА_5,ОСОБА_7, ОСОБА_6, ордери за № 140, виданий 20.06.1997року та АДРЕСА_1, виданий 04.04.2003 року, свідчать про перехід права володіння спірним гаражем за добровільною згодоюОСОБА_3 до його сина ОСОБА_1
Як вбачається з показів ОСОБА_1, що не заперечувалося і відповідачем ОСОБА_3, ордер на останнього від 12 січня 2005 року був виданий без будь - якої заяви та згоди ОСОБА_1, який на той час згідно наявних у справі документів та досліджених доказів був єдиним законним володільцем спірного гаражу.
Вищенаведені докази дають суду право зробити висновок про обгрунтованість вимог позивача ОСОБА_1 за первісним позовом щодо його прав на володіння спірним гаражем, витребування відОСОБА_3 даного гаражу та ключів від нього, визнання недійсним останнього ордеру на цей гараж, що був виданий наОСОБА_3 без згоди його володільця ОСОБА_1, та безпідставність вимог по зустрічному позову.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст.10,11,212,213,214,218 ЦПК України, ст.ст. 11,16,203,215,216,397-398,400 ЦК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, право володіння гаражем за номером 10/26, розташованим на території Гаражно-будівельного товариства „Протон".
Зобов'язати РОСОБА_3повернути у володіння ОСОБА_1 приміщення гаражу за номером 10/26, який розташований на території Гаражно-будівельного товариства „Протон" та наданого ОСОБА_1 у володіння на підставі ордеру за номером 10/26 від 04.04.2003 року.
Визнати недійсним ордер на гараж номер 10/26, виданий Гаражно-будівельним товариством „Протон" на ОСОБА_3.
В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа Гаражно-будівельне товариство „Протон" - про визнання недійсним ордеру на гараж - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції.