Справа № 2-909/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2011 року

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої: судді Ткаченко І.Ю.

при секретарі: Шаботинець С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 ЄВГЕНОВИЧА ДО ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “АЛЬФА-БАНК” ПРО ВИЗНАННЯ НЕДІЙСНИМ КРЕДИТНОГО ДОГОВОРУ,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2010 року позивач звернувся до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до відповідача ЗАТ “Альфа –Банк” про визнання недійсним кредитного договору. В обґрунтування позову зазначив, що 14 липня 2008 року він уклав з ЗАТ “Альфа –Банк” кредитний договір, відповідно якого отримав кредит у сумі 2 626,56 доларів США. Процентна ставка кредиту встановлена 40 відсотків річних. Дата повернення кредиту 14 липня 2011 року. Відповідно до умов договору позивач повинен сплачувати проценти за користування кредитом та сплачувати основну суму кредиту щомісяця в доларах США. Також в договорі зазначений курс долара, а саме 4,5032. Однак, умови договору не відповідають вимогам чинного законодавства оскільки не містять положень щодо відповідальності банку. Одноразова плата банку за отримання кредиту становила 30% від суми кредиту. 23.09.2010 року позивач звернувся до відповідача з приводу завищення курсу долара майже у два рази, з проханням надати йому реструктуризацію боргу, але банк залишив лист позивача без уваги. В договорі є третейське застереження, але не вказана адреса третейського суду. Крім того, у сторін договору на момент його укладення, була відсутня індивідуальна ліцензія Національного банку України, яка б дозволяла використовувати іноземну валюту як засіб платежу при виконанні своїх зобов’язань за кредитним договором. Також, договором не передбачено еквівалент долара до гривні. Таким чином, при наданні відповідачем та отриманні позивачем кредиту у доларах США, а також здійсненні позивачем платежів по погашенню кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США були порушені норми Закону. Отже, подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного з принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст..3 ЦК України - принципу справедливості. Просив суд визнати кредитний договір недійсним з моменту його укладення.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав і просив задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ЗАТ “Альфа –Банк” просив в задоволенні позову відмовити., зазначивши, що Цивільним кодексом України та Законом України “Про банки та банківську діяльність” передбачено використання банками іноземної валюти. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”. Щодо вимог підпункту “в” п.4 ст.5 Декрету, на який посилається позивач та який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на даний час такі межі законодавцем не визначені. Всі пункти договору були підписані за взаємною згодою сторін.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши позивача, представника відповідача, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 14 липня 2008 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» був укладений кредитний договір №500143095. Відповідно до умов договору позивач отримав кредит в сумі 2 626, 56 доларів США. Остаточна дата повернення кредиту 14 липня 2011 року. Пунктом 7 спірного договору визначений порядок здійснення платежів з повернення кредиту, а саме: згідно Додатку №1, щомісячно 14 числа рівними частинами в сумі сто двадцять шість доларів. Відповідно до витягу із статуту Публічного акціонерного товариства “Альфа –Банк” затвердженого загальними зборами акціонерів Закритого акціонерного товариства “Альфа – Банк”, погодженого Національним банком України 21 липня 2009 року, зареєстрованого 19 серпня 2009 року за №10741050014003231, ПАТ “Альфа –Банк” є правонаступником усіх прав та зобов’язань ЗАТ “Альфа –Банк”. Кредитний договір №500143095 від 14 липня 2008 року підписаний обома сторонами. Сторонами була погоджена валюта, в якій видано кредит. Сторони виконували свої обов’язки по договору –банк видав суму кредиту, а позивач певний час виконував графік погашення кредиту. Як вбачається з матеріалів справи 03 грудня 2001 року Закритому акціонерному товариству “Альфа –Банк” видана банківська ліцензія №61 зареєстрована Національним банком України 24 березня 1993 року за номером 58 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої ст..47 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Згідно даної ліцензії, 25 червня 2007 року Закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк»отримало дозвіл №61-4 на право здійснення операцій, зазначених в ліцензії. Згідно додатку до дозволу №61-4 від 25 червня 2007 року Закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк»має право робити операції з валютними цінностями. Тобто надання відповідачем кредиту в іноземній валюті не суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору.

Відповідно до вимог ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.ст.651, 654 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно ст.99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

За ст. 192 ЦК України іноземна валюти може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», кошти –це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статі 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до вимог ч.2 ст.192 та ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобов’язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу - генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього ж Декрету.

Відповідно до п. 2, 3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджено Постановою Правління НБУ №275 від 17.07.2001 року за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Тобто діючим законодавством уповноваженим банкам на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями надано право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

В підпункті «в»п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»передбачена наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, але на цей час законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року №483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Тому, при наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України, що мало місце у даному випадку.

Враховуючи викладене, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 192, 611, 27, 651,654, ЦК України, Законом України «Про банки та банківську діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України, ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ЄВГЕНОВИЧА ДО ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “АЛЬФА-БАНК” ПРО ВИЗНАННЯ НЕДІЙСНИМ КРЕДИТНОГО ДОГОВОРУ – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Якщо рішення було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя І. Ю. Ткаченко