АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 5523 Головуючий у 1-й інстанції
2006 р. Нікандрова CO.
Суддя-доповідач: ГородовенкоВ.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2006 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду запорізької області у складі:
Головуючого: Калашникової О.В.
Суддів: Городовенко В.В.
Осоцького І.І.
При секретарі: Петровій О.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Василевського районного суду Запорізької області від 14 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання після розлучення -
В с т ан о в и л а:
У березні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, в якому вказувала, що з відповідачем вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з грудня 1991 року. Мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, який хворіє і знаходиться на обліку в обласній дитячий лікарні. У червні 1999 року позивачку визнано інвалідом 2-ї групи.
У липні 2001 року шлюб розірвано після чого відповідач припинив надавати матеріальну допомогу.
Посилаючись на ці обставини, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь, як інваліда безстроково, 1/4 частину, всіх видів його доходів.
Рішенням Василевського районного суду Запорізької області від 14.07.2006р. у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі вказано, що суд порушив норми процесуального законодавства, не притягнув до участі у справі ОСОБА_4., яка є дружиною відповідача і якій він сплачує аліменти. Між тим, як позивачці відомо, вони проживають разом і ведуть спільне господарство. У травні 2005 року придбали будинок та автомобіль. Просить скасувати рішення суду, а справу направити на новий розгляд.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно ст. 311 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд в суд першої інстанції, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що відповідач не має можливості надавати допомогу позивачу, що він сплачує аліменти на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною трьох років і, що у позивачки доход на кожного члена сім'ї складає більше прожиткового мінімуму.
Між тим, як вказано в апеляційній скарзі, відповідач проживає із своєю дружиною (якій сплачує аліменти) однією сім'єю, ведуть спільне господарство. На ці обставини позивачка звертала увагу суду, як у позовній заяві так і в поясненнях в судовому засіданні. Проте суд не звернув уваги на ці обставини і в порушення ст.ст. 35, 36 ЦПК України не залучив до участі у справі дружину відповідача ОСОБА_4., інтереси якої при постанові рішення могли бути порушені.
В апеляційній скарзі також вказано, що під час сумісного проживання відповідач з дружиною придбав у травні 2005 року будинок на ім'я ОСОБА_4 (а.с.44-45). І, як вбачається із довідки ВАТ комерційний банк «Надра», доданої до апеляційної скарги , поручителем по договору поручительства від 10.05.2005р. виступає відповідач ОСОБА_2 (а.с.84). Ці обставини суд не перевірив і не дав їм ніякої оцінки.
Згідно ст. 76 Сімейного кодексу України, після розірвання шлюбу, особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік (дружина) може надати матеріальну допомогу.
Відмовляючи у задоволенні позову, в рішенні суд послався на те, що з 10.01.2006р. прожитковий мінімум на одну особу складає 472ргн., що відповідач не має можливості надати колишній дружині матеріальну допомогу. Разом з тим, суд не вказав, який доход на одного члена сім'ї має позивака і який доход на члена сім'ї має відповідач. Суд також не перевірив чи має відповідач та його дружина, з якою він проживає за однією адресою, що видно із довідки (а.с. 59), інші доходи. Ці обставини, у даному випадку, мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Згідно ст. 76 Сімейного кодексу України, після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік (дружина) може надати матеріальну допомогу.
Із матеріалів справи видно, що позивачка стала інвалідом у 1999 році, тобто в період сумісного проживання. У 2001 році їх шлюб розірвано. У жовтні 2005 року її інвалідність підтверджено (а.с.16).
Враховуючи наведене, рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим тому воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд в суд першої інстанції.
При новому розгляді справи, суду необхідно вирішити питання про притягнення до участі у справі заінтересовану особу - дружину відповідача, з'ясувати дійсні обставини справи, дати належну оцінку всім доказам і запереченням і залежно від встановленого постановити відповідне рішення.
Керуючись ст. 307, 311, 313-317 ЦПК України, колегія суддів -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Василевського районного суду Запорізької області від 14 липня 2006 року по цій справі скасувати і направити справу на новий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий: