Справа № 11 -962 2006 рік Головуючий в 1 -й інстанції
Категорія ст. 187 ч. ЗКК України Андрущенко - Луценко С.В.
Доповідач Кожевніков О.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року вересня 20 дня Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого - судді Кожевнікова О.В.
Суддів Лісіченко Л.М., Тараненка Ю.П.
з участю прокурора. Рибачук Г.А.
засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну
справу за апеляційним поданням помічника Миргородського
міжрайонного прокурора, апеляціями засудженого ОСОБА_2 та
адвокат ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок
Миргородського міськрайонного суду від 2 червня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, уродженець та мешканець ІНФОРМАЦІЯ_1, українець громадянин України, не працює, не одружений, раніше відповідно до ст. 89 КК України не має судимості,
засуджений за ст. 185 ч. З КК України на 3 роки позбавлення волі; за ст.
162 ч. 1 КК України на 1 рік обмеження волі, за ст. 187 ч. З КК України на
7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що належить йому на
праві приватної власності.
На підставі ст. 70 КПК України шляхом часткового складання,
призначеного покарання остаточно призначено 7 років 8 місяців
позбавлення волі з конфіскацією, майна що належить йому на праві
приватної власності.
ОСОБА_1, уродженець м. Костянтинівна Донецької області, українець, громадянин України, не працює, проживає АДРЕСА_1, раніше судимий:
1. 29 квітня 1998 року
Миргородським районним судом за
ст.ст. 229-1 ч. 2, 229-3 ч. 2 КК
України на 3 роки 6 місяців
позбавлення волі (дані про
звільнення відсутні);
2. З березня 2005 року
Миргородським міськрайонним
судом за ст. 309 ч. 1 КК України на
1 рік обмеження волі, на підставі ст.
75 КК України звільнений від
відбування покарання із іспитовим
строком 1 рік,
засуджений за ст. 187 ч. З КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що належить йому на праві приватної власності.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком від 3 березня 2005 року і остаточно засуджений на 7 років 3 місяці позбавлення волі з конфіскацією майна, що належить йому на праві приватної власності.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь потерпілої ОСОБА_4 - 191 грн. на відшкодування шкоди завданої злочином.
Вирішена доля речових доказів.
За вироком засудженій визнані винуватими у вчиненні злочинів за наступних обставин.
В серпні 2004 року ОСОБА_2 проникнувши до літньої кухні господарства потерпілого ОСОБА_5 таємно викрав алюмінієвий посуд вартістю 519. 61 грн.
Аналогічним способом 17 грудня 2004 року ОСОБА_2 за попередньою змовою з особою кримінальна справа щодо якої виділена у окреме провадження, вчинив крадіжку алюмінієвого посуду із літньої кухні господарства потерпілого ОСОБА_6 на суму 187.3 грн.
16 та 22 грудня 2004 року ОСОБА_2 разом з особою кримінальна справа щодо якої виділена у окреме провадження незаконно проник до житла потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8, чим порушив недоторканість житла потерпілих.
19 березня 2005 року ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_1 проникнули до жилого будинку та погрожуючи ножами та застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров'я потерпілою ОСОБА_4, відкрито заволоділи її грошима в сумі 191 грн.
В апеляційному поданні старший помічник Миргородського міжрайонного прокурора, з урахуванням внесених змін, просить вирок змінити вилучивши призначення засудженим додаткового покаарння.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить перекваліфікувати його дій з ч.З ст. 187 на ч. З ст. 186 КК України посилаючись на те, що вказаний висновок суду ґрунтується лише на поясненнях потерпілої ОСОБА_4
В апеляції захисник ОСОБА_3 просить перекваліфікувати дії ОСОБА_1 на ч. З ст. 186 КК України оскільки показання потерпілої про застосування засудженими погроз ножем не підтверджені матеріалами справи.
Інші учасники процесу вирок не оскаржили.
Вислухавши доповідачі, прокурора яка підтримала апеляційне подання з урахуванням внесених змін, засуджених, що просили задовольнити апеляції, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційне подання прокурора з внесеними змінами підлягає до задоволення, а апеляції в інтересах засуджених не підлягають задоволенню з таких підстав.
Винуватість засудженого ОСОБА_2 у вчиненні проникнення у житло та крадіжках майна громадян матеріалами справи доведена й не оспорюється в апеляціях.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_4 підтверджується показаннями потерпілої, яка на досудовому слідстві та при судовому розгляді справи послідовно стверджувала, що засуджені зайшовши у її будинок погрожували їй ножами, при цьому ОСОБА_1 приставляв їй ножа до горла, накидав на голову фуфайку, вимагаючи передати гроші та валюту, у пошуках якої розкидав речі, у зв'язку з чим вона побоюючись за своє життя віддала їм 191 грн.. Забравши гроші вони пішли зав'язавши двері з зовні мотузкою.
Наведені обставини підтвердили і свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 яким потерпіла безпосередньо після вчинення на неї нападу розповідала про його обставини і стверджувала про погрози застосувати до неї ножа.
З протоколу огляду місця події вбачається, що в будинку потерпілої речі були розкидані, а на дверях з зовні була виявлена мотузка (а.с. 113-114).
Оцінюючи наведені докази суд обґрунтовано визнав їх
достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою та є послідовними.
В той же час показання самих засуджених є суперечливими та не послідовними оскільки вони фактично не заперечуючи, що заволоділи грошима потерпілої, по різному пояснювали за яких обставин це відбулося. Зокрема, ОСОБА_1 підтверджував факт погрози потерпілій ножем (а.с. 177, 157), а в подальшому відмовився від своїх показань. Твердження засуджених про застосування до них незаконних методів слідства перевірялося в судовому засіданні та не знайшло свого підтвердження.
Виходячи з наведеного суд прийшов до обґрунтованого висновку про вчинення засудженими розбійного нападу та правильно кваліфікував їх дій за ст. 187 ч. З КК України, в зв'язку з чим підстави для перекваліфікації їх дій на ч. З ст. 186 КК України відсутні.
Покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів та даних про особи засуджених та є необхідним та достатнім для їх виправлення.
Разом з тим, призначаючи засудженим додаткове покарання суд в порушення вимог ст. 59 КК України не вказав у вироку розмір приватного майна засуджених яке підлягає конфіскації, що унеможливлює виконання покарання в цій частині. Приймаючи до уваги викладене та конкретні обставини справи колегія вважає необхідним на підставі ст. 69 КК України вилучити з вироку призначення засудженим додаткового покарання в вигляді конфіскації майна.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА
Апеляції засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення
Апеляційне подання помічника Миргородського міжрайонного прокурора з урахуванням внесених змін задовольнити.
Вирок Миргородського міськрайонного суду від 2 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінити, на підставі ст. 69 КК України вилучити з вироку призначення засудженим додаткового покарання в вигляді конфіскації майна.
В інший частині вирок залишити без змін.