Справа № 11 -113 8/ 2006 року Категорія ст.296 ч.І КК України

Головуючий у 1-й інстанції: Івко В.М. Доповідач: Гавриш В.М.

УХВАЛА

Іменем України

2006 року жовтня місяця « 06 » дня Колегія суддів судової палати у кримі­нальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого-судді        Гавриша В.М.

Суддів:                           Довгаль С.А. Шабовської В.А

з участю прокурора       Черниша A.M.

засудженого                  ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ново-санжарського районного суду Полтавської області від 24 липня 2006 року.

установила:

Цим вироком

ОСОБА_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, Громадянин України, не одружений, не працюючий, раніше судимий:

1)           28.02.2004р. за ст.ст. 186 ч. 2, 69, 185 ч. З, 69, 70 КК України на 2 роки позбавлення волі;

2)           06.09.2004р. за ст. 185 ч. З, 70 КК України остато­чно засуджений на 3 роки позбавлення волі засу­джений. Звільнений у зв"язку з актом амністії за постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20.07.2005р.

3)     21.02.2006 р. за ст. 185 ч. З КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України із звільненням від відбування покарання з двох річ­ним іспитовим строком.

Засуджений за ст. 296 ч. 1 КК України на 2 роки обмеження волі.

Відповідно до ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, даного та ви­року Новосанжарського районного суду Полтавської області від 21 лютого 2006 року, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком, до покарання призначеного за новим вироком приєдна­но 2 роки 1 місяць позбавлення волі.

Відповідно до ст. 72 КК України, 2 роки обмеження волі, як менш су­ворий вид покарання переведено в більш суворий вид покарання - позбав­лення волі, що становить один рік, та остаточно ОСОБА_1 призна­чено покарання у вигляді 3-х років 1 місяця позбавлення волі, встановивши початок відбуття призначеного покарання з 3 березня 2006 року.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 3 бере­зня 2006 року, близько 13 години, перебуваючи в кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 і знаходячись в стані алкого­льного сп"яніння, підійшовши до потерпілого ОСОБА_2, який є інвалі­дом 2 групи, із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський по­рядок та супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, безпричинно завдав йому декілька ударів кулаками в область голови, а збивши з ніг, завдав ще декілька ударів ногами, чим умисно заподів потерпілому легкі тілесні ушко­дження, що спричинили короткочасний розлад його здоров»я.

Зазначені злочинні дії ОСОБА_1 супроводжував нецензурною лайкою в громадському місті, на зауваження присутніх не реагував, продов­жував відштовхувати потерпілого ОСОБА_2, розбивши таким чином ві­конне скло в приміщенні кафе, чим демонстрував явну неповагу до суспільс­тва.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 вважає, що при провадженні досудового слідства, допущені порушення кримінально-процесуального за­конодавства, до справи приєднані не об'єктивні дані про його особу, в тому числі про адміністративні правопорушення, а також судом не зараховано до терміну тримання під вартою 3 місяці 9 днів, які він перебував в СІЗО м. Полтави під час проведення досудового слідства.

Вислухавши доповідь судді Апеляційного суду Полтавської області, виступ прокурора Черниша A.M., який вважає апеляцію засудженого необ­грунтованою, засудженого ОСОБА_1, який свою апеляцію підтримав повністю і просив пом'якшити призначену міру покарання, перевіривши ма­теріали справи, обговоривши мотиви апеляції, колегія суддів вважає, що апе­ляція ОСОБА_1 не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у гру­бому порушенні громадського порядку 3 березня 2006 року в приміщенні ка­фе ІНФОРМАЦІЯ_1, що супроводжувалося особливою зухвалістю, а саме умис­ним та безпричинним заподіянням потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, пошкодженням майна, грунтуються на сукупності перевірених належним чином Доказів та зазначені злочинні дії за ст. 296 ч. КК України кваліфіковані вірно.

Фактично засуджений інкриміноване та визнане судом доведеним об­винувачення визнав повністю.

ОСОБА_1, неодноразово судимий, характеризується негативно, не залучений до суспільно-корисної праці, зловживає спиртними напоями, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, новий, умисний злочин вчинив в стані алкогольного сп"яніння, а також в період іспитового строку, будучи звільненим від відбування покарання за попереднім вироком.

/ а. с. 65-75 /

За таких підстав суд, за вчинений злочин обгрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання пов'язане з обмеженням волі та, у відповідності до положень ст. 71, 72 КК України, остаточне покарання у вигляді позбав­лення волі.

Поряд з цим, судом враховане його визнання вини, щире каяття про що свідчить розмір покарання, який є близьким до мінімально.

Не заслуговує на увагу твердження засудженого про ніби то допущені порушення вимог кримінально-процесуального законодавства при проведен­ні досудового слідства, оскільки по справі такі порушення по справі, в тому числі при її розгляді судом, які б впливали на повноту, всебічність та об"єктивність встановлення обставин відсутні.

Безпідставним є також твердження ОСОБА_1 про помилкове визначення судом початку строку відбування покарання та неврахування те­рміну перебування його під вартою, оскільки строк затримання засудженого З березня 2006 року, фактично за вчинення ним кваліфікованого хуліганства суд уточнив та, у відповідності до вимог ч. З ст. 338 КПК України, визначив саме з цієї дати строк відбуття покарання куди входить і термін тримання за­судженого під вартою.

/а. с. 163, 173/

Таким чином, підстав до зміни вироку законного та справедливого ви­року не вбачається, а тому апеляція засудженого ОСОБА_1, як без підставна, не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Новосанжарського районного суду від 24 липня 2006 року відносно нього - без змін.