Справа № 11-1154 2006 рік                     Головуючий в 1 -й інстанції

Категорія ст. 122 ч.І КК України          Гвоздик А.Є..

Доповідач Кожевніков О.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2006 року жовтня 11 дня   Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді Ландар О.В.

Суддів Голу бенко Н.В., Кожевнікова О .В.

з участю прокурора Калька О.С

засудженого ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну

справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_2 на вирок Диканського району

від 11 серпня 2006 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, уродженець та мешканець ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий, засуджений за ст. 122 ч. 1 КК України на 1 року позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_1 повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання, навчання чи роботи, періодично з'являтись на реєстрацію.

Стягнуто з ОСОБА_3 (батька засудженого) на користь потерпілого ОСОБА_2 -124 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди до досягнення засудженим повноліття після якого стягнення проводити з останнього.

За вироком ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що 24 квітня 2006 року близько 20 год. З0 хв. перебуваючи на подвір'ї поряд з кафе „Наталі" в с. Балясне Диканського району, в ході сварки з потерпілим ОСОБА_3 штовхнув його у груди, а коли той впав наніс декілька ударів ногами по тулубу заподіявши середньої тяжкості тілесні ушкодження в вигляді перелому 10 та 11 ребер зліва та садна наносі.

В апеляції потерпілий ОСОБА_2 просить вирок скасувати та постановити новий збільшивши розмір стягнення на відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що судом не враховане невизнання ОСОБА_1 вини, а також ускладнення у виконанні господарських робіт потерпшим в наслідок травми.

Вислухавши доповідача, міркування прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину за наведених у вироку обставин доведена зібраними по справі доказами та не оспорюється в апеляції. Його дії за ст. 122 ч. 1 КК України кваліфіковані правильно, а покарання відповідає вчиненому.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди та визначаючи її розмір суд обґрунтовано виходив з того, що засуджений є неповнолітнім самостійного заробітку не має, а також врахував поведінку потерпілого, яка передувала вчиненню злочину.

Висновки суду в цій частині є обґрунтованими, а в апеляції не наведені доводи на їх спростування, оскільки невизнання засудженим вини не може впливати на розмір відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА

Апеляцію потерпшого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Диканського районного суду від 11 серпня 2006 року щодо ОСОБА_1 без змін.

СУДДІ:

Ландар О.В         Голубенко Н.В.    Кожевніков О.В