Справа № 0907/17294/2012 року
Провадження № 2-а/0907/2026/2012 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2012 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд, Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді: Домбровської Г.В.
при секретарі с/з: Дзюбак Х.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
до про Інспектора ДПС 1-го взводу роти ДПС ДАІ при УМВС сержанта міліції Волосій Ю.М. скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення
У судовому засіданні 06 грудня 2012 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
О Б С Т А В И Н И С П Р А В И
ОСОБА_3 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом до Інспектора ДПС 1-го взводу роти ДПС ДАІ при УМВС сержанта міліції Волосій Ю.М про скасування постанови АТ1 № 075815 від 12.09.2012 року про накладення на Волосій Ю.М. штрафу у розмірі 255 грн. за вчинення адміністративного право рушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АТ1 № 075815 від 12 вересня 2012 року прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, на підставі безпідставних висновків та невірного застосування норм чинного законодавства, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.
Як зазначив в судовому засіданні Позивач, ним не було порушено Правил дорожнього руху щодо надання дороги пішоходам, які рухаються по пішохідному переходу, оскільки рухаючись 12 вересня 2012 року по вул. Довженка в м. Івано-Франківську, Позивач через обмежену видимість зупинив транспортний засіб перед нерегульованим пішохідним переходом.
За словами Позивача, він продовжив рух лише після того, як переконався. що на пішохідному переході немає пішоходів, які мають намір переходити проїжджу частину..
Відповідач - Інспектор ДПС 1-го взводу роти ДПС ДАІ при УМВС сержант міліції Волосій Ю.М., - в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не сповістив.
Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області, -
В С Т А Н О В И В:
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначено Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (надалі - «Правила дорожнього руху»).
Відповідно до пункту 18.1 Правил дорожнього руху водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - також «КУпАП») перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Як встановлено Судом, 12 вересня 2012 року інспектором ДПС 1-го взводу роти ДПС ДАІ при УМВС сержантом міліції Волосій Ю.М. було складено протокол про адміністративне правопорушення серія ВЕ № 226638.
Згідно з частиною 1 статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до ч.2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
В судовому засіданні Позивач зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення в його присутності не складався. Доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, Відповідачем Суду надано не було.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 280 КУпАП).
Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у пунктах 1-4 статті 213 цього Кодексу, одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування. Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження. Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу. У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом.
12 вересня 2012 року інспектором ДПС 1-го взводу роти ДПС ДАІ при УМВС сержантом міліції Волосій Ю.М. винесено Постанову в справі про адміністративне правопорушення серія АТ1 № 075815, якою притягнуто ОСОБА_3. до адміністративної відповідальності і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу 255 грн.
Вищевказану постанову в справі про адміністративне правопорушення серія АТ1 № 075815 від 12 вересня 2012 року ОСОБА_3 вважає протиправною, та такою, що підлягає скасуванню.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Крім того, Суд звертає увагу на те, що одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень, є принцип обґрунтованості, закріплений в пункті 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути мотивованим.
Так, Суд звертає увагу на те, що, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суб'єкт владних повноважень - відповідач, - повинен системно застосовувати положення законодавства та конкретних обставин кожної справи.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Належним чином завіреного протоколу про адміністративне правопорушення, який став підставою для прийняття оскаржуваної постанови, Відповідачем, на якого КАС України покладає обов'язок щодо доведення правомірності прийнятого рішення, суду подано не було.
В контексті вищезазначеного Суд також звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було виконано обов'язку щодо доведення правомірності оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, як і не надано жодних належних доказів, які б підтверджували факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення.
За вищевказаних обставин, Суд дійшов висновку про відсутність належних та достатніх доказів для констатування факту порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України, відповідно, і вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Зважаючи на вищевикладене, постанова серії АТ1 № 075815 від 12 вересня 2012 року підлягає скасуванню.
Стосовно вимоги ОСОБА_3 про закриття провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі ст. 247 ч.1 КУпАП, Суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Таким чином, відповідно до положень КУпАП винесена Відповідачем оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена як в адміністративному, так і в судовому порядку.
При цьому правом вибору способу захисту своїх прав та способу оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення наділено особу, щодо якої винесено дану постанову.
Відповідно до статті 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, повноваження щодо закриття справи про адміністративне правопорушення входить до безпосередньої компетенції органу (посадової особи) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення.
В той же час, Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення в порядку адміністративного судочинства.
Повноваження адміністративного суду щодо розгляду справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності визначено Кодексом адміністративного судочинства України та, зокрема, статтею 162 даного Кодексу.
При цьому, до компетенції адміністративного суду не входить повноваження щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, а тому в задоволенні вимоги про закриття справи про адміністративне правопорушення слід відмовити.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги Позивача є частково обґрунтованими, та, відповідно, такими, що підлягають задоволенню частково.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 171-2, 254 КАС України, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати постанову серії АТ1 № 075815 від 12 вересня 2012 року, винесену інспектором ДПС 1-го взводу роти ДПС ДАІ при УМВС сержантом міліції Волосій Ю.М по справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_3 штрафу у розмірі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: Домбровська Г.В.