Справа № 22ц-1903 Головуючий у 1 -й інстанції Андрощук В.В.
Категорія 40 Доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.Н.
У Х В А Л А
Іменем України
24 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - Славгородської Н.П., суддів: Базовкіної Т.М., Мурлигіної О.Я., при секретарі: Цвєтковій Ю.В., за участю позивача ОСОБА_1., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства „Суднобудівна верф „Меридіан" (далі - ВАТ
„СВ „Меридіан") на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 25 липня 2006 року
за позовом
ОСОБА_1 до ВАТ „СВ „Меридіан"
про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного
прогулу,
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2006 р. ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ВАТ „СВ „Меридіан" про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивач зазначав, що з 1962 р. працював у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1, наказом від 11 травня 2006 р. звільнений на підставі п. З ст. 40 КЗпП України за систематичне порушення виробничої дисципліни. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки відмова його від роботи викликана невиплатою відповідачем заробітної плати за три останніх місяця роботи, а, крім того, 4 та 5 травня 2006 р. невиконання трудових обов'язків пов'язано з відключенням енергопостачання підприємства. Також звільнення проведено з порушенням встановленого порядку: від нього не вимагали письмових пояснень і профком не дав згоди на звільнення.
Посилаючись на наведене, позивач просив поновити його на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 25 липня 2006 р. ОСОБА_1. поновлено на роботі і на його користь стягнено з ВАТ „СВ „Меридіан" 3738 грн. 80 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В апеляційній скарзі представник ВАТ „СВ „Меридіан", посилаючись на неповне з'ясування обставин звільнення позивача з роботи, просить рішення суду скасувати.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи і перевіривши зазначені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі п. З ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником підприємства (установи, організації) або уповноваженим ним органом у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до цього працівника застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення або громадського впливу у встановленому для цього порядку.
Судом встановлено, що позивач з 1962 р. працював газорізником у ВАТ «Меридіан». 4 і 5 травня 2006 р. позивач не приступив до роботи, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати та відсутністю електроенергії на підприємстві.
Факт порушення трудових прав працівників товариства, в тому числі і позивача, підтверджується протоколом засідання профспілкового комітету від 10 травня 2006 р. (а.с.4-5), актом перевірки № НОМЕР_1 від 14 червня 2006 р. та приписом № НОМЕР_1 від 15 червня 2006 р. державного інспектора праці (а.с. 12-14), доповідними записками начальника цеху № 18 (а.с. 19-20).
Судом також встановлено, що згідно листа виконуючого обов'язки директора товариства від 4 травня 2006 р. дане підприємство було відключеним від електропостачання, що перешкоджало позивачу виконувати трудові обов'язки.
Саме враховуючи ці підстави, попередньої згоди на звільнення позивача з роботи профспілковий комітет не надав.
Встановивши зазначене, суд дійшов правильного висновку, що невиконання позивачем 4 і 5 травня 2006 р. трудових обов'язків мало місце з поважних причин, у зв'язку з чим профспілковий комітет не дав попередньої згоди на його звільнення, а тому у відповідача не було підстав для розірвання з позивачем трудового договору на підставі п. З ст. 40 КЗпП України.
Оскільки звільнення позивача за наведених обставин було незаконним, то суд першої інстанції обґрунтовано поновив його на роботі і у відповідності до ст. 235 КЗпП України стягнув на його користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги, оскільки не спростовують висновків суду.
За такого колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням вимог процесуального та матеріального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Суднобудівна верф „Меридіан" відхилити, а рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 25 липня 2006 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.