Справа № 22ц-1901 / 2006 p.                                  Головуючий у 1 -й інстанції Андрощук В.В.

Категорія 40                                                          Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.

У ХВ А Л А Іменем України

24 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - Славгородської Н.П., суддів: Базовкіної Т.М., Мурлигіної О.Я., при секретарі Цвєтковій Ю.В., за участю: позивача ОСОБА_1., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною  скаргою відкритого акціонерного товариства „Суднобудівна верф „Меридіан" (далі - ВАТ

„СВ „Меридіан") на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 25 липня 2006 року

за  позовом

ОСОБА_1 до ВАТ „СВ „Меридіан"

про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного

прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2006 р. ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ВАТ „СВ „Меридіан" про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач зазначав, що з 1970 р. працював у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1, наказом № НОМЕР_1 від 10 травня 2006 р. звільнений на підставі п. З ст. 40 КЗпП України за систематичне порушення виробничої дисципліни. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки відмова його від роботи 3 травня 2006 р. викликана невиплатою відповідачем заробітної плати за три останніх місяця роботи, а 4 травня 2006 р. - з відключенням енергопостачання, від нього не вимагали письмових пояснень і профком не дав згоди на звільнення.

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 25 липня 2006 р. ОСОБА_1. поновлено на роботі і на його користь стягнено з ВАТ „СВ „Меридіан" 8302 грн. 45 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів.

В апеляційній скарзі представник ВАТ „СВ „Меридіан", посилаючись на неповне з'ясування обставин звільнення позивача з роботи, просить рішення суду скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи і перевіривши зазначені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі п. З ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником підприємства (установи, організації) або уповноваженим ним органом у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до цього   працівника  застосовувалися  заходи

дисциплінарного стягнення або громадського впливу у встановленому для цього порядку.

Судом встановлено, що позивач з 1980 р. працював ІНФОРМАЦІЯ_2 у ВАТ «Меридіан». З травня і 4 травня 2006 р. позивач не приступив до роботи, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати.

Факт порушення трудових прав працівників товариства, в тому числі і позивача, підтверджується протоколом засідання профспілкового комітету від 5 травня 2006 р. (а.с.7-8), доповідними записками начальника цеху № 18 (а.с. 15-16, 20-21), актом перевірки № НОМЕР_1 від 14 червня 2006 р. територіальної державної інспекції праці у Миколаївської області (а.с.ЗО-31).

Судом також встановлено, що згідно листа директора філії м. Миколаєва ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" від 23 травня 2006 р. (а.с.35) і листа виконуючого обов'язки голови правління товариства від 4 травня 2006 р. (а.с.24) дане підприємство було відключеним від електропостачання, що перешкоджало позивачу виконувати трудові обов'язки.

Саме враховуючи ці підстави, попередньої згоди на звільнення позивача з роботи профспілковий комітет не надав.

Встановивши зазначене, суд дійшов правильного висновку, що невиконання позивачем 3 і 4 травня 2006 р. трудових обов'язків мало місце з поважних причин, у зв'язку з чим профспілковий комітет не дав попередньої згоди на його звільнення, а тому у відповідача не було підстав для розірвання з позивачем трудового договору на підставі п. З ст. 40 КЗпП України.

Оскільки звільнення позивача за наведених обставин було незаконним, то суд першої інстанції обґрунтовано поновив його на роботі і у відповідності до ст. 235 КЗпП України стягнув на його користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, сума якого відповідачем не оспорюється.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги, оскільки не спростовують висновків суду.

За такого колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням вимог процесуального та матеріального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Суднобудівна верф „Меридіан" відхилити, а рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 25 липня 2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.