Справа № 22ц-1753 Головуючий у 1 інстанції Костюченко Г.С.
Категорія 41 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.
УХВАЛА
24 жовтня 2006 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Славгородської Н.П.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Базовкіної Т.М.,
при секретарі судового засідання Цвєтковій Ю.В.,
за участю:
позивачок ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_4.,
їх представника ОСОБА_3.,
представника відповідача Саламатіна О.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2006 року
за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 до військової частині А-4465 (далі - ВЧ А-4465) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИЛА:
5 травня 2006 року ОСОБА_1. звернулася з позовом до ВЧ А-4465 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вона вказувала, що працювала прибиральницею гуртожитку ВЧ А-2423, правонаступником якої є ВЧ А-4465. При звільнені з роботи 30 серпня 2005 року з ній не проведено розрахунків в повному обсязі у звязку з чим, вона зверталася до суду. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 березня 2006 року з відповідача на її користь стягнуто невиплачену їй надбавку та премію. Однак рішення виконане лише 6 травня 2006 року, а тому відповідач повинен їй сплатити 4280 грн. 90 коп. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.
Тоді ж до суду з позовом про стягнення з відповідача 4332 грн. 68 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку звернулася ОСОБА_4. Вона зазначала, що також 30 серпня 2005 року була звільнена з посади чергової гуртожитку. При звільненні їй не виплачено всіх належних сум, які в наступному були стягнуті з відповідача рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 5 квітня 2006 року. Посилаючись на те, що затримка розрахунку сталося з вини відповідача, вона просила стягнути середній заробіток за весь час такої затримки по день виконання рішення суду, тобто до 26 травня 2006 року.
5 травня 2006 року з позовом про стягнення 5395 грн. 98 коп. середнього заробітку звернулася ОСОБА_2., яка звільнена з роботи 30 серпня 2005 року з посади завідуючої вказаного гуртожитку. Вона також вказувала, що з нею, з вини ВЧ А-4465 несвоєчасно проведено розрахунок при звільнені. У звязку з чим, вона зверталася до суду, за рішенням якого їй 25 травня 2006 року сплачені належні суми. Відповідач, допустивши порушення її прав, повинен сплатити їй середній заробіток за весь час затримки розрахунку.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2006 року позови об'єднані в одне провадження.
Рішенням того ж суду від 27 липня 2006 року в задоволенні позовів відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачки просять рішення скасувати та ухвалити нове рішення, про задоволенні їх позовних вимог. На думку апелянтів, висновки суду суперечать обставинам справи та вимогам матеріального права.
Представник відповідача вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки вини ВЧ А-4465 в затримці розрахунку не має.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи колегія судців вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. З ч. 1 ст. 311 ЦПК України, судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо її розглянуто за відсутності будь - кого з осіб, що беруть участь у справі, яким не було повідомлено належним чином про час та місце судового засідання.
Із матеріалів справи вбачається, що суд ухвалив рішення за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, тобто вирішив справу з порушенням норм процесуального права.
Допустивши таке порушення, суд не дослідив всіх обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а також не звернув уваги на вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Так, ухвалюючи рішення, місцевий суд виходив з того, що позивачки пропустили строк на звернення до суду, встановлений ст. 233 КЗпП України, оскільки знали про своє порушене право як на час звільнення так і на час звернення до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення розрахунку.
Між тим, зі змісту ст.ст. 116,117 та 233 КЗпП України, вбачається, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення, або якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
З матеріалів справи вбачається, що повний розрахунок з позивачками проведено 6 травня та 26 травня 2005 року, на підставі рішень суду. За такого, строк на звернення до суду слід обчислювати саме з цих дат.
Крім того, суд не встановив чи є вина відповідача у затримці розрахунку та не перевірив правильність наданих позивачками розрахунків.
За таких колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи слід усунути недоліки зазначені в ухвалі, перевірити доводи сторін та в залежності від встановленого вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 303, 311,315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_4. задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2006 року скасувати, а справу повернути на новий розгляд в той же суд, іншому судді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.