Справа №22-ц-1732/06                                                              Суддя першої інстанції Батченко О.В.

Категорія 19                                                   Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

23 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої                                                                 Буренкової К.О.,

судців:                                                               Довжук Т.С., Козаченка В.І.

при секретарі судового засідання Цвєтковій Ю.В.,

за участю позивача ОСОБА_1. та відповідача ОСОБА_2.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про від­шкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

07  лютого 2006 року позивач звернувся до суду з указаним позовом в якому зазна­

чав, що в квітні 2004 року відповідач, як приватний підприємець у сфері надання юридич­

них послуг, непрофесійно та недбало склав для нього письмовий договір про передоплату

авансу по майбутньому договору купівлі-продажу житла.

03 квітня 2004 року позивач уклав зазначений договір з ОСОБА_3., передавши їй 1590 грн. як аванс по майбутньому договору купівлі-продажу жилого будинку №АДРЕСА_1 в м. Миколаєві. В цьому договорі було вказано, що в разі його порушення відповідачкою, вона повинна повернути позивачу подвійну суму отриманого авансу.

Проте відповідачка умови договору не виконала, продала будинок іншій особі і не повернула позивачу подвійну суму авансу.

Рішенням Центрального районного суду від 16 лютого 2005 року з ОСОБА_3. на користь позивача стягнуто суму авансу в одинарному розмірі. Однак примусово виконати таке рішення державна виконавча служба Заводського району м. Миколаєва не змогла че­рез відсутність у відповідачки майна на яке можливо звернути стягнення.

Посилаючись на викладені обставини позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2., як винуватця втрати ним грошей, 3180 грн. моральної шкоди.

Рішенням Центрального районного суду від 31 липня 2006 року в задоволенні позо­ву ОСОБА_1. відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення місцевим судом норм ма­

теріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове про

повне задоволення його позову.

Вислухавши суддю - доповідача, пояснення сторін та дослідивши надані сторонами докази, колегія судців вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно і всебічно дослідив зазначені обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам і прийшов до вірного висновку про те, що відповідно до ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику не­виконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підляга­ють відшкодуванню виконавцем, лише у разі наявності його вини.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Центрального районного суду від 16 лютого 2005 року, яке має преюдиціальну силу для вирішення даного спору, позов ОСОБА_1. до ОСОБА_3. про стягнення 3180 грн. був задоволений частково. З відповідачки стягнуто аванс лише в одинарному розмірі (1590 грн.) так як нормами матеріального пра­ва не передбачено стягнення авансу в подвійному розмірі. Неякісне, на думку позивача, складення відповідачем письмового договору про передоплату авансу не вплинуло на суть рішення суду.

До того ж, ч. З ст. 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді ін­ших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обста­вини.

Водночас, з постанови державного виконавця державної виконавчої служби Заводсь­кого району м. Миколаєва від 01 лютого 2006 року (а.с. 33) видно, що примусово викона­ти вказане рішення Центрального районного суду від 16 лютого 20065 року державна ви­конавча служба не змогла через відсутність у ОСОБА_3. майна, на яке можливо звер­нути стягнення, а не з вини відповідача.

Інших доказів того, що неналежним наданням позивачу правової допомогу при укла­денні зазначеного договору відповідач завдав позивачу збитків ОСОБА_1. не надано, тому місцевий суд обґрунтовано відмовив в задоволенні його позову.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України року, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Центрально­го районного суду від 31 липня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.