Справа №22-ц-1934/06                                                                    Суддя першої інстанції Гажа О.П.

Категорія 41                                                   Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

30 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого                                                            Буренкової К.О.,

суддів:                                                               Довжук Т.С., Козаченка В.І.,

при секретарі судового засідання Гапєєвій Т.В., за участю позивачки ОСОБА_1.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 11 липня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі, а та­кож компенсацій за втрату частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати, та невикористані відпустки,

ВСТАНОВИЛА:

04 травня 2006 року позивачка звернулась до суду з указаним позовом, в якому за­значав, що з 27 січня 2000 року по 31 грудня 2003 року вона працювала у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1. З роботи була звільнена за власним бажанням.

Під час роботи та при звільненні відповідачка не виплачувала їй заробітну плату і не надавала планових оплачуваних відпусток.

Посилаючись на таке, позивачка просила суд стягнути з відповідача 2534 грн. забор­гованості по заробітній платі за весь час роботи, 1175 грн. 90 коп. компенсації за втрату частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати, та 211 грн. 17 коп. компенсації за невикористані відпустки.

Рішенням Новоодеського районного суду від 11 липня 2006 року позов ОСОБА_1. задоволений частково. Постановлено стягнути з відповідачки на її користь 211 грн. 17 коп. компенсації за невикористані відпустки за 2000 та 2001 роки. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення судом першої ін­станції норм матеріального права просила рішення скасувати і ухвалити нове про повне задоволення позову.

Вислухавши суддю - доповідача, пояснення позивачки, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеля­ційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія судців вважає, що апе­ляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що заперечуючи проти позову,відповідачка вказува­ла на те, що в 2001 році ОСОБА_1. працювала не в неї, а у приватного підприємця ОСОБА_3. (а.с. 53, 54). Така обставина підтверджена також відомостями із системи пер­соніфікованого обліку відомостей за 2001 рік управління Пенсійного фонду України в Но-воодеському районі Миколаївської області (а.с.23), де роботодавцем позивачки в 2001 ро­ці значиться ОСОБА_3, а не ОСОБА_2.

Однак, при таких обставинах, ухвалюючи зазначене рішення, місцевий суд, на по­рушення вимог ст. 33 ЦПК України, не залучив до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_3., хоча це мало суттєве значення для правильного вирішення спору.

Згідно пункту 4 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає безумовному скасуван­ню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

До того ж, ухвалюючи вказане рішення районний суд вважав, що позивачка пропус­тила трьохмісячний строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнен­ня заробітної плати за 2000 - 2001 роки.

Між тим, Законом України від 11 липня 2001 року "Про внесення змін до КЗпП України" ст. 233 цього Кодексу змінено: статтю доповнено після частини першої новою частиною такого змісту: "У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження буд-яким строком".

Цей закон був опублікований в газеті "Урядовий кур'єр" 02 серпня 2001 року і з цьо­го часу вступив у законну силу.

Проте й на таку обставину місцевий суд не звернув належної уваги.

За такого, судова колегія прийшла до висновку, що оскаржене рішення районного суду не можна визнати законним і обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню,

Керуючись ст. ст. 303, 307, 311,313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новоодеського районного суду від 11 липня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі, а також компенсацій за втрату частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати, та невикористані відпустки скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.