ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2012 року Справа № 232/772/12

Вінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Кашпрука Г.М.

секретаря Липовської Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття їх з реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття їх з реєстрації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником 37/200 частки будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 15.10.1998 року та рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.01.2011 року. Даним рішенням було припинено право власності ОСОБА_2 на 37/200 частки вищезазначеного будинковолодіння. Однак ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 з реєстрації за вищевказаною адресою не зняті. В 2007 році після проведення усіх ремонтних робіт, позивач зі своєю сім'єю переїхав в належний йому будинок по АДРЕСА_1, де проживає до цього часу. Відповідачі від того часу жодного разу не проживали в даному будинку і на даний час не проживають, позивач повністю утримує та сплачує усі витрати по будинку. Беручи до уваги, той факт, що відповідачі до цього часу не прийняли ніяких мір щоб знятися з реєстрації. Дані обставини створюють позивачу перешкоди в користуванні та розпорядженні вищезазначеним майном, що стало підставою звернення до суду з позовною заявою.

В судове засідання позивач не з'явився, однак надав суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі в судове засідання повторно не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили, письмових заперечень проти позову не надали.

Згідно з ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У відповідності до положень статті 224 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до договору дарування серії ААН №001230 від 15.10.1998 року ОСОБА_1 від ОСОБА_4 отримав у дар 37/200 частки будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1.

Згідно з рішенням Ленінського районного суду від 27.01.2011 року по цивільній справі №2-85/11 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет на стороні позивача ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на 37/200 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 27.04.2011 року, рішення суду про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на 37/200 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 залишено без змін.

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав від 19.03.2012 року №33520363, виданого КП «Вінницьким міським бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_1 на праві власності належить 37/200 частки будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки виданої квартальним комітетом «П'ятничани»№945-251 від 17.10.2012 року, ОСОБА_2, ОСОБА_3, за адресою АДРЕСА_1, за свідченнями сусідів не проживають з 2000 року.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю, а ч. 4 даної статті зазначає, що право приватної власності є непорушним, що також закріплено і в ч. 1 ст. 321 ЦК України, яка вказує, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений його чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.71 ЖК Української РСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст.72 ЖК Української РСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені угоди.

Однак, вимога про зняття з реєстраційного обліку не підлягає задоволенню, так як відповідно до ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання»зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. В даному випадку суд не є уповноваженим органом, який здійснює зняття з реєстраційного обліку.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачів понесених позивачем витрат на отримання правової допомоги, то дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано жодних доказів фактичних витрат на отримання даної допомоги.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 321, 391, ЦК України, ст.ст.71, 72, 150, ЖК України, ст.ст. 10, 60, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право на користування 37/200 частки будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 107,30 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Суддя: