Справа № 2-1779/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бичковського Є.Л.

при секретарі Ауловій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Барабойського психоневрологічного будинку-інтернату, Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія", Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", третя особа - ОСОБА_4, про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулись до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 20 вересня 2010 року з вини відповідача ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої вона отримала тяжкі тілесні ушкодження. Вона є працівником Барабойського психоневрологічного будинку-інтернату та в момент дорожньо-транспортної пригоди в якості пасажира знаходилася у належному цій установі автомобілю марки „ГАЗ", державний номер НОМЕР_1. Внаслідок отриманих травм в неї виник серйозний розлад здоров'я, тривалий час вона знаходилась на стаціонарному лікуванні, їй були проведено декілька операцій, у тому числі було віддалено частину печінки, здійснювалося пересадження шкіри. На лікування нею було витрачено 40471,67 гривень. В нинішній час в неї постійно виникає сильна біль, запаморочення, порушення координації руху, двоїння в очах, порушення слуху та обоняння, виникає нудота, що заподіює їй фізичні страждання. Тривалий час вона потребувала стороннього відходу, на майбутнє вона втратила можливість вести нормальне повноцінне життя (нормально харчуватися, займатися фізичною працею, зустрічатися з друзями, носити відкритий одяг, відвідувати громадські місця). Виниклі дефекти тіла носять спотворюючий характер, і самі по собі заподіюють їй додаткові душевне страждання.

Позивачка просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" 40471,67 гривень матеріальної шкоди та 200 000 гривень моральної шкоди.

У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнав частково у розмірі документально підтверджених позивачкою витрат на лікування, розумного та справедливого розміру моральну шкоду, що підлягають стягненню з страховиків, залучених до розгляду справи у якості співвідповідачів.

Представник Барабойського психоневрологічного будинку-інтернату та третя особа ОСОБА_4 вважали, що позов підлягає задоволенню шляхом стягнення шкоди з відповідача ОСОБА_2 як особи, яка винна у виникненні дорожньо-транспортної пригоди.

Приватне акціонерне товариство "Українська екологічна страхова компанія" та Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, їх представники у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Вислухавши пояснення сторін та третьої особи, дослідивши матеріали даної цивільної справи та кримінальної справи Малиновського районного суду міста Одеси №1-843/11 за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, суд вважає, що даний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 20 вересня 2010 року о 15 годині 10 хвилин по Івановському шляхопроводу у місті Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автопоїзду у складі сідельного тягача 22.463», реєстраційний номер НОМЕР_2, з напівпричепом », реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням їх власника відповідача ОСОБА_2, та за участю належного Барабойському психоневрологічному будинку-інтернату автомобіля «ГАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_4, під керуванням третьої особи ОСОБА_4

В момент зіткнення зазначених транспортних засобів позивачка в якості пасажира знаходилася у автомобілі марки „ГАЗ", державний номер НОМЕР_1, та внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримала тяжкі тілесні ушкодження: закриту травму живота у вигляді розриву печінки, розгалужену скальповану (забито-рвану) рану тулуба, подряпини та синець лівої верхній кінцівки. Вказані пошкодження супроводжувалися розвитком внутрішньочеревної кровотечі та травматичним шоком 3 ступеню, вони відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.

Згідно з випискою з карти стаціонарного хворої Комунальної установи "Міська клінічна лікарня №11" позивачка ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у зазначеному лікувальному закладі з 20 вересня по 18 листопада 2010 року, поступила у вкрай важкому стані та їй були проведені операції лапаротомії, ушивання рани печінки, первісна хірургічна обробка рани спіни з її ушиванням та дренуванням. У після операційний період поступово стан стабілізувався, однак залишався важким на фоні обсягу отриманої травми. У позивачки розвинувся некроз скальпованого клаптя в області спини з нагноєнням рани та 28 вересня 2010 року їй була проведена операція нефректомії, санації рани та дренування. В після операційний період була призначена та проведена інтенсивна антибактеріальна терапія з введенням антібактеріального резерву, корекція порушення водо- та електролітного балансу, гіпопротеінемії, анемії з введенням крові, білкових препаратів крові, колоїдних розчинів, кардіотропних препаратів тощо. 28 жовтня 2010 року проведена комбінована пластика переміщеним клаптем, закрито 50% поверхні рани, 09 листопада 2010 року проведено аутодермопластика розщепленим клаптем. Хвора була виписана з покращеннями на амбулаторне лікування, оскільки працездатність не поновлено. Після отриманої травмі, з врахуванням тяжкості ураження хвора потребує тривалого лікування - реабілітації в умовах поліклініки на лікарняному.

Позивачкою документально підтверджені витрати на лікування у розмірі 18911,82 гривень (а.с.17-43, 105-108). Саме у цьому розмірі суд визначає розмір заподіяної позивачці матеріальної шкоди.

Згідно з виписки з акту огляду МСЕК та довідки до акту огляду МСЕК 24 квітня 2012 року позивачці була встановлена друга група інвалідності повторно, ступень втрати професійної працездатності визначена на рівні 65%. При цьому зазначено, що позивачка потребує додаткових видів допомоги: поновлювального, санаторно-курортного, медикаментозного лікування та лікування у гастроентерологічному відділенні за висновком комісії.

Крім цього, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачка зазнала також втрати нематеріального характеру, які пов'язані з суттєвим погіршенням її здоров'я, порушенням звичного устрою життя, необхідністю нераціонально витрачати свій особистий час та докладати додаткові тривалі значні зусилля для поновлення здоров'я та організації свого життя. В момент дорожньо-транспортної пригоди позивачка зазнала значну фізичну біль, фізичну біль вона також зазнала й під час лікування та проведення операцій, біль вона зазнає до нинішнього часу. Необхідність подальшого тривалого лікування безперечно викликали у позивачки глибокі душевні страждання та побоювання щодо виникнення для його здоров'я тривалих негативних наслідків отримання ним в дорожньо-транспортній пригоді. При цьому негативні наслідки отриманих позивачкою продовжують кожного дня постійно впливати на стан фізичного здоров'я позивачки та її душевний стан.

З урахуванням характеру і об'єму заподіяної позивачці моральної шкоди, з врахуванням вимог розумності та справедливості, суд вважає, що вимоги позивачки про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 150000 гривень.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи даний позов по суті суд виходить з того, що у відносинах між володільцями кількох джерел підвищеної небезпеки, якими завдано шкоди, та третіми особами, яким володільцями джерел підвищеної небезпеки спільно було завдано шкоди, діє принцип відповідальності володільців цих джерел незалежно від їх вини (ч. 2 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Тому суд вважає, що у відповідачів ОСОБА_2 та Барабойського психоневрологічного будинку-інтернату дійсно виник правовий обов'язок відшкодувати позивачці заподіяну їй внаслідок ДТП шкоду.

Дорожньо-транспортна пригода сталася за участю забезпечених транспортних засобів: сідельного тягача N 22.463», реєстраційний номер НОМЕР_2, з напівпричепом NNISON», реєстраційний номер НОМЕР_3, що належать на праві власності відповідачу ОСОБА_2, та належного Барабойському психоневрологічному будинку-інтернату автомобілю марки „ГАЗ", державний номер НОМЕР_1.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 як власника зазначених наземних транспортних засобів застрахована за договором з ПАТ "Українська екологічна страхова компанія", що підтверджується полісом №ВС/9431019 та №ВС/9431020.

Цивільно-правова відповідальність відповідача Барабойський психоневрологічний будинок-інтернат застрахована за договором з Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", що підтверджується полісом №ВЕ/1468946.

Згідно з ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 ч.2 ст.23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст.23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону.

Визначений судом розмір заподіяної позивачці матеріальної шкоди в 18911,82 гривень не перевищує встановлений договорами ліміт відповідальності кожного з страховиків у розмірі 25500 гривень Таким чином, матеріальна шкода у визначеному судом розмірі підлягає стягненню з кожного з страховиків у рівних частинах, тобто .

Розмір заподіяної внаслідок ДТП моральної шкоди перевищує встановлений договорами ліміт відповідальності кожного з страховиків у розмірі 2550 гривень та ця шкода підлягає стягненню з кожного з страховиків у зазначеному розмірі ліміту їх відповідальності.

Загальний розмір коштів, що підлягає стягненню з кожного з страховиків становить 2550 + 9455,91 = 12005,91 гривень.

Решта моральної шкоди у розмірі 150000 - 24011,82 = 125988,18 гривень підлягає солідарному стягненню з відповідачів ОСОБА_2 та Барабойського психоневрологічного будинку-інтернату.

Згідно з ч.3 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213 ЦПК України, на підставі ст.ст. 23, 1166, 1167, 1188, 1190 ЦК України, ст.ст. 9, 23 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" на користь ОСОБА_1 9455 гривень 91 копійок матеріальної шкоди, 2550 гривень 00 копійок моральної шкоди, а усього 12005 гривень 91 копійку.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на користь ОСОБА_1 9455 гривень 91 копійок матеріальної шкоди, 2550 гривень 00 копійок моральної шкоди, а усього 12005 гривень 91 копійку.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та Барабойського психоневрологічного будинку-інтернату на користь ОСОБА_1 125988 гривень 18 копійок моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - у той же строк з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Є.Л.Бичковський