Справа № 2-2417/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2012 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Остапенко Н.Г.

при секретарі Шевцовій М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, ?

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Ленінського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 15.05.2006 року ОСОБА_2 отримав у позику від неї грошові кошти у розмірі 25 000,00 доларів США, які він зобов'язався повернути 01.06.2006 року, що підтверджується розпискою.

Вказана сума позики за курсом НБУ на день подання позовної заяви еквівалентна 192 500,00 грн.

Згідно розписки від 15.05.2006 року ОСОБА_2 зобов'язався сплатити 10% від суми позики у разі прострочення ним виконання грошового зобов'язання.

Однак, у вказаний строк ОСОБА_2 належним чином свої зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим, вона неодноразово зверталась до нього з вимогою повернути суму боргу. Але зазначені кошти до теперішнього часу ним не повернуті.

Таким чином змушена була звернутися до суду та просить стягнути з відповідача в судовому порядку суму боргу в розмірі 192 500,00 грн., інфляційні витрати у розмірі 123 007,50 грн., десять відсотків від суми заборгованості у розмірі 19 250,00 грн., відсотки за користування позикою в розмірі 54 883,60 грн. та понесені нею при подачі позову судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача -ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, проти їх задоволення заперечував.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

В свою чергу, в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 15 травня 2006 року надала в борг ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 25 000,00 доларів США, які він зобов'язалась повернути 01 червня 2006 року.

Однак, у визначений строк ОСОБА_2 належним чином свої зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим, позивач неодноразово зверталась до нього з вимогою повернути суму боргу, але зазначені кошти ним не повернуті і по цей час.

Разом з тим, згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

Згідно частини 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Обґрунтовуючи своє заперечення проти позову відповідач посилається на те, що розписку не писав і грошей не отримував та заявив клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи.

Однак згідно висновку почеркознавчої експертизи №940-12 від 21.05.2012 року, літерні та цифрові записи в розписці від імені ОСОБА_2 -виконані самим ОСОБА_2, підпис від імені ОСОБА_2 -виконано самим ОСОБА_2

На підставі зазначеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в розмірі 25 000,00 доларів США, що еквівалентно 192 500,00 грн., належить задовольнити.

Позивач просить при визначенні суми боргу врахувати облікову ставку НБУ, однак суд вважає, що до правовідносин, що виникли між сторонами не підлягають застосуванню заявлені позивачем норми, оскільки є штрафними санкціями, що застосовуються до правовідносин, що виникають з приводу несвоєчасного виконання грошових зобов'язань між підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності (закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Разом з тим суд вважає, що позовні вимоги позивача, в частині стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції задоволенню не підлягають, оскільки індекс інфляції -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті -гривні, в зв'язку з чим норми ч.2 ст. 625 ЦК України в цій частині поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначено договором у гривні, а враховуючи, що між сторонами було укладено договірні відносини у іноземній валюті, то правові підстави для стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції відсутні.

Крім того, згідно статті 88 ЦПК України, оскільки позивачем при подачі позову були оплачені судовий збір в розмірі 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30,00 грн., і її вимоги задоволені, з відповідача належить стягти на користь позивача понесені судові витрати в сумі 1 730,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст., 625-626, 1046-1049 ЦК України, ст.ст.10, 15, 57-60, 66, 88, 213-215, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики -задовольнити частково.

Стягти з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб -платників податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 192 500, 00 гривень та судові витрати в розмірі 1 730,00 гривень.

В задоволенні позову в іншій частині -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.Г.Остапенко