Справа № 212/13245/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.12.2012 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Кашпрука Г.М.,
секретаря Липовської Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Вінниці, суд-
ВСТАНОВИВ :
01.10.2012 року в Ленінський районний суд м. Вінниці звернулась ОСОБА_1 з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вінниці про стягнення коштів у розмірі 110 200,00 (сто десять тисяч двісті) гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві внаслідок професійного захворювання.
Позов мотивований наступним. Позивачка, працюючи з 1988 року на посаді дезінфектора у Вінницькому обласному клінічному протитуберкульозному диспансері, отримала професійне захворювання, а саме: інфільтративний туберкульоз частини правої легені. Внаслідок даного захворювання, позивачці було встановлено 3-ю групу інвалідності зі ступенем втрати працездатності у розмірі 20%, починаючи з 26 квітня 2005 року, а починаючи з 19.04.2011 року - 2-у групу інвалідності з 50% втратою працездатності.
Внаслідок пошкодження здоров`я, позивачка була змушена звільнитись з роботи, постійно лікуватись в лікарнях і санаторіях за свій рахунок. Крім того, змінився звичний уклад її життя, що потребує від неї додаткових зусиль для організації свого життя; в неї порушився сон, з`явилась нервовість; рідні і знайомі змінили до позивачки своє ставлення; позивачка почала відчувати свою неповноцінність як особистості. А тому позивачка вважає, що у неї є підстави для відшкодування моральної шкоди відповідачем у відповідності до ст. 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в редакції від 23.09.1999 року.
Зазначені обставини і стали підставою для звернення до суду із даним позовом, в якому вона просить стягнути на її користь моральну шкоду в сумі 110 200,00 грн., розмір якої обґрунтовує виходячи із 50 % від двохсот мінімальних заробітних плат.
Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представники відповідача Олійник А.М. та Лимар А.В. у судовому засіданні проти позову заперечували і просили відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову. Зокрема, відповідач вважає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 717-16 від 23.02.2007 року, який вступив у дію 20.03.2007 року, із тексту Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»було виключено положення про відшкодування моральної шкоди потерпілим за рахунок Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювань. Крім того, на думку відповідачів, позивачка пропустила трирічний строк позовної давності, який слід рахувати з моменту первинного встановлення МСЕК професійного захворювання у 2005 році.
Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Висновком Центральної лікарсько-експертної комісії Українського профпатологічного центру від 25.03.2005 року позивачці встановлено діагноз: інфільтративний туберкульоз верхньої долі правої легені.
Відповідно до складеного Вінницькою районною санепідемстанцією акту розслідування професійного захворювання від 08.04.2005 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 1988 року перебувала у трудових відносинах з Вінницьким обласним клінічним протитуберкульозним диспансером, в тому числі працюючи дезінфектором в умовах дії шкідливих факторів, а саме: контакту з мікобактеріями туберкульозу, 15 (п`ятнадцять) років.
Згідно виписки з акту огляду МСЕК до довідки серії 2-18 АВ № 049669 від 26.04.2005 року, ОСОБА_1 встановлено 3-ю групу інвалідності зі ступенем втрати професійної працездатності у розмірі 20%.
Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК до довідки серія 10 ААА № 682111 від 19.04.2011 року, ОСОБА_1 встановлено 2-у групу інвалідності зі ступенем втрати професійної працездатності у розмірі 50 %.
Відповідно до ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я. Аналогічні роз`яснення дано у п. 16 постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (нематеріальної) шкоди».
Відповідно до роз`яснень, які містяться в пп. 1-1.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»(зі змінами), відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІ , Закону України «Про охорону праці»(у редакції від 21 листопада 2002 року № 229-ІУ, КЗпП України.
Відповідно до частини 1 ст. 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
В постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.04.2012 року щодо перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України зазначено, що спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватись за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати працездатності.
Пункт 27 ст. 77 Закону України від 20.12.2005 року «Про державний бюджет на 2006 рук»та п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік»зупинили дію абзацу 4 ст. 1, підпункту «е»п.1 ч. 1 ст.21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України № 1105-ХІУ, якими обов`язок відшкодування моральної шкоди покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України.
Законом України від 23.02.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності»внесені зміни до абзацу 4 ст. 1, підпункту «е»п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28, а також виключено ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», скасовано право потерпілих на виробництві на відшкодування їм моральної (немайнової) шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
У «Аналізі судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з ушкодженням здоров`я під час виконання трудових обов`язків» від 26.03.2012 року, проведеному Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначено, що потерпілі мають право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування, якщо стійку втрату працездатності у зв`язку з травмою на виробництві або професійним захворюванням вперше встановлено у період з 01.04.2001 до 31.12.2005 років.
Право позивачки на відшкодування моральної шкоди, яку вона зазнала в результаті професійного захворювання, отриманого на робочому місці під час виконання трудових обов'язків, виникає в неї з 26.04.2005 року, коли МСЕК вперше було встановлено відсоток втрати професійної працездатності. На той час діяв Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності»в редакції від 23.09.1999 року, що передбачав обов`язок Фонду державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і професійних захворювань України виплатити потерпілій особі компенсацію моральної шкоди.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
На розмір відшкодування моральної шкоди згідно з п. 9 постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»впливає обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення; враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Законодавство про соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві не встановлює і не встановлювало критерії визначення розміру моральної шкоди. Існуючою до 23.02.2007 року нормою частини 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності»визначено розмір моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, які не спричинили втрати потерпілим професійної працездатності: сума страхової виплати не могла перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Згідно ч. 3 статті 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд вважає, що розмір грошової компенсації моральної шкоди у розмірі 110 200, 00 (сто десять тисяч двісті) гривень не доведений позивачкою. Чинним законодавством України не визначено принципів розрахунку розмірів моральної шкоди, тому суд вважає за можливе взяти до уваги практику Європейського суду з прав людини, який обраховуючи моральну шкоду керується в тому числі принципом справедливої сатисфакції. Беручи до уваги характер захворювання позивачки, їй рекомендовано проходити щорічне санаторно-курортне лікування у літній період у лікувально-оздоровчих закладах відповідного спрямування. В межах території України такі заклади розташовані на території АР Крим. Середня вартість путівки на одну особу складає 8 600,00 грн. Виходячи з принципів справедливої сатисфакції, розумності, справедливості, суд вважає доцільним присудити позивачці відшкодування моральної шкоди у розмірі вартості трьох путівок на санаторно-курортне лікування, що складає 26 000,00 (двадцять шість тисяч) гривень.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до положень статті 88 ЦПК України, згідно якої якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 3, 16, 23, 268 Цивільного кодексу України,Закон України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 року «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», постанову Пленуму ВСУ № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», постанову ВСУ від 18.04.2012 року, «Аналіз судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з ушкодженням здоров`я під час виконання трудових обов`язків»від 26.03.2012 року, ст. ст. 3, 10, 15, 27 -30, 60, 88, 212 -218,360-7 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ :
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вінниці (21036, м. Вінниця, вул.. Хмельницьке шосе, 2, код ЄДРПОУ 25937723) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, грошові кошти у розмірі 26 000, 00 (двадцяти шести тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві внаслідок професійного захворювання.
В решті вимого позову відмовити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України у м. Вінниці на користь держави судовий збір у розмірі 260,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції.
Суддя: