справа № 415/2254/12
№ провадження 8-а/415/1/12
УХВАЛА
03.07.2012 м. Дніпродзержинськ
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:
Головуючого, судді - Похвалітої С.М.
При секретарі - Тур І.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної у м.Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області про перегляд рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 травня 2009 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної у м.Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними, за нововиявленими обставинами, -
в с т а н о в и в:
В провадженні Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходилась адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної у м.Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними.
Постановою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 травня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної у м.Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними, задоволені частково.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2010 року апеляційна скарга відповідача по справі залишена без задоволена.
До адреси суду від відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної у м.Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області надійшла заява про перегляд рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 травня 2009 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної у м.Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними, за нововиявленими обставинами.
У своїй заяві заявник прохає суд прийняти заяву про перегляд судового рішення, звільнити від сплати судового збору, зупинити виконання постанови Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 травня 2009 року, яка переглядається за нововиявленими обставинами до закінчення перегляду; переглянути судове рішення, у зв'язку з нововиявленими обставинами, скасувати його і прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволені позовної заяви.
Заявник у своїй заяві посилається на те, що з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 та від 25.01.2012 року № 3-рп/2012, постанова суду підлягає перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами згідно зі статтями 245-249 КАС України, оскільки на час розгляду справи істотні для справи обставини, зокрема визначені рішенням Конституційного Суду України, не були і не могли бути відомі управлінню та суду, яким допущено помилку при вирішені зазначеної справи внаслідок незнання про існування цих обставин.
Так, Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 підтверджено право Кабінету Міністрів України, як державного органу, що має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, на визначення механізму реалізації законів України, в тому числі встановлення порядку та розміру соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету. Також, з урахуванням змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012, державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема актами Кабінету Міністрів України.
Конституційний Суд України наголошував на тому, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язуються з його функціями, які визначені в Конституції України. Таким чином, вважає, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Тому, Кабінет Міністрів України видає нормативно-правові акти у сфері соціального захисту, керуючись законами України, якими він на це уповноважується. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до п.5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України. Отже суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняти на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
В судове засідання представник заявника не з'явився, надав суду заяву, у якій прохає розглядати справу у його відсутність, заяву підтримує в повному обсязі, прохає її задовольнити.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 252 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення.
Вивчивши матеріали заяви, дослідивши докази та матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що вимоги заявника не підлягають задоволенню за таких обставин.
Відповідно до положень статті 245 КАС України, постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, за відомо неправдивих показань свідка, за відомого неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.
Законом України від 14 червня 2011 року №3491-VІ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Прикінцеві положення доповнені пунктом 4, виходячи із змісту якого, у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 13, ст. 178 з наступними змінами), статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N4, ст.94 з наступними змінами), статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Зазначені норми набрали чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 19 червня 2011 року, оскільки опублікуванні в газеті "Голос України" за 18 червня 2011 року №110 (5110).
На виконання пункту 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" №3491-VI від 14 червня 2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" від 6 липня 2011 року №745, яка відповідно до пункту 5 Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" №503/97 від 10 червня 1997 року набрала чинності з 23 липня 2011 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 р. № 20-рп/2011 "У справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 4 розділу VII Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), п. 4 розділу VII Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23.12.2010 р. № 2857-VI з наступними змінами.
На виконання вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.07.2011 року № 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23.07.2011 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012 визначено, що положення статті 1, частин першої, третьої статті 95 Конституції України у системному зв'язку з положеннями статті 3, частини першої статті 17, частини третьої статті 22, статей 46, 48 Основного Закону України треба розуміти так, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості; положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України; положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Суд вважає, що стаття 245 КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно стабільності судових рішень, але водночас надати можливість виправити судові рішення, неправосудність яких зазвичай обумовлена обставинами, незалежними від суду.
Нововиявленими є обставини (як фактичного, так і правового характеру), які: 1) об'єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи; 2) не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі. Наявність обох цих умов для визнання обставини нововиявленою є обов'язковою.
До нововиявлених обставин частина 2 статті 245 КАС України відносить: 1) істотні обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою про перегляд; 2) сфальсифіковані докази і завідомо неправильний переклад; 3) зловживання суддів; 4) скасування преюдиційного судового рішення; 5) неконституційність правового акта, що був застосований судом.
За частиною 2 статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Праведна проти Росії" від 18 листопада 2004 року зазначає, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин.
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Прийняття нових законів, визнання положень цих законів конституційними, прийняття постанов Кабінетом Міністрів України та роз'яснення Конституційним Судом України порядку застосування цих постанов нарівні з законами є обставинами, які впливають на порядок виконання судового рішення, але ці обставини не є новоявленими в розумінні частини 2 статті 245 КАС України.
Зі змісту заяви вбачається, що мова йде не про нововиявлені обставини, які не були відомі суду першої або апеляційної інстанції, а про застосування норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини.
На підставі наведеного, суд вважає, що викладені в заяві обставини не можуть бути визнані нововиявленими обставинами в розумінні ст. 245 КАС України, а тому заява Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної у м.Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області про перегляд рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 травня 2009 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної у м.Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними, за нововиявленими обставинами, не підлягає задоволенню.
Відповідно до викладеного та керуючись ст.58 Конституції України, ст. ст. 8, 160, 165, 186, 245, 252 КАС України, суд -
у х в а л и в:
В задоволенні заяви Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної у м.Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області про перегляд рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 травня 2009 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної у м.Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними, за нововиявленими обставинами, відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя Похваліта С. М.