Справа № 711/9678/2012

Провадження № 2/711/1828/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 листопада 2012 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого - судді Ніточко В.В., при секретарі Плиска Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тячів цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення, -

в с т а н о в и в:

ПАТ КБ "Надра" звернулося в суд із даним позовом, посилаючись на те, що 09 червня 2008 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №2008/980-МК/15, згідно якого банк надав останньому у тимчасове користування на умовах повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 130 000,00 грн., а він взяв на себе зобов'язання з повернення отриманого кредиту, сплати відсотків за його використання у розмірі 19,9 % відсотків на рік, з кінцевим терміном повернення кредиту - 03 червня 2011 року.

Згідно умов Кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язувався повертати кредит та сплачувати передбачені договором платежі. Згідно п.4.1.4. Договору банк має право вимагати від Позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, в тому числі звернути стягнення на заставлене майно, якщо Позичальник не вніс черговий платіж у визначений термін.

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що у разі порушення Позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом, Позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених зобов'язань за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.9.2. Договору, у разі прострочення Позичальником строку сплати кредиту, останній сплачує банку пеню в розмірі 0,5% прострочених зобов'язань за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.9.2. Договору, за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування Кредитом, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5% від суми заборгованості по кредиту та/чи сплати відсотків, вказаних у графіку і визначених на дату прострочення.

При настанні чергових строків повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання перед Банком належним чином не виконує.

Виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечується порукою. Відповідно до укладеного Договору поруки між Банком та ОСОБА_2 (поручитель), останній поручається перед Кредитором за виконання Боржником зобов'язань за кредитним договором.

Крім цього, в якості забезпечення виконання позичальником свої зобов'язань, 09 червня 2008 року банк уклав з майновим поручителем ОСОБА_2 договір застави, предметом якого є: сідловий тягач марки Renault АЕ 480, 2002 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований 04 квітня 2006 року в Тячівському МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України в Закарпатській області, який належить ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, та напівпричіп марки Schmitz S 01, 2000 року випуску, білого кольору, номер шасі НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_3, зареєстрований 04 квітня 2006 року в Тячівському МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України в Закарпатській області, який належить ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6.

Станом на 27 вересня 2012 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед банком становить 242 849,78 грн., з яких: по кредиту -113 001,02 грн.; відсотках -75 350,10 грн.; пеня за порушення строку сплати платежів -27 253,47 грн.; штрафу -39 417,56 грн., індекс інфляції за порушення строку сплати ануітетного платежу -17 827,63 грн.

Намагаючись вирішити питання про повернення заборгованості, Банк звертався до відповідачів з претензійним листом з вимогою повернення кредитних коштів, сплати відсотків, штрафу та пені, однак заходів по погашенню заборгованості останнім вжито не було.

Посилаючись на вказане просить стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором в розмірі 242 849,78 грн., судові витрати та звернути стягнення на предмет застави, а саме, сідловий тягач марки Renault АЕ 480 та напівпричіп марки Schmitz S 01.

У судове засідання представник позивача не з'явився, однак подав заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному об'ємі.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене та те, що сторони в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 09 червня 2008 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №2008/980-МК/15, згідно якого банк надав останньому у тимчасове користування на умовах повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 130 000,00 грн., а він взяв на себе зобов'язання з повернення отриманого кредиту, сплати відсотків за його використання у розмірі 19,9 % відсотків на рік, з кінцевим терміном повернення кредиту - 03 червня 2011 року.

Згідно умов Кредитного договору відповідач ОСОБА_1 зобов'язувався повертати кредит та сплачувати передбачені договором платежі. Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 130 000,00 грн. підтверджується меморіальним ордером №NL-1 від 09 червня 2008 року. (а.с.15).

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що у разі порушення Позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом, Позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених зобов'язань за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.9.2. Договору, у разі прострочення Позичальником строку сплати кредиту, останній сплачує банку пеню в розмірі 0,5% прострочених зобов'язань за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.9.2. Договору, за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування Кредитом, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5% від суми заборгованості по кредиту та/чи сплати відсотків, вказаних у графіку і визначених на дату прострочення.

При настанні чергових строків повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання перед Банком належним чином не виконує.

Станом на 27 вересня 2012 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед банком становить 242 849,78 грн., з яких: по кредиту -113 001,02 грн.; відсотках -75 350,10 грн.; пеня за порушення строку сплати платежів -27 253,47 грн.; штрафу -39 417,56 грн., індекс інфляції за порушення строку сплати ануітетного платежу -17 827,63 грн. (а.с.6-10).

Намагаючись вирішити питання про повернення заборгованості, Банк звертався до Боржників з претензійним листом з вимогою повернення кредитних коштів, сплати відсотків, штрафу та пені, однак заходів по погашенню заборгованості останніми вжито не було.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Між Банком та відповідачем ОСОБА_2 22 лютого 2008 року укладений договір поруки, згідно з умовами якого ОСОБА_2 поручився перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного Договору №2008/980-МК/15 від 09 червня 2008 року, в тому числі повернути до 03 червня 2011 року кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, сплатити штрафні санкції (а.с.13).

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі як солідарний боржник.

Відповідно до п.1.3. Договору поруки відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобов'язань, так і при невиконанні позичальником зобов'язань в цілому.

Відповідно до п. 2.1 Договору поруки кредитор набуває права вимагати від поручителя виконання зобов'язання, що витікає з кредитного договору при умові, якщо в установлений кредитним договором строк виконання позичальником зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані, а також при умові обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання позичальника в цілому (або в тій чи іншій його частині).

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Частиною 4 ст. 559 вказаного Кодексу встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя.

Згідно зі ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Пунктом 5.3 Договору поруки, який укладений між позивачем та ОСОБА_2 передбачено, що договір діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Однак, така умова договору не відповідає ч. 1 ст. 252 ЦК України, за якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Враховуючи викладене, суд вважає, що строк дії договору поруки між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2 від 09 червня 2008 року не встановлено. В той же час ч. 4 ст. 559 вказаного Кодексу встановлено підстави припинення поруки залежно від строку дії договору чи строків виконання основного зобов'язання, а не термінів дії договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що саме протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання по кредитному договору -03 червня 2011 року банк повинен був пред'явити поручителю вимогу про погашення кредитної заборгованості. Зазначений шестимісячний термін встановлений для пред'явлення вимоги до поручителя і лише при наявності доказів пред'явленням такої вимоги у вказаний строк кредитор має право пред'явити позов до поручителя в межах строків позовної давності.

Однак, оскільки кредитор пред'явив вимогу до поручителя більш ніж один рік від дня настання строку виконання кредитного зобов'язання, тобто в порушення, встановленого ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України шестимісячного строку пред'явлення такої вимоги, суд вважає, що позовна вимога про стягнення боргу з поручителя -відповідача ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Крім цього, на виконання п.3.1. кредитного договору, 09 червня 2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір застави № МК 15/01, предметом застави є: сідловий тягач марки Renault АЕ 480, 2002 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований 04 квітня 2006 року в Тячівському МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України в Закарпатській області, який належить ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, та напівпричіп марки Schmitz S 01, 2000 року випуску, білого кольору, номер шасі НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_3, зареєстрований 04 квітня 2006 року в Тячівському МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України в Закарпатській області, який належить ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 (а.с.14). За згодою сторін вартість предмета застави складає 237 311,00 грн.

Відповідно до п. 2.1.3 договору застави передбачено, що заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку одноразового порушення строків виконання зобов'язання позичальником згідно з кредитним договором.

Відповідно до п. 2.1.4 договору застави, заставодержатель має право у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, задовольнити свої майнові вимоги за рахунок предметів застави в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення, враховуючи суму кредиту, процентів за користування ним, збитків, пені, штрафів та інших витрат, пов'язаних із зверненням стягнення на предмет застави.

Пунктом 4.1. договору застави передбачено, що при порушенні умов договору щодо строків виконання зобов'язання, у заставодержателя виникає право на задоволення вимог, забезпечених заставою на рахунок предмету застави.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі.

Виходячи з викладеного вище, враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 неналежно виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, у позивача на підставі положень чинного законодавства та умов кредитного договору виникло право вимагати дострокового виконання ним зобов'язань за договором, включаючи право на неустойку, тому суд прийшов до висновку, що позов є підставним та обґрунтованим і підлягає до задоволення, та з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути в користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 242 849,50 грн. та звернути стягнення на предмет застави, а саме, сідловий тягач марки Renault АЕ 480 та напівпричіп марки Schmitz S 01, що належить ОСОБА_2

Крім того, згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З огляду на наведене, оскільки позивачем понесено витрати по сплаті судового збору в сумі 2 428,50 грн., що стверджується платіжним дорученням від 03 жовтня 2012 року, дана сума підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 197, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 549, 550, 589, 590, 611, 612, 623-625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст.19, 20 Закону України "Про заставу", суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" заборгованість за кредитним договором №2008/980-МК/15 від 09 червня 2008 року в сумі 242 849 (двісті сорок дві тисячі вісімсот сорок дев'ять) гривень 78 копійок (що складається із заборгованості по кредиту в сумі 113 001,02 грн.; заборгованості по відсотках в сумі 75 350,10 грн.; заборгованості по пені за порушення строку сплати платежу в сумі 27 253,47 грн.; заборгованості по штрафу в сумі 9 417,56 грн., заборгованості по індексу інфляції за порушення строку сплати ануітетного платежу -17 827,63 грн.) та 2428 (дві тисячі чотириста двадцять вісім) гривень 50 копійок судових витрат.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2008/980-МК/15 від 09 червня 2008 року в сумі 242 849 (двісті сорок дві тисячі вісімсот сорок дев'ять) гривень 78 копійок (що складається із заборгованості по кредиту в сумі 113 001,02 грн.; заборгованості по відсотках в сумі 75 350,10 грн.; заборгованості по пені за порушення строку сплати платежу в сумі 27 253,47 грн.; заборгованості по штрафу в сумі 9 417,56 грн., заборгованості по індексу інфляції за порушення строку сплати ануітетного платежу -17 827,63 грн.) звернути стягнення на предмет застави: сідловий тягач марки Renault АЕ 480, 2002 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований 04 квітня 2006 року в Тячівському МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України в Закарпатській області, який належить ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, та напівпричіп марки Schmitz S 01, 2000 року випуску, білого кольору, номер шасі НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_3, зареєстрований 04 квітня 2006 року в Тячівському МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України в Закарпатській області, який належить ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" в особі відділення ПАТ КБ "Надра" Ужгородське РУ, в межах вартості заставного майна в сумі 237 311 (двісті тридцять сім тисяч триста одинадцять) гривень.

В інших позовних вимогах -відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя В.В. Ніточко