Справа № 2-а-20/2008

ПОСТАНОВА                                                                                                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від 31.07.2008р.                                                                                               смт. Чорнухи

Чорнухинський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Орел І.І.

при секретарі  Аранчій О.Г.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1. до Управління Пенсійного фонду в Чорнухинському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги “дітям війни ”,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1. звернулася до Чорнухинського районного суду Полтавської області з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду в Чорнухинському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги “дітям війни”.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила , що відповідно до Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” вона є “дитиною війни” та згідно із ст. 6 зазначеного Закону з січня 2006 року має право на отримання щомісячної державної соціальної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком .

Верховна Рада України  Законом  України від 20.12.05 року ”Про Державний бюджет України на 2006 рік” та Законом  України від 19.12.06 року ”Про Державний бюджет України на 2007 рік” призупинила дію ст. 6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни”.

Однак Конституційний Суд України рішенням від  09.07.2007 року визнав пункт 12 ст. 71 положення Закону України ”Про Державний бюджет України на 2007 рік” , яким призупинено дію ст. 6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” неконституційним.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни , встановлені цим Законом , не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами .

Розмір соціальної допомоги відповідно ст. 6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” становить 30% мінімальної пенсії за віком . Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України  ”Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність.

Згідно із Законом України ”Про Державний бюджет України на 2006 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 350 грн.; з 1 квітня - 359 грн.; з 1 жовтня - 366 грн..

Згідно із Законом України ”Про Державний бюджет України на 2007 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 380 грн.; з 1 квітня - 406 грн.; з 1 жовтня - 411 грн..

Оскільки за 2006-2007 роки позивачці державна соціальна допомога як “дитині війни” не виплачувалась та на підставі вище викладеного, просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав.

 Але відповідно ч. 3 ст. 28 Закону України  ”Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” мінімальний розмір пенсії за віком , встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті , застосовується виключно для визначення розмірів пенсій , призначених згідно з цим Законом.

Розглянувши подані сторонами документи  та матеріали , заслухавши пояснення позивача та представника відповідача , всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини , на яких ґрунтуються позовні вимоги , об'єктивно оцінивши докази , які мають юридичне значення для розгляду справ та вирішення спору по суті , суд приходить до наступних висновків.

 Позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.,жительки АДРЕСА_1, отримує пенсію за віком . Згідно зі ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” “дитиною війни ” є особа , яка є громадянином України та на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, ОСОБА_1. є “дитиною війни ”  в розумінні  Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”. Відповідач не заперечує того факту , що позивачка є “дитиною війни ”  в розумінні  Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”. Виходячи з того , що позивачка є “дитиною війни ”  в розумінні  Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”, Суд вважає, що на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії , передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни ” , в тому числі право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком , як передбачено ст. 6 зазначеного Закону.   

Згідно зі ст. 6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” з 1 січня 2006 року позивачу , як “дитині війни ” , повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком. Верховна Рада України  Законом України від 20.12.2005 року “Про Державний бюджет України на 2006 рік ” (ст. ст. 77,110) та Законом України від 19.12.2006 року “Про Державний бюджет України на 2007 рік ” (ст.71 п.12 ) призупинила дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”.

Однак Конституційний Суд України своїм рішенням від 9 липня 2007 року визнав неконституційним пункт 12 статті 71 положення Закону України  “Про Державний бюджет України на 2007 рік ”, яким зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” .

Відповідно до ст. 73 ч.2  Закону України “Про Конституційний Суд України ” у разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими , що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, позивачу , щомісячна соціальна допомога у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком , згідно зі ст. 6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” ,  повинна виплачуватись з 9 липня 2007 року, відповідно до часу  вступу в дію рішення Конституційний Суд України , яким визнано неконституційним  пункт 12 статті 71 положення Закону України  “Про Державний бюджет України на 2007 рік ”.

Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету  ” та на  Закон України від 05.10.2005 року  “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни , гарантії соціального захисту ” ” суд не бере до уваги , так як  вважає їх недоцільними та такими , що не стосуються даної справи.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист , що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також в старості та інших випадках , передбачених законом. Таким чином,  щомісячна доплата до пенсії для “дітей війни ”  є формою соціального забезпечення громадян , які відповідно до спеціального закону, є “дітьми війни ”. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян , які є “дітьми війни ”, на соціальний захист.

Заперечення представника відповідача про безпідставність позовних  вимог в зв'язку з тим , що виплати надбавок  “дітям війни ” повинні здійснюватися не за рахунок Пенсійного фонду України , а за рахунок Державного бюджету України, не заслуговує на увагу, так як на думку Суду ,  це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі і на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених вимог , системного аналізу чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню, тобто відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу кошти в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року .

Керуючись ст.ст. 69-71,160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Чорнухинський районний суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

  1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

  2. Зобов'язати  Управління Пенсійного фонду України у Чорнухинському районі здійснити нарахування ОСОБА_1 надбавки, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” в редакції від 9 липня 2007 року , у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.

  3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом 10 днів з дня її складення в повному обсязі за правилами , встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений до подання заяви про апеляційне оскарження.