Справа № 22-Ц-1526 2006 р.          Головуючий у 1-й інстанції: Кудіна А.М.

Категорія: 12                                      Суддя-доповідач: Маслов В.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07 листопада 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі:

Головуючого - Маслова В.О.

Суддів -             Сибільової Л.О.

Попруги С.В. з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду від 15 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля таким, що відбувся, розподілу автомобіля та стягнення грошової компенсації,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним рішенням районного суду позов залишений без задоволення із-за безпідставності заявлених вимог.

Оскаржуючи це рішення суду, ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального права. Посилається на те, що в судовому засіданні було доведено, що фактично між сторонами та третьою особою відбувся договір купівлі-продажу. Це підтверджується, на думку апелянта, як письмовими доказами, так і показами свідків. Ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що договір купівлі-продажу автомобіля не можна визнати таким, що відбувся, адже сторони не набули права власності на вказаний автомобіль і поділ між сторонами вказаного майна є неможливим.

Розглянувши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, з'ясувавши правові позиції сторін, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає відхиленню.

Судом встановлено, що згідно доручення від 25 вересня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4, ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_2. користуватись та розпоряджатись від його імені на свій розсуд автомобілем ВАЗ-21074, 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_1.(а.с. 33)

Цей автомобіль зареєстрований за громадянином ОСОБА_3 у 8-му міжрайонному відділенні ДАІ УМВС України в Полтавській області.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Висновок суду про те, що відповідач ОСОБА_2 не набув права власності на спірний автомобіль, відповідає зазначеній нормі Цивільного кодексу України.

Не можна погодитись з твердженнями позивачки, що при оформленні передачі автомобіля дорученням фактично вчинений договір купівлі-продажу, оскільки це протирічить ч. 5 ст. 203 ЦК України, згідно якої правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України однією з умов визнання нікчемним договору, укладеного з порушенням нотаріальної форми, є ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення такого договору.

Колегія судців не може прийняти до уваги твердження позивачки, що ініціатива відповідача в оформленні передачі автомобіля дорученням можна розцінити як ухилення від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу автомобіля, а тому вищезазначена норма не може бути застосована до даних правовідносин.

Згідно з ч. З ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Саме таку угоду уклали відповідач і ОСОБА_3 25 вересня 2005 року і ця угода нотаріально посвідчена (а.с. 33). Власником автомашини за цією угодою залишився ОСОБА_3. Сторони за цією угодою, як вільні суб'єкти цивільного права, уклали саме таку угоду і суд не вправі примушувати їх укласти іншу. Це вони не позбавлені права зробити на добровільних засадах.

В зв'язку з тим, що сторонами не набуто право власності на спірний автомобіль судом першої інстанції обгрунтовано визнана безпідставність вимог позивачки щодо його розподілу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обгрунтованим, оскільки постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу відповідачки слід відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1. відхилити, а рішення Охтирського міськрайонного суду від 15 вересня 2006 року в даній справі залишити без зміни.

Рішення місцевого суду і ухвала апеляційного суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.