Справа №22ц- 5096 2006 рік
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Дніпропетровської області
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Дніпропетровськ
03 жовтня 2006 року
Судова колегія
судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області
в складі:
судді-головуючої суддів
при секретареві та за участю: позивача
ТАМАКУЛОВОІ В.О. ЧУБУКОВА О.П. ГОКОВА П.В. СИДОРЕНКО А.С.
ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань
України в м. Тернівці Дніпропетровської області
на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області
від 22 травня 2006 року
по цивільній справі
за позовом ОСОБА_1
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань
в м. Тернівці Дніпропетровської області
про стягнення страхової виплати на відшкодування моральної
шкоди, заподіяної наслідками професійного захворювання, -
Справа №22ц-5096 Категорія: 21
Суддя-головуючий у суді першої інстанції ТКАЧЕНКО Н.Ю. Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції ЧУБУКОВ О.П.
2
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 22 «травня 2006 року задоволено частково: в розмірі 42000 (сорока двох тисяч) гривень, - позов ОСОБА_1 до
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці Дніпропетровської, області про стягнення на його користь за рахунок відповідача відшкодування завданої наслідками професійного захворювання, моральної шкоди.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції як безпідставного: Законом України „Про бюджет 2006 року" призупинена дія Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричиниливтрату працездатності" в частині відшкодування" моральної шкоди, а також через відхилення його клопотання щодо проведення судово-медичної експертизи для встановлення підстав про наявність факту спричинення позивачу професійним захворюванням ще й моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши позивача, який просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона задоволенню не підлягає з слідуючих підстав.
ОСОБА_1 висновками МСЕК (медико-соціальної експертної комісії) від 04 лютого 1999 року встановлено 60% стійкої втрати професійної працездатності безстроково і його визнано інвалідом третьої групи внаслідок професійного, захворювання.
Але окрім доведеності часткової втрати позивачем професійної працездатності та визнання його інвалідом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що він також зазнає і моральних страждань від наслідків професійного захворювання: постійно відчуває 'негативні психологічні та фізичні наслідки цієї хвороби, стан його здоров'я залишається незадовільним, він втратив впевненість у своєму майбутньому, постійно знаходиться в стані депресії.
Вказані обставини наявні і обумовлюють для ОСОБА_1 необхідність по новому та зовсім по іншому організовувати своє повсякденне життя і пристосовуватись до нього.
Судова колегія також вважає, що розмір відшкодування судом першої інстанції встановлено з урахування характеру та обсягу страждань позивача і розмір відшкодування суд визначив виходячи із засад розумності, виваженості, справедливості та відсотка втрати позивачем професійної працездатності, а тому рішення суду першої інстанції є цілком законне і обґрунтоване і повинно бути залишене без змін.
Посилання апелянта в своїй скарзі на те, що дія ч.З ст.34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" призупинена на період 2006 року Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" і тому у Фонда обов'язку щодо відшкодування моральної шкоди по заяві позивача немає, судова колегія визнає безпідставним, тому що у відповідності з положеннями ст.22 Конституції України право у позивача на відшкодування спричиненої йому професіональним захворюванням моральної шкоди зберігається і на вказаний період часу, тому що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод людини і громадянина не допускається.
Окрім того, медичний висновок по даній справі про встановлення факту наявності ще й моральної шкоди не є єдиним доказом факту спричинення її позивачу саме вищевказаними, наслідками набутого ним на виробництві професійного захворювання.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 303,307,309 і 314 ЦПК України, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці Дніпропетровської області відхилити.
Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 22 травня 2006 року про стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 42000 (сорока двох) тисяч гривень в рахунок страхової виплати за спричинення йому моральної шкоди - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж моменту може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.