Справа № 203/3957/12
ВИРОК
Іменем України
25 грудня 2012 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого-судді Карпінської Ю.Ф.,
при секретарі Городнюк К.В.,
з участю прокурора Гантимурової Н.В.,
адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниця справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, освіта середня, не працюючого, не одруженого, раніше судимого -02.12.2010 року Тиврівським районним судом Вінницької області за ст.122 ч.1 КК України, застосовано заходи виховного характеру;
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2, освіта неповна середня, не працюючого, студента Вінницького транспортного коледжу, не одруженого, раніше не судимого,
обох в скоєнні злочину, передбаченого ст.296 ч.2 КК України,
ВСТАНОВИВ:
7 січня 2012 року приблизно о 23 год. 30 хв. ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3, перебуваючи в приміщенні будинку культури в смт. Вороновиця Вінницького району Вінницької області, умисно, безпричинно, з хуліганських спонукань, виражаючи явну неповагу до суспільства, яка виразилася в порушенні порядку в громадському місці та нехтуванням права людей на спокій і відпочинок, вчинили хуліганські дії у відношенні ОСОБА_4, а саме: штовхнули ОСОБА_4 руками, а потім, виражаючись в адресу потерпілого нецензурною лайкою, нанесли останньому множинні удари кулаками по обличчю, внаслідок чого заподіяли потерпілому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми -струсу головного мозку, синців, які згідно висновку експерта № 244 від 21.02.2012 року відносять до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Допитані в судовому засіданні підсудні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вину у вчиненні злочину визнали повністю при обставинах, викладених у вироку. Суду показали, що з потерпілим примирилися, частково шкоду йому відшкодували, зобов`язуються відшкодувати повністю завдану шкоду, у вчиненому щиро розкаюються, просять обрати їм найменш суворе покарання.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненому підсудними, їх вина у скоєнні злочину повністю підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом огляду місця події з фото-таблицями (а.с.5-9); довідкою лікаря хірургічного відділення Вороновицької районної лікарні від 10.01.2012 року (а.с.21); довідкою директора Вороновицького будинку культури від 10.01.2012 року (а.с.22); висновком експерта № 244 від 21.02.2012 року (а.с.46); протоколами очних ставок (а.с.51, 52, 53, 54, 55, 58, 64-65, 66); а також показами потерпілого та свідків.
Так, потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що 7 січня 2012 року біля 22 год. 30 хв. на дискотеці в будинку культури смт. Вороновиця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 безпричинно нанесли йому удари кулаками по обличчю, в зв`язку з чим він отримав тілесні ушкодження та перебував на стаціонарному лікуванні в лікарні. На даний час до підсудних претензій ні матеріального, ні морального характеру не має, так як з підсудними примирився та вони частково відшкодували завдану йому шкоду, просить їх суворо не карати. Заявлений цивільний позов просить залишити без розгляду.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що покази, дані на досудовому слідстві, підтримує, 7 січня 2012 року її сина ОСОБА_4 на дискотеці побили. На даний час завдану йому шкоду частково відшкодовано.
Свідок ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, покази, дані на досудовому слідстві, підтримує в повному обсязі. На досудовому слідстві свідок ОСОБА_6 показав (а.с.23), що 7 січня 2012 року біля 22 год. 30 хв. на дискотеці бачив, що ОСОБА_2 з ОСОБА_3 наносили ОСОБА_4 удари кулаками. Що саме стало причиною бійки, він не знає. До цього конфліктів чи сварок між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не було. Пізніше дізнався, що бійка розпочалася з ініціативи ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Після бійки дискотеку було припинено.
Свідок ОСОБА_7 на неодноразові виклики в судове засідання не з`явився, на досудовому слідстві показав (а.с.24), що 7 січня 2012 року був на дискотеці. Біля 22 год. 30 хв. він вийшов з приміщення дискотеки. До нього підбігла ОСОБА_8 та повідомила, що в залі б`ють ОСОБА_4 Він зразу ж зайшов в приміщення та побачив, що світло вже ввімкнене, в ОСОБА_4, якого тримав під руки ОСОБА_6, були наявні тілесні ушкодження. Він підійшов до ОСОБА_6, щоб допомогти тримати ОСОБА_4, а в цей час до ОСОБА_4 підбіг ОСОБА_3 та наніс йому кулаком руки удар в обличчя. Його відразу ж відтягли в сторону, а він з ОСОБА_9 допомогли ОСОБА_4 вийти на вулицю. ОСОБА_4 не підтримував ніяких відносин з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, конфліктів чи сварок між ними не було. Згодом від знайомих він дізнався, що бійка розпочалася з ініціативи ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Свідок ОСОБА_10 в судове засідання не з`явилася, через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність, покази, дані на досудовому слідстві, підтримує в повному обсязі. На досудовому слідстві свідок ОСОБА_10 показала (а.с.26), що 07.01.2012 року, будучи на дискотеці, вона танцювала в одному колі з ОСОБА_4 В сусідньому колі танцювали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Під час танцю ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_4 та сказав, що той наступив йому на ногу та махнув до нього рукою, а ОСОБА_4 відвів його руку в сторону. ОСОБА_2 знов повторив, що ОСОБА_4 наступив йому на ногу і після цього штовхнув ОСОБА_4, від чого останній заточився назад на кілька кроків, але не впав. Далі ОСОБА_2 замахнувся до ОСОБА_4 кулаком, але вона повернулася і відійшла в сторону, не спостерігаючи за тим, що відбувається. Навколо бійки зібралися інші хлопці і вона не бачила, що там відбувалося. Потім увімкнулося світло і вона побачила, що бійка припинилася. ОСОБА_4 стояв неподалік від неї, на його тілі були видимі ушкодження в області спини та обличчя. Потім хлопці допомогли ОСОБА_4 вийти на вулицю, а ОСОБА_2 продовжував чіплятися до ОСОБА_4, пропонував йому битися. Потім було оголошено, що дискотека після бійки закінчена. Між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 конфліктів і сварки не було.
Свідок ОСОБА_11 на неодноразові виклики в судове засідання не з`явилася, на досудовому слідстві показала (а.с.27), що 07.01.2012 року ввечері була на дискотеці, вона танцювала в одному колі з ОСОБА_4 Поряд з ними танцювали ОСОБА_2 та ОСОБА_3, але вона на них не звертала уваги. Під час танцю ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_4 та сказав, що той наступив йому на ногу і зробив якийсь жест рукою, а ОСОБА_4 відвів його руку в сторону. Потім ОСОБА_2 схопив рукою ОСОБА_4 ззаду за голову та, пригнувши його до себе, наніс йому удар в обличчя, після цього продовжував наносити ОСОБА_4 удари кулаками, але куди точно, сказати не може. Одночасно бачила, як до ОСОБА_4 підбіг ОСОБА_3, який теж почав наносити ОСОБА_4 удари кулаками в область тулуба ззаду. Під час цього всього ОСОБА_4 не наносив їм ударів, а лише закривався руками від ударів. Бійка продовжувалася на протязі приблизно однієї хвилини. Потім увімкнулося світло і вона побачила, що бійка припинилася. ОСОБА_4 стояв неподалік від неї, на його тілі були видимі ушкодження в області обличчя. В подальшому вона з хлопцями допомогли ОСОБА_4 вийти на вулицю, а ОСОБА_2 продовжував чіплятися до ОСОБА_4, пропонував йому битися. Потім було оголошено, що дискотека після бійки закінчена. Після цього вона з іншими пішла додому. Між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 конфліктів і сварки не було.
Свідок ОСОБА_12 на неодноразові виклики в судове засідання не з`явилася, на досудовому слідстві показала (а.с.33), що, перебуваючи на дискотеці 07.01.2012 року, бачила, що до ОСОБА_4 підійшов ОСОБА_2, вони штовхнули один одного декілька раз, а потім вона побачила, що ОСОБА_2 наносить удари кулаком ОСОБА_4, але куди саме він його бив, вона не бачила. Потім побачила, що до них підбіг ОСОБА_3, який теж почав наносити удари кулаками рук ОСОБА_4 ОСОБА_4 зігнувся та закривався руками від ударів. Потім оточуючі хлопці розборонили бійку.
Свідок ОСОБА_8 на неодноразові виклики в судове засідання не з`явилася, на досудовому слідстві показала (а.с.56), що, перебуваючи на дискотеці 07.01.2012 року, бачила, що ОСОБА_2 наносив удари кулаками рук ОСОБА_4 по обличчю, після цього ОСОБА_2 схопив ОСОБА_4 лівою рукою за голову, а кулаком правою руки продовжував наносити удари по обличчю ОСОБА_4. Потім вона вибігла на вулицю шукати знайомих хлопців, щоб вони розборонили бійку.
Свідок ОСОБА_9 в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, покази, дані на досудовому слідстві, підтримує в повному обсязі. На досудовому слідстві свідок ОСОБА_9 показав (а.с.57), що 7 січня 2012 року, коли був на вулиці біля приміщення будинку культури смт. Вороновиця з іншими хлопцями, до нього підійшла ОСОБА_8 та сказала, що в приміщенні ОСОБА_2 б`є ОСОБА_4 та щоб хлопці їх розборонили. Він відразу пішов до танцювального залу та побачив, що хтось увімкнув світло, скупчення людей, одні хлопці тримають ОСОБА_2, а інші -ОСОБА_4 Хлопці намагалися вирватися, між собою виражалися нецензурними словами та намагалися один одного вдарити. Також він побачив, що в ОСОБА_4 закривавлене обличчя. Він підійшов до ОСОБА_4 та з ОСОБА_7 і ОСОБА_6 вивели його з будинку культури, посадили його до автомобіля та завезли його додому.
Оцінивши зібрані по справі докази, дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід кваліфікувати по ст.296 ч.2 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання»№ 7 від 24.10.2003 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Вказані вимоги регламентуються в ч.2 ст.50 КК України, яка зазначає, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, засноване на вимогах виваженості та справедливості, як передбачено ст.372 КПК України 1960 року.
Обставинами, які відповідно ст.66 КК України пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття у вчиненому, відносно ОСОБА_3 -також вчинення злочину в неповнолітньому віці.
Обставин, що відповідно ст.67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.
При обранні виду і міри покарання підсудним ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України віднесений до злочинів середньої тяжкості, особи винних, які не судимі, по місцю проживання характеризуються позитивно, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебувають, завдану шкоду частково відшкодували, думку потерпілого щодо призначення покарання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що виправлення і перевиховання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства з обранням покарання у вигляді позбавлення волі з застосуванням до них ст.ст.75, 104 КК України з випробуванням та з застосуванням пунктів 2, 3 ст.76 КК України.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу підсудним слід залишити попередню -підписку про невиїзд.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 залишити без розгляду в зв`язку з поданою заявою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323-324 КПК України 1960 року (п. 11 Перехідних положень КПК України 2012 року), суд -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_2 визнати винним по ст.296 ч.2 КК України і призначити йому покарання -2 (два) роки позбавлення волі.
Згідно ст.75 КК України від призначеного покарання ОСОБА_2 звільнити з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік.
ОСОБА_3 визнати винним по ст.296 ч.2 КК України і призначити йому покарання -1 (один) рік позбавлення волі.
Згідно ст.ст.75, 104 КК України від призначеного покарання ОСОБА_3 звільнити з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Відповідно до пунктів 2, 3 ст.76 КК України покласти на засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такі обов`язки:
- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Позов ОСОБА_4 залишити без розгляду в зв`язку з поданням відповідної заяви.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб після його проголошення.
СУДДЯ: Ю.Ф.Карпінська