Справа № 22ц-4663/2006р.                               Головуючий в 1 інстанції Решетнік М.О.

Категорія 13                                                          Доповідач Ремез В.А.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006р. жовтень 09 дня.  Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Баранніка О.П. Суддів - Можелянської З.М., Ремеза В. А. при секретарі - Худолій Н.А. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1та ОСОБА_2,

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2006р. за позовом ОСОБА_1та ОСОБА_2до ОСОБА_3, третя особа 7-а Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання договору дарування недійсним, признання права власності на частину домоволодіння, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2000р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, та визнання за ними права власності на частину АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням суду від 29.05.2006р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати, та винести нове рішення, посилаючись нате, що рішення суду неправильне.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Як вбачається з матеріалів справи. ОСОБА_4. був власником АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську, і зазначене домоволодіння 16.12.1994р. він подарив своїй дружині ОСОБА_3- відповідачці по справі /а.с.18/

Розглядаючи справу суд першої інстанції встановив, що в підтвердження своїх позовних вимог про визнання недійсним вказаного договору дарування та свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5., померлої у лютому 1985р., та визнання за ними права власності на частину спірного будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надали доказів, які б свідчили про те, що вони у 1975-1978рр брали участь у будівництві прибудов до АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську, у зв'язку з чим зазначене домоволодіння слід визнати загальною спільною власністю.

Також позивачі не надали доказів в підтвердження своїх вимог про те, що після смерті ОСОБА_5. вони в 1985р. у встановленому порядку, передбаченому ст. 549 ЦК України (в редакції 1963р.), прийняли спадщину, та не навели обставин, які б свідчили про недійсність договору дарування спірного будинку від 16.12.1994р., а тому суд встановивши вказані обставини у відповідності до вимог матеріального та процесуального законодавства відмовив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в задоволені позовних вимог і рішення суду є законним та обгрунтованим.

Доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про неправильність рішення суду з посиланням на те, що судом не в повній мірі вияснені обставини по справі, необгрунтовані та спростовуються матеріалами справи, на підставі яких суд першої інстанції встановив обставини, та вирішив спір у відповідності до законодавства, яким регулюються виниклі між сторонами правовідносини.

Таким чином рішення суду слід залишити без зміни а апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 304,307, 308.315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу скаргою ОСОБА_1та ОСОБА_2відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.05.2006р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного -суду Дніпропетровської області може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців, з моменту проголошення.