АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-11347/2006                                                    Головуючий в першій

Категорія № 21 (2)                                                               інстанції -Тимошенко Т.І.

Доповідач - Михайлів Л.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2006 року жовтня 05 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - МИХАЙЛІВ Л.В.

суддів - КАРНАУХ В.В., МІТРОФАНОВОЇ Л.В.

при секретарі - Чобанюк М.В.

за участю -позивача- ОСОБА_1, представника позивача -ОСОБА_2, представників відповідача Гришенкової В.О., Артеменко СМ.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 січня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про стягнення заборгованості по щомісячним страховим виплатам відшкодування втраченого заробітку, компенсації,

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що він працював шахті «ІНФОРМАЦІЯ_1» бурильником в шкідливих умовах праці, де і була заподіяна шкода здоров'ю і він втратив професійну працездатність.

У зв'язку з ушкодженням здоров'я ВАТ «КЗРК» установило йому розмір щомісячних виплат і виплачувало їх.

Вважаючи такі нарахування щомісячних виплат неправильними, оскільки при встановленні розміру не завжди враховувався коефіцієнт підвищення тарифних' ставок і окладів, позивач просив здійснити перерахунок щомісячних виплат та стягнути компенсацію за затримку виплат: просив стягнути з ВАТ «КЗРК» на його користь заборгованість по виплаті сум відшкодування шкоди за період з січня 1996 по 01.04.2001 року в сумі 5798,61 грн., компенсацію у сумі 3461, 91 грн.

З Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі (далі - Відділення Фонду) просив стягнути заборгованість по щомісячних страхових виплатах за період з 01.04.2001 року по 01.12.2005 року-14921,50 грн. Компенсацію за період з 01.04.2001 року по 01.01.2005 року - 2429,45 грн. і зобов'язати Відділення Фонду виплачувати на його користь щомісячні страхові виплати у сумі 797, 59 грн. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок виплат.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 січня 2006 року позов задоволено, стягнуто з ВАТ «КЗРК» на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті сум відшкодування шкоди в сумі 5798,61 грн. за період з 01 січня 1996 року по 01.04.2001 року, компенсацію за затримку виплати сум у розмірі 3461.91 грн.

З Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі стягнуто заборгованість по виплаті щомісячних страхових виплат у сумі 14 921,50 грн. і щомісячно 797.59 грн., починаючи з 01.12.2005 року.

В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі ставить питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд, обґрунтовуючи скаргу порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням матеріального права.

ВАТ «КЗРК» не погодившись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій також ставить питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що строк позовної давності не порушено, оскільки своєчасно не призначені або не виплачені суми відшкодування шкоди, згідно з «Правилами відшкодування шкоди...» сплачуються без обмеження на протязі будь-якого часу та підлягають корегуванню у зв'язку з ростом цін на споживчі товари та послуги в порядку встановленому ст. 34 Закону «Про оплату праці». Проте районний суд не врахував наступне.

З 01.07.1993 року по 11.07.2001 року, тобто під час виникнення спірних правовідносин діяли «Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або у уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 року, які є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини по відшкодуванню власником підприємств, установ і організації або уповноваженим ним органом шкоди заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я.

Згідно пункту 41 Правил, якщо заяву про відшкодування шкоди потерпілий або заінтересовані особи подали через три роки з дня визначення МСЕК стійкої втрати працездатності, відшкодування шкоди проводиться з дня подання заяви.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, а саме п. 22 постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року №6, виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим, або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.

Районний суд зазначених посилань на законодавство не врахував і стягнув недоплачені суми за період з 1996 року по 01.12.2005 року, хоча ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою в грудні 2005 року.

Відповідно до абзацу 6 пункту 28 «Правил...» перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середнього заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.

Суд цих положень також не врахував, не витребував від відповідача відомості про розгляд середнього заробітку по професії позивача на кожний момент підвищення тарифних ставок і не провів порівняння розміру нарахованого відшкодування і встановлених обмежень.

В зв'язку з тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, ухвалене рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. 303, 307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ВАТ "КЗРК" та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 січня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.