УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 0610/2-2117/2011
Категорія 32
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Галацевич О.М.
суддів Жигановської О.С., Косигіної Л.М.,
з участю секретаря судового засідання Крижанівської М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально- галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» про стягнення моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1,
на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 березня 2012 року,-
встановила:
У травні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного територіального галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (далі - ДГО «Південно-Західна залізниця») про відшкодування моральної шкоди. Зазначала, що з 22 травня 2000 року до 10 січня 2011 року перебувала у трудових відносинах із відповідачем. 9 червня 2010 року на робочому місці, під час виконання трудових обов'язків з нею стався нещасний випадок, про що було складено відповідний акт за формою Н-1. Висновком МСЕК від 24 листопада 2010 року їй встановлено 10% втрати працездатності. Посилаючись на те, що внаслідок травми на виробництві були порушені її нормальні життєві зв'язки, обмежено право на працю, що призвело до тяжких моральних страждань, просила позов задовольнити та стягнути з відповідача на її користь 100 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 березня 2012 року у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення районного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Скаргу обґрунтовує тим, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, таким чином суд невірно застосував позовну давність, передбачену ст. 233 КЗпП України. Судове рішення суперечить висновкам, посилання у рішенні на матеріальну шкоду є хибним, оскільки вимога про стягнення такої шкоди нею не заявлялась.
Заслухавши доводи осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка пропустила строк звернення до суду, визначений ст. 233 КЗпП України.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки правовідносини щодо відшкодування шкоди, заподіяної у зв'язку із виконанням потерпілим своїх трудових обов'язків, не регулюються нормами ст. 233 КЗпП України.
Відповідно до ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
За правилами п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Установивши, що 9 червня 2010 року з позивачкою під час виконання трудових обов'язків маляра-штукатура 4-го розряду стався нещасний випадок, факт якого встановлено актом №2 про нещасний випадок на виробництві (а.с. 6-7), суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову з задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності, передбаченої ст. 233 КЗпП України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1
Як вбачається з матеріалів справи, під час роботи на підприємстві відповідача з позивачкою стався нещасний випадок (а.с. 6-7).
Висновком МСЕК від 24 листопада 2010 року їй встановлено 10% втрати працездатності (а.с. 13).
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першою ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 13 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоровя умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Припинення дії Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку не звільняє роботодавця від відшкодування зазначеної моральної шкоди відповідно до вимог ст.237-1 КЗпП України.
Відтак, оскільки втрата професійної працездатності ОСОБА_1 виникла внаслідок виконання нею трудових обов'язків, відшкодування завданої їй моральної шкоди передбачено ст. 237-1 КЗпП України.
В обґрунтування позовних вимог про стягнення 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди, позивачка зазначала, що внаслідок отриманої травми і оперативного втручання перенесла сильний фізичний біль та тривалі фізичні страждання, почуття страху та безпорадності. Перебуваючи тривалий час на лікуванні, була позбавлена звичайного способу життя та нормальних життєвих зв'язків. Вона вимушена перебувати під постійним наглядом лікарів, обмежена у вільному пересуванні, постійно відчуває біль, оскільки в її травмованій нозі знаходиться безліч металевих скріплювачів. Виробнича травма позбавила її можливості виконувати улюблену роботу та породила відчуття неповноцінності перед колективом та близькими.
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок нещасного випадку на виробництві позивачка отримала перелом дистального метаепіфізу правої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, з 09.06.2010 по 30.06.2010 року знаходилась на стаціонарному лікуванні, з 30.06.2010 року по 24.11.2010 року перебувала на амбулаторному лікуванні. (а.с. 14,16,52). Згідно інформації Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня №1 станції Київ»ДТГО «Південно-Західна залізниця» 11.06.2010 року ОСОБА_1 проведено операцію відкритої репозиції відламків, МОС гвинтами. Травма, отримана позивачкою, є тяжкою (а.с. 86). Висновком МСЕК від 24 листопада 2010 року та від 09 грудня 2011 року позивачці встановлено 10% втрати працездатності (а.с. 13,133). Відповідно до медичних документів (а.с. 124-134), які містяться у матеріалах справи, у позивачки порушена функція ходи та правої ноги.10.01.2011 року ОСОБА_1 звільнена з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію (а.с. 41).
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року із змінами, розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд повинен наводити у рішенні відповідні мотиви.
Зважаючи, що моральні та фізичні страждання ОСОБА_1 зазнала у зв'язку із трудовим каліцтвом, в результаті якого частково втратила працездатність, враховуючи характер та обсяг цих страждань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів частково задовольняє позов та стягує з відповідача на користь позивачки 30000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Також, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом, сплачених нею при пред'явлені позову. Крім цього, оскільки позивачку, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 88 ЦПК України, стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 107,30 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 березня 2012 року скасувати, ухваливши нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на користь ОСОБА_1 30000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на користь держави 107,30 грн. судового збору (розрахунковий рахунок: 31217206780002, код платежу - 22030001, одержувач-управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області, ЄДРПОУ- 38035726, банк одержувача-ГУДКСУ у Житомирській області, код ЄДРПО апеляційного суду Житомирської області - 02891440, МФО - 811039).
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: