АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/2390/583/12 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: ст. 137 ч.2 КК України Русаков Г.С.
Доповідач в апеляційній інстанції Безверхий І.В.
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" грудня 2012 р. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого: Безверхого І.В.,
суддів: Демиденка А.І., Літвінцева В.М.,
з участю:
прокурорів: Якушиної О.В., Свищ Л.А.,
потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
адвокатів: ОСОБА_5,ОСОБА_6,
представника потерпілих: ОСОБА_7,
засудженої: ОСОБА_8,
розглянувши кримінальну справу за апеляційними скаргами прокурора, який приймав участь в судовому розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції, потерпілої ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_3 та представника потерпілих - адвоката ОСОБА_7, на вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 10 травня 2012 року, яким:
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судима, -
засуджена за ч. 2 ст. 137 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах освіти терміном на два роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено засуджену ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням на іспитовий строк в два роки.
На підставі ст.76 КК України зобов'язано засуджену ОСОБА_8 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця свого проживання, роботи та періодично туди з'являтися для реєстрації.
Із засудженої ОСОБА_8 стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 48.531 грн.
Із засудженої ОСОБА_8 стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 200.000 грн.
Із засудженої ОСОБА_8 стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в сумі 6.000 грн.
Вирішена доля речових доказів по справі.
Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_8 засуджена за те, що вона, відповідно до наказу директора дитячої школи мистецтв в м. Драбів, Черкаської області № 27-а від 07.09.2010 року, перебувала на посаді викладача Драбівської дитячої музичної школи та відповідно наказу відділу культури Драбівської районної державної адміністрації № 65в від 01.09.1997 року її було призначено керівником зразкового дитячого танцювального колективу Драбівської ДШМ.
В липні 2011 року ОСОБА_8, перебуваючи в черговій відпустці, вирішила повезти дітей, учасників вказаного танцювального колективу, на відпочинок до р. Дніпро в районі м. Канева Черкаської області. З цією метою звернулася у відділ культури Драбівської районної державної адміністрації, де було підготовлено проект наказу №14 від 28.07.2011 року. Усвідомлюючи, що відповідні документи належним чином не підписані службовими особами, вона ознайомилася та підписала його і стала діяти відповідно до нього.
Являючись організатором та керівником поїздки, та відповідно до не підписаного наказу відділу культури Драбівської районної державної адміністрації від 28.07.2011 року за № 14, 28.07.2011 року разом з учасниками ансамблю «Дивоцвіт», в кількості 13 осіб, здійснила поїздку до річки в районі м. Канева Черкаської області, і являючись керівником вказаної групи, не виконала та неналежно виконала свої професійні обов"язки, щодо охорони життя та здоров"я неповнолітніх, внаслідок недбалого до них ставлення, під час вищевказаної екскурсійної поїздки, що спричинило смерть неповнолітніх ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, за наступних обставин:
Так, ОСОБА_8, фактично виконуючи свої службові обов"язки викладача Драбівської дитячої музичної школи, в порушення підпункту 17 п. 3.1 «Посадової інструкції викладача Драбівської дитячої музичної школи», будучи зобов"язаною забезпечувати безпеку учнів під час проведення шкільних та позашкільних заходів, в порушення п.п. 4.6.1, 4.6.2, 4.6.3, 4.6.4, 4.6.4.2, 4.6.5, 4.6.7 «Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 01.08.2001 року № 563, відповідно до яких, являючись зобов"заною: нести відповідальність за збереження життя і здоров"я вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів під час навчально-виховного процесу; забезпечувати проведення навчально-виховного процесу, що регламентується чинними законодавчими та нормативно-правовими актами з охорони праці, безпеки життєдіяльності; організовувати вивчення вихованцями, учнями, студентами правил і норм з охорони праці, безпеки життєдіяльності; проводити інструктажі з вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, аспірантами - з безпеки життєдіяльності під час проведення навчальних занять, позакласних, позашкільних заходів (первинний, позаплановий, цільовий інструктажі) - з реєстрацією в спеціальному журналі; здійснювати контроль за виконанням вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, аспірантами правил (інструкцій) з безпеки; проводити профілактичну роботу серед вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, аспірантів щодо вимог особистої безпеки у побуті (дії у надзвичайних ситуаціях, дорожній рух, участь у масових заходах, перебування в громадських місцях, об"єктах мережі торгівлі тощо), не здійснила достатній контроль та нагляд за дітьми, під час екскурсійної поїздки та відпочинку на березі р. Дніпро, поблизу оздоровчого табору «Дивограй» в районі м. Канева Черкаської області, поставивши життя і здоров"я дітей в небезпеку.
Зокрема, ОСОБА_8, усвідомлюючи підвищену небезпеку купання у відкритих водоймах, під час екскурсійної поїздки та відпочинку на березі р. Дніпро, маючи всі можливості для контролю та нагляду за групою дітей, не вжила всіх можливих заходів, щоб забезпечити схоронність життя та здоров"я дітей, неналежно виконала свої професійні обов"язки, щодо охорони життя і здоров"я неповнолітніх, внаслідок недбалого до них ставлення, а саме: 1) не забезпечила безпеку учнів під час проведення позашкільного заходу; 2) не забезпечила проведення навчально-виховного процесу, що регламентується чинними законодавчими та нормативно-правовими актами з охорони праці та безпеки життєдіяльності; 3) не провела інструктаж з учнями з безпеки життєдіяльності під час проведення позашкільного заходу (первинний, позаплановий, цільовий інструктажі) - з реєстрацією в спеціальному журналі; 4) не здійснила контроль за виконанням учнями правил (інструкцій) з безпеки; 5) не провела профілактичну роботу серед учнів, щодо вимог особистої безпеки у побуті (дії при поводженні у воді).
Невиконання та неналежне виконання своїх професійних обов"язків викладачем ОСОБА_8, щодо охорони життя і здоров"я неповнолітніх, які самовільно, без нагляду та організації, заходили до водоймища, без рятувальних плавзасобів (жилети, круги, тощо), призвело до смерті неповнолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, причиною смерті якого, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 578/9 від 17.08.2011 року, є механічна асфіксія внаслідок утоплення у воді, та смерті неповнолітньої ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, причиною смерті якої, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 579/10 від 17.08.2011 року, є механічна асфіксія внаслідок утоплення у воді.
В апеляції прокурор, який приймав участь в суді першої інстанції, не заперечуючи доведеності вини засудженої у вчиненні інкримінованого їй злочину, ставить питання скасування вироку суду першої інстанції через невідповідність призначеного ОСОБА_8 покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м"якості.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував суспільної небезпеки вчиненого засудженою злочину, що полягає у поширенні аморальної поведінки, змістом якої є неповага до права людини на життя і безпеку, нехтування моральними і правовими нормами, в результаті чого з вини засудженої батьки лишилися своїх дітей, зокрема родина ОСОБА_10 єдиної дитини в сім'ї, особу винної, яка в скоєному не розкаялась, про що свідчить те, що протягом як досудового так і судового слідства нею не було вжито ніяких заходів направлених на погашення завданих потерпілим збитків. Сплачені нею 200 грн. не є сорозмірними тим втратам, що понесла родина ОСОБА_10.
Просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання через його невідповідність тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м"якості і постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 137 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах освіти строком на 2 роки.
Потерпіла ОСОБА_4 в поданій нею апеляції ставить питання про скасування вироку місцевого суду в частині призначеного засудженій ОСОБА_8 покарання внаслідок м'якості. Просить постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах освіти та культури строком на 2 роки.
При цьому посилається на те, що визнання місцевим судом такої пом"якшуючої обставини, як перебування на утриманні засудженої неповнолітнього сина є невірним, так як в останнього є батько, який проживає у м. Черкаси і займається підприємницькою діяльністю, не позбавлений батьківських прав і може займатися вихованням сина. Щодо наявності на утриманні засудженої престарілої матері, є хибним, оскільки вона проживає окремо від засудженої та має, крім ОСОБА_8, ще двох доньок ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які також здійснюють догляд за своєю матір'ю. Крім того ОСОБА_8 має повнолітню доньку ОСОБА_13, 1987 року народження, яка проживала разом з матір'ю ОСОБА_8 і здійснювала за нею догляд, була документально оформлена доглядальницею в післяопераційний період ОСОБА_14.
Крім того, зазначає, що засуджена є соціально небезпечною для суспільства, оскільки незважаючи на її звільнення з роботи через систематичне невиконання посадових обов"язків викладача хореографії та припис прокуратури про відсторонення її від роботи на період слідства, остання продовжує самовільно займатися викладацькою діяльністю в селах Драбівського району, не маючи для цього жодних дозволів та наражаючи інших дітей на небезпеку.
Враховуючи наведене, вважає, що застосування до ОСОБА_8 положень ст. 75 КК України є необгрунтованим, безпідставним та не може забезпечити її виправлення і попередження вчинення нею нових злочинів.
В поданій апеляції потерпілого ОСОБА_3, останній зазначає, що вирок місцевого суду підлягає до скасування у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого ОСОБА_8 злочину та особі засудженої внаслідок м'якості, оскільки від її дій загинуло двоє неповнолітніх дітей, крім того, безпосередньо йому завдано непоправних страждань та шкоди, оскільки його донька ОСОБА_10 була єдиною дитиною в його родині.
Також зазначає, що остання не розкаялася у вчиненому нею злочині, не відшкодувала заподіяних збитків.
Вважає, що застосування до ОСОБА_15 положень ст. 75 КК України є необгрунтованим, безпідставним та не може забезпечити її виправлення і попередження вчинення нею нових злочинів. Просить вирок Канівського міськрайсуду Черкаської області відносно ОСОБА_8, - скасувати в частині призначеного їй покарання через невідповідність його тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м"якості і постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в закладах освіти та культури строком на 2 роки.
В поданій апеляції адвоката ОСОБА_7, який діє в інтересах потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, останній зазначає, що суд першої інстанції, під час постановлення вироку відносно ОСОБА_8 не врахував того, що остання в скоєному злочині не розкаялася, не відшкодувала на протязі майже року ні матеріальної, ні моральної шкоди. Але в останні дні закінчення розгляду кримінальної справи засуджена поштовим переводом направила потерпілим «сміхотворну» суму у відшкодування шкоди - 200грн. Посилання суду, що ОСОБА_8 має на утриманні матір пенсійного віку, не заслуговує на увагу, оскільки з приводу цього відсутні будь-які офіційні дані в матеріалах справи, а також, вона не являється членом її сім"ї та проживає в іншому населеному пункту і не являється утриманцем засудженої.
На його переконання, суд не мав достатніх підстав для застосування ст. 75 КК України до ОСОБА_8, оскільки не в повній мірі врахував тяжкість вчиненого нею злочину, внаслідок якого загинуло двоє малолітніх дітей і виправлення її без реального відбування покарання неможливе.
Просить вирок суду першої інстанції скасувати за м'якістю внаслідок невідповідності тяжкості вчиненого злочину та постановити новий, яким засудити ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 137 КК України до реального позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах освіти та культури в межах санкції даної статті.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який приймав участь в суді першої інстанції, пояснення засудженої ОСОБА_8 і її захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які заперечували проти задоволення апеляцій прокурора, потерпілих ОСОБА_4 і їхнього представника та вказували на обґрунтованість і законність вироку місцевого суду, пояснення потерпілих: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також в їх інтересах адвоката ОСОБА_7, які підтримали подані ними та прокурором апеляції і просили вирок суду першої інстанції скасувати у зв'язку з його м'якістю та постановити новий, яким призначити засудженій ОСОБА_8 реальну міру покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі, перевіривши матеріали справи та обміркувавши над доводами вищезазначених апеляцій колегія суддів судової палати вважає, що апеляції прокурора, потерпілих ОСОБА_4 та їхнього представника ОСОБА_7 підлягають до часткового задоволення, а вирок суду першої інстанції до скасування із-за м"якості призначеного ОСОБА_8 покарання, з наступним ухваленням нового вироку щодо ОСОБА_8 в цій частині з призначенням їй більш суворішого покарання.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину, за який її засуджено, як і правильність кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 137 КК України, учасниками процесу, в тому числі і засудженою, не оскаржуються. До того ж, розгляд справи в суді першої інстанції проводився в повному обсязі, що дає підстави вважати, що судом в повному обсязі були вивчені та досліджені всі обставини справи, чого не заперечували і не заперечили в апеляційній інстанції учасники процесу.
Проте, при призначенні ОСОБА_8 покарання за вчинений нею злочин, місцевий суд не в повній мірі виконав вимоги ст.ст. 65, 66 КК України, що призвело до безпідставного застосування вимог ст.ст. 75, 76 КК України при звільненні засудженої від відбування призначеного їй покарання, з випробуванням на дворічний іспитовий строк з покладенням на неї певних обов'язків.
Так, судом першої інстанції не в повній мірі враховано те, що недбалі злочинні дії ОСОБА_8 призвели до вчинення нею злочину, наслідки якого виразилися у загибелі двох неповнолітніх дітей.
Цей факт неправильного застосування кримінального закону судом першої інстанції можливо виправити у судовому засіданні апеляційної інстанції, відповідно до положень ст. 367, 378 КПК України (1960 року), шляхом скасування цього вироку в частині призначеного покарання, і ухвалення нового вироку відносно ОСОБА_8 з призначенням їй покарання у виді позбавлення волі.
При розв'язанні цього питання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, тяжкість наслідків його скоєння, а саме смерть 2-х неповнолітніх дітей, особу винної, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи.
В якості пом'якшуючих покарання обставин засудженій ОСОБА_8, колегія суддів враховує те, що на утриманні у ОСОБА_8 є неповнолітня дитина - син ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_4, визнання нею своєї вини у скоєному злочині та часткове відшкодування нею матеріальної шкоди потерпілим.
Обставин, які обтяжують покарання засудженої ОСОБА_8, колегія суддів судової палати не вбачає.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_8 можливе лише при призначенні їй покарання у вигляді реального позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 137 КК України, яке на думку колегії суддів буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження скоєння нових злочинів. Підстав для застосування стосовно ОСОБА_8 вимог ст.ст. 69, 75 КК України колегія суддів судової палати не вбачає.
Керуючись ст.ст. 362, 366, 367, 378, 323, 324 КПК України (1960 року), колегія суддів,-
з а с у д и л а :
Апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представника - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 10 травня 2012 року відносно ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного покарання та застосування положень ст.ст. 75, 76 КК України і ухвалити новий вирок в цій частині, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 137 КК України у виді 3-х років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах освіти терміном на 2 роки.
Запобіжний захід засудженій ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - підписку про невиїзд.
Строк відбуття покарання засудженій ОСОБА_8 рахувати з моменту затримання, пов"язаного з виконанням вироку після набрання ним законної сили.
В решті частини вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 10 травня 2012 року залишити без зміни.
На даний вирок суду учасниками процесу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через апеляційний суд Черкаської області протягом одного місяця.
Головуючий
Судді