Справа №2-752/08

         2008р.                                                                                    Копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М “ Я М   У К Р А Ї Н И

18 червня 2008 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

         головуючої судді - Пікули Н.В.

         при секретарі Мазій І.В.

         з участю позивача Студницького А.Б.

         відповідача Іщук Л.М.

         зацікавлених осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду в місті Володимирі-Волинському справу за позовом Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Волинської обласної дирекції ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” до відділу державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції про звільненняя заставленого майна з-під арешту,-

В С Т А Н О В И В :

         Позивач просить виключити з-під арешту та виключити з опису заставлене майно посилаючись на слідуючі обставини.

         23.01.2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір з метою зебезпечення виконання умов якого 24.01.2007 року був укладений договір іпотеки, предметом якого стали належна позичальнику будівля магазину по АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 191кв.м., на якій вона розташована, на відчуження яких нотаріусом було накледено заборону.

         Однак відповідачем в порушення вимог ст.52 Закону України “Про виконавче провадження” будівля і земельна ділянка описані і на них накладено арешт на примусове виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 222500грн.

         Вважаючи порушеними права банку на заставлене майно позивач просить виключити з опису та арешту майна від 21.03.2008р. будівлю магазину та земельну ділянку по АДРЕСА_1

         В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, уточнивши їх, та пояснив, що банк, являючись іпотекодержателем , має переважне перед іншими особами право на передане в іпотеку нерухоме майно, а його опис і арешт державним виконавцем зазначене право банку порушує і суперечить ст.52 Закону України “Про виконавче провадження”.

         Сторона виконавчого провадження - боржник ОСОБА_1 підтримала позов та пояснила, що будівля магазину та земельна ділянка під нею дійсно заставлені нею в рахунок виконання зобов”язань по отриманому в січні 2007 року кредиту в сумі 20тис. доларів США, зобов”язання по якому нею своєчасно виконується. Рішення суду не виконує із за відсутності коштів на сплату боргу.

         Представник відповідача Іщук Л.М. позов не визнала, ствердивши про законність дій державного виконавця при примусовому виконанню рішення суду, складення акту опису і арешту майна відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження”. Вважає при цьому не порушеними права позивача, оскільки при реалізації заставленого майна вимоги заставодержателя будуть задоволені першочергово.

         Представник сторони виконавчого провадження - стягувача,           ОСОБА_2 позов заперечує, посилаючись на відсутність в позивача права на предмет іпотеки, оскільки іпотекодавець виконує зобов”язання по кредиту, вартість заставленого майна значно перевищує суму кредиту, боржниця не повідомляла суд про перебування будівлі під заставою при винесенні судом ухвали в порядку забезпечення позову 14.06.2007 року не оспорювала її, чим визнала законність дій по накладенню на них арешту.

         Заслухавши пояснення представників сторін, сторін виконавчого провадження, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає.

         Як встановлено в судовому засіданні, 11.01.2008 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №2-774/07, згідно якого з ОСОБА_1 стягнуто в користь          ОСОБА_3 222560грн.

         11.03.2008 року  державним виконавцем описано і накладено арешт на належну боржнику будівлю магазину пл.44,7кв.м. по АДРЕСА_1, а 5.06.2008 року проведено опис земельної ділянки за зазначеною адресою з накладенням на неї арешту.

         Позивач просить зазначені об”єкти з опису виключити і зняти з них арешт, посилаючись на те, що вони являються предметом іпотеки з 23.01.2007 року і банк, як іпотекодержатель, має переважне перед іншими особами право задоволення зобов”язань боржника шляхом звернення  на нього стягнень, на відчуження зазначених об”єктів нотаріусом накладено заборону.

         Суд, оцінивши наявні у справі докази, прийшов до висновку, що зазначені обставини не можуть бути підставою для не накладення державним виконавцем арешту на майно.

         Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов”язаний вживати заходів примусового виконання рішень і одним з них є звернення стягнення на майно боржника.

         Право державного виконавця накласти арешт на заставлене майно передбачене ст.52 Закону України “Про виконавче провадження”.

         Відповідно до ч.3 ст.52 Закону України “Про виконавче провадження” для задоволення вимог стягувачів, які не є  заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів: коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості брожника заставодержателю.

         Статтею 54 цього Закону передбачено майно, на яке не може бути звернено стягнення.

         Встановлено, що у боржника були відсутні кошти для виконання рішення суду, у зв”язку з чим згідно ч.1, 6 ст.62 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець має право звернути стягнення на приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном боржника.

         Як стверджується кредитним договором №014/08-11/1713 від 23.01.2007р. ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” надав ОСОБА_1 кредит в сумі 20тис.доларів США. Для забезпечення виконання боргових зобов”язань 24.01.2007 року було укладено договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно: будівля магазину та земельна ділянка по АДРЕСА_1

         На даний час кредитний договір є діючим, позичальник ОСОБА_1 дотримується графіку погашення кредиту та відсотків, не має заборгованості, що підтверджено відповідною довідкою банку. Кінцевий термін повернення кредиту настане в 2017 році.

         Зі змісту договору іпотеки вбачається, що право звернення на предмет іпотеки в іпотекодержателя настає у випадку невиконання іпотекодавцем зобов”язань по кредитному договору. Зазначеним договором передбачено і дострокове виконання боргових зобов”язань (п.п.3.1.4, 4.2.2).

         Встановлено, що державним виконавцем дотримано вимоги щодо повідомлення позивача про опис і арешт майна, що є предметом іпотеки.

         Відповідно до Закону України “Про іпотеку” право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки, виникають у разі порушення боржником основного зобов”язання.

         Однак на даний час зазначеного порушення ОСОБА_1 не допущено. Крім того, арешт на будівлю магазину було накладено судом в порядку зебезпечення позову ухвалою суду від 14.06.2007 року і дана інформація міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об”єктів нерухомого майна, що підтверджує право ОСОБА_4 на задоволення боргових зобов”язань за рішенням суду за рахунок предмета іпотеки.

         В судовому засіданні встановлено, що вартість предмета іпотеки (будівлі і землі) на час отримання кредиту становила 171327грн., що значно перевищує суму кредиту і існуючу на даний час заборгованість.

         Судом враховується і той факт, що відповідно до ст.43 Закону України “Про виконавче провадження” при реалізіції заставного майна кошти від нього в першу чергу використовуються для задоволення вимог заставодержателя, а їх залишок використовується для задоволення вимог інших стягувачів.

         Як пояснив представник позивача банк згідний на дострокове виконання зобов”язань по кредитиу лише з боку позичальника і не бажає дострокового погашення кредиту від реалізіції заставного майна.

         Вищенаведене лише підтверджує про відсутність порушених прав позивача як при описі і арешті майна, так і при подальшій його реалізації.

         Судом приймаються до уваги і вимоги ст.62¹ Закону України “Про виконавче провадження”, згідно якої звернення стягнення на предмет іпотеки допускається лише за виконавчим написом натаріуса або за рішенням суду, яких на даний момент не має.

         З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що державний виконавець має право проводити звернення на предмет іпотеки в загальному порядку, так як воно проводиться раніше, ніж настає встановлений в договорі іпотеки строк, а тому його дії по опису і накладенню арешту є правомірними.

Керуючись ст.10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст.576 ЦК України та ст.5, 52, 62, 62¹ Закону України “Про виконавче провадження”, суд,-

В И Р І Ш И В :

          В позові відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Волинської обласної дирекції ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” до відділу державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції про виключення з опису та звільнення     з-під арешту будівлі магазину площею 44,7кв.м. та земельної ділянки площею 191кв.м., які знаходяться по АДРЕСА_1 і належать ОСОБА_1  та зняття з них заборони відчуження відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів і поданням після цього апеляційної скарги протягом 20 днів.

Головуюча / - / підпис.

Згідно з оригіналом.

Голова Володимир-Волинського

міського суду                                                                       Н.В. Пікула