У КРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ м. КРИВИЙ РІГ
Справа № 22-11560/2006 Головуючий
Категорія - 21 (Ш) у 1 інстанції - Грищенко Н.М.
Доповідач - Михайлів Л.В.
РІШЕННЯ Іменем України
2006р. жовтня 12 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: Михайлів Л.В.
суддів: Карнаух В.В., Митрофанової Л.В.
при секретарі Чобанюк М.В.
за участю позивача ОСОБА_1, предст. відповідача Семанюк Л.П., предст. 3-ої особи ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконачої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 10 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконачої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі (далі ВВД ФСС) про стягнення витрат на придбання ліків та відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
В червні 2005 року ОСОБА_1. звернулась до суду з вищезазначеним позовом і просила стягнути на її користь витрати на придбання ліків та відшкодувати моральну шкоду у зв"язку з отриманням виробничої травми.
При розгляді справи вона уточнювала суму позову і просила на час постановлення рішення стягнути з відповідача на її користь 1908,01грн., витрачених нею на придбання лікарських препаратів та моральну шкоду у розмірі 70 000грн.
Відповідач позов не визнав.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 10 березня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1. витрати на придбання лікарських препаратів у сумі 1908,01грн. та моральну шкоду у сумі 28 000грн. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ВВД ФСС України в м.Кривому Розі ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Районний суд не врахував, що висновком МСЕК була встановлена стійка втрата професійної працездатності та рекомендовано медикаментозне лікування лише 16.02.2005 року. У суду не було підстав для стягнення витрат на лікування до 16.02.2005 року.
Відповідач вважає, що при стягненні суми на відшкодування моральної шкоди, судом застосована норма матеріального права, яка не поширюється на спірні правовідносини.
При визначенні розміру моральної шкоди, суд не врахував обсяг та характер моральних страждань і не взяв до уваги той факт, що причиною нещасного випадку з ОСОБА_1. стала її необережність.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.
Матеріалами справи встановлено, що у зв"язку з отриманою виробничою травмою, що сталася 12 січня 2004 року, ОСОБА_1. втратила 40% професійної працездатності і визнана інвалідом 3-ої групи безстроково.
У зв"язку з черепно-мозговою травмою вона знаходилась на стаціонарному лікуванні і за час лікування, яке відбувалось періодично, з 13.01.2004 по 8.06.2004р. нею витрачено 1908,01грн.
Стійка втрата професійної працездатності та медикаментозне лікування встановлено висновком МСЕК 16.02.2005 року з 7.02.2005 року.
Постановляючи рішення про стягнення витрат на придбання лікарських препаратів у сумі 1908,01грн., районний суд не врахував вимоги ч.4ст.34 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" про те, що Фонд соціального страхування фінансує витрати на медикаменти й соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, якщо потребу в них визначено висновком МСЕК.
Оскільки висновок МСЕК про потребу у додаткових видах допомоги, а саме медикаментозне лікування, має місця тільки з 7.02.2005 року, правових підстав для стягнення витрат на медикаментозне лікування у суду не було.
Колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення витрат на медикаментозне лікування за період з 13.01.2004р. по 8.06.2004р.
Щодо відшкодування моральної шкоди судом, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про заподіяння ОСОБА_1. моральних страждань у зв"язку зі травмою і обгрунтовано застосував ст.28 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі Закон) яка передбачає відшкодування Фондом моральної шкоди за наявності факту її спричинення.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв"язку із травмою встановлений в судовому засіданні. ОСОБА_1. противопоказана фізична праця, вона постійно відчуває головний біль, вимагає сторонньої допомоги з боку близьких. Все це спричиняє їй моральні страждання.
Суд першої інстанції вірно відхилив доводи відповідача про те, що з прийняттям Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" позивач втратила право на відшкодування моральної шкоди.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди у сумі 28 000грн.визначений судом без урахування роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року з подальшими змінами „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступені вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що настали.
Суд при ухваленні рішення не врахував всіх цих вимог.
Враховуючи, що Законом України не встановлений конкретний розмір моральної шкоди в разі стійкої втрати професійної працездатності, колегія суддів, з огляду на розмір моральної шкоди, встановлений ст.34 Закону для випадків тимчасосовї втрати працездатності, беручи до уваги, що позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності, конкретні обставини по справі, наслідків травми, відсутність осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці та неуважність потерпілої під час пересування, що призвело до падіння, що підтверджується актом НОМЕР_1 про нещасний випадок, пов"язаний з виробництвом (а.с.23-25), вважає за необхідне змінити рішення суду в частині стягнення моральної шкоди та зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь ОСОБА_1 з 28 000грн. до 20 000грн.
Посилання відповідача на відсутність підстав для стягнення відшкодування моральної шкоди, є необгрунтованим і суперечить нормам матеріального права і встановленим обставинам по справі.
Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконаної дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 10 березня 2006 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на придбання лікарських препаратів у сумі 1908,01грн. скасувати.
В позові ОСОБА_1 до відділення виконачої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі про стягнення витрат на придбання лікарських препаратів у сумі 1908,01грн. - відмовити.
Рішення суду в частині стягнення моральної шкоди змінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_1, з 28 000грн. до 20 000грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий -Судді:
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Доповідач -
Л.В.Михайлів