Справа № 22ц -11281/2006р. Головуючий
Категорія-32 (1 ) в 1-йинстанції- Ан О.В.
Доповідач- Михайлів Л.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 р. жовтня 12 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Дніпропетровскої області
в складі: головуючого - МИХАЙЛІВ Л.В.,
суддів - МИТРОФАНОВОЇ Л.В., КАРНАУХ В.В. при секретарі -ЧОБАНЮК М.В. за участю: позивачки за первісним позовом - ОСОБА_1, адвоката- ОСОБА_2 ,
відповідачів за первісним позовом - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та їх представника - ОСОБА_7,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 27 лютого 2004 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на житло,
ВСТАНОВИЛА:
27 березня 2002 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і просила вселити її з неповнолітніми дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в квартиру АДРЕСА_1. На підтвердження своїх позовних вказала, що її шлюб з чоловіком- ОСОБА_4., який виїхав в м. Миколаїв, - розірвано в 2001 році, відповідачі чинять перешкоди її проживанню в квартирі, замінили замки , з жовтня 2001 року вона вимушена проживати з дітьми у своїх батьків, однак в спірній квартирі залишилися її та дітей особисті речі, меблі.
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в квітні 2002 року звернулись в із зустрічним позовом до ОСОБА_1., просили визнати відповідачку такою, що втратила право користування житлом- квартирою за адресою: АДРЕСА_1, оскільки її шлюб з ОСОБА_4 розірвано в 2001 році, вона добровільно вивезла із спірної квартири свої речі і проживає разом з дітьми у своїх батьків, замінити замок в квартирі були вимушені для запобігання крадіжці, перешкод ОСОБА_1. для користування житлом не чинили.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 27 лютого 2004 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено, визнано право за ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9 право на проживання в квартирі АДРЕСА_1 та вселити їх у вказане житло.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 ставлять питання про скасування рішення та постановлення нового , яким просять відмовити в позові ОСОБА_1., а зустрічні позовні вимоги- задовольнити, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права, суд не дав оцінки фактам, встановленим в судовому засіданні - ОСОБА_1 добровільно виселилась з квартири, а також суд не врахував, що в спірній квартирі проживає три сім'ї.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав їм належну оцінку та обґрунтовано, у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, відмовив в задоволенні зустрічного позову, задовольнивши позовОСОБА_1., вселив її з неповнолітніми дітьми в спірну квартиру.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 разом з неповнолітніми дітьми - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 як дружина ОСОБА_4 та невістка основного квартиронаймача -ОСОБА_3 - з 10.04.1992року прописана в спірній квартирі, в якій також прописані та проживають відповідачі.
12 листопада 2001 року шлюб між ОСОБА_1. та ОСОБА_4. розірвано. З червня 2001 року ОСОБА_1 не проживає в спірній квартирі. Чоловік-ОСОБА_4 - виїхав на роботу та на проживання до м. Миколаєва, створив нову сім"ю.
В судовому засіданні відповідачі за первісним позовом підтвердили, що вони замінили замок в квартирі, оскільки була спроба проникнути в житло з боку невідомої людини , ключ від нового замка ОСОБА_1. не давали.
При постановленні рішення суд керувався ст.ст. 64,68,71 ЖК України та дійшов висновку, що ОСОБА_1 не проживала в квартирі більше 6-ти місяців з поважних причин, оскільки з боку відповідачів чинилися перешкоди для користування ОСОБА_1. спірною квартирою, у зв'язку з чим вона 27.03.2002 року і звернулась з позовом про вселення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає, що рішення є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Доводи в апеляційній скарзі про те, що суд не дав оцінки фактам, встановленим в судовому засіданні і не врахував, що ОСОБА_1 добровільно виселилась з квартири, не знаходять підтвердження в матеріалах справи, а доводи, що в спірній квартирі проживає три сім*ї загальною кількістю 8 чоловік, не спростовують висновків суду.
Виходячи з вищенаведеного, колегія судців вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303,307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 27 лютого 2004 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді: