АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/2390/801/12 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: ст. 140 ч. 1 КК України Суходольський О.М.
Доповідач в апеляційній інстанції Безверхий І.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" жовтня 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого судді Безверхого І.В.,
суддів Євтушенка В.Г., Ятченка М.О.,
за участю:
прокурора Якушиної О.В.,
потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника потерпілих ОСОБА_5,
захисників: адвокатів засудженого ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_8 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 17 липня 2012 року, яким
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Луганськ,
раніше не судимий,
засуджений за ч.1 ст. 140 КК України на два роки позбавлення волі.
Вирішена доля речових доказів по справі.
За вироком суду ОСОБА_8 засуджений за те, що він працюючи на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії КЗ «Черкаський обласний онкологічний диспансер», що знаходиться в м.Черкаси по вул.Менделєєва, 7, відповідно до наказу №76 від 02.07.2007р., з 02.07.2007р., всупереч п.«а» ст.78 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я», в якому вказано, що медичні працівники зобов'язані сприяти охороні та зміцненню здоров'я людей, запобігати і лікувати захворювання, подавати своєчасну і кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, 13.01.2011р., перебуваючи на чергуванні як лікар-анестезіолог під час проведення планового оперативного втручання в організм ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка з 29.12.2010р. перебувала на стаціонарному лікуванні в онкогінекологічному відділенні Черкаського обласного онкологічного диспансеру з діагнозом «Кістома яєчника, асцит, метастази в кістки», під час якого ОСОБА_8, відповідно до п.3.7 посадової інструкції лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії КЗ «ЧООД» зобов'язаний здійснювати ретельний нагляд за станом життєвоважливих функцій організму під час операцій (знеболення) і післяопераційному періоді до їх відновлення і стабілізації та своєчасно проводити корекцію інтенсивної терапії, в період часу з 09-15 год по 14-00 год. неналежно виконав свої професійні обов'язки внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого. Так з 12-15 год., коли хвора ОСОБА_9 була переведена до палати інтенсивної терапії відділення анестезіології та інтенсивної терапії КЗ «ЧООД», де знаходилася під наглядом лікаря-анестезіолога ОСОБА_8, який під час інтенсивної терапії та при проведенні реанімаційних заходів, маючи всі можливості здійснювати ретельний нагляд за станом життєво важливих функцій організму в післяопераційному періоді до їх відновлення і стабілізації, внаслідок неналежного виконання своїх професійних обов'язків, недбалого, несумлінного ставлення до них, що виразилось в поганому, байдужому, без належної старанності, неуважному, неакуратному, халатному їх виконанні, допустив введення невстановленою слідством особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, в організм ОСОБА_9 медичного препарату «Лідокаїн», введення якого не передбачено на даній стадії лікування, що спричинило тяжкі наслідки для хворої, у виді смерті ОСОБА_9, що була констатована о 14-00 год. 13.01.2011р., яка відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №579 від 12.10.2011р. настала від отруєння лідокаїном на фоні вираженої інтоксикації, обумовленою генералізованою формою раку шлунку, а відповідно до висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи №10-к від 07.02.2012 р. найбільш ймовірним шляхом введення лідокаїну до організму ОСОБА_9 є ін'єкційний, та лідокаїн було введено до організму ОСОБА_9 в період часу, що обліковується хвилинами-десятками хвилин до настання смерті.
В поданій апеляції засуджений ОСОБА_8 ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції, а матеріали справи просить направити прокурору на додаткове розслідування.
Зазначає, що судом першої інстанції справа розглянута неповно, до того ж допущена неповнота судового слідства не може бути усунута в судовому засіданні. Крім цього, зазначає, що суд першої інстанції допустив однобічність під час розгляду справи по суті, оскільки по за увагою суду залишились такі обставини, як те, що: до його обов'язків не входить цілодобове чергування біля хворого, а отже, ввести лідокаїн до організму ОСОБА_9 міг хто-небудь із медперсоналу; крім того, потерпіла ОСОБА_9 могла вжити лідокаїн самостійно.
Зазначає, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 140 КК України.
Також, посилається на ряд пом'якшуючих його відповідальність обставин, зокрема, на позитивно характеризуючі дані, наявність на утриманні малолітньої дитини, батьків похилого віку.
Крім того, зазначає, що висновки експертиз, які на його думку, мають сумнівний характер, є суперечливими, та додає, що працівники судової експертизи вимагали від нього кошти.
Судом також було відмовлено в задоволенні клопотань поданих його захисником: про виклик та допит в якості свідків осіб, які на той час перебували у лікарні, про призначення повторних судово-медичних експертиз та про направлення справи на додаткове розслідування, які, на його думку, є слушними, законним та обґрунтованими для об'єктивного розгляду справи та правильного її вирішення.
Вказаний злочин, на його думку, був вчинений іншою особою, яку й необхідно встановити під час додаткового розслідування.
В поданих запереченнях на апеляцію засудженого ОСОБА_8:
- потерпіла ОСОБА_3 зазначає, що призначене ОСОБА_8 покарання у виді двох років позбавлення волі є дуже м'яким, при цьому вказує, що направлення справи на додаткове розслідування про що ставить питання в поданій апеляції засуджений - це лише його намагання уникнути відповідальності та спроба затягнути розгляд даної кримінальної справи;
- потерпілий ОСОБА_4 зазначає, що, на його думку, ОСОБА_8 вчинив вбивство потерпілої ОСОБА_4, однак, вказана обставина залишилась по за увагою суду. Просить проводити справедливий та неупереджений розгляд справи і призначити ОСОБА_8 покарання за ст. 119 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про залишення вироку суду першої інстанції без змін, потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які просили вирок суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляції засудженого ОСОБА_8 - відмовити, засудженого ОСОБА_8, який підтримав свою апеляцію і просив її задоволити, захисників засудженого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які підтримали подану їхнім підзахисним апеляцію та просили вирок районного суду скасувати, а справу направити прокурору для проведення додаткового розслідування, дослідивши матеріали справи та обміркувавши над доводами вищезазначеної апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція засудженого ОСОБА_8 підлягає до часткового задоволення, а вирок місцевого суду скасуванню з підстав невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону виходячи з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як встановлено по даній кримінальній справі, ці вимоги закону при винесенні даного судового рішення місцевим судом виконані не були.
Як вбачається з матеріалів справи, судом під час розгляду справи по суті, всупереч вимогам ст. 22 КПК України дана однобока, неповна та необ"єктивна оцінка обставинам справи, що в свою чергу потягло невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи: місцевим судом взято за основу лише обвинувальні докази, які в свою чергу є суперечливими, у вироку не зазначені підстави відхилення доказів виправдальних вину у скоєнні інкримінованого органом досудового слідства ОСОБА_8 злочині, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України.
Так, як зазначено у вироку в показах свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 іде лише констатація факту про те, що дані свідки, які є медичними працівниками КЗ «Черкаський обласний онкологічний диспансер» приймали безпосередню участь (ОСОБА_10 та ОСОБА_12 під час проведення планового оперативного втручання в організм ОСОБА_9 13.01.2011 року, а ОСОБА_11 була присутня при проведенні реанімаційних заходів після оперативного втручання в організм ОСОБА_9 13.01.2011 року і вони самі не вводили і не бачили хто саме увів в організм ОСОБА_9 медичний препарат лідокаїн, від отруєння яким в послідуючому і наступила смерть ОСОБА_9 Тобто, місцевим судом не розкрито та не наведено належного аналізу даних вищезазначених доказів по справі.
Також, у вироку місцевий суд посилається як на доказ доведеності вини ОСОБА_8 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України на дані протоколу огляду місця події від 13.01.2011 року і зазначає, що в даному процесуальному документі „зафіксовано проведення огляду трупа ОСОБА_9 ", а яким саме чином даний доказ підтверджує вину ОСОБА_8 у скоєнні інкримінованого йому злочині - у вироку не наведено та не розкрито.
Місцевий суд у вироку як на доказ вини ОСОБА_8 у скоєнні інкримінованого йому злочині посилається на: дані посадової інструкції лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії Черкаського обласного онкологічного диспансера (п.3.5, п. 3.7, п.1.3); - дані наказу МОЗ №303 від 08.10.1997 року „Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України". Але, знову ж таки місцевим судом крім посилання на вищезазначені документи у вироку не розкрито і не конкретизовано яку саме доказову базу несуть вищевказані документи стосовно доказу скоєння злочину ОСОБА_8, тобто належного аналізу даного доказу по справі у вироку не наведено.
Також, в судовому засіданні місцевим судом були допитані експерти ОСОБА_13 та ОСОБА_14 Але місцевим судом у вироці не конкретизовано і не дана оцінка та належний аналіз показам даних осіб в частині доведеності вини ОСОБА_8 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України. Судом в цій частині у вироку зазначено, лише, що дані особи „проводили по справі дві експертизи, які підтвердили свої висновки, що були ними зроблені у висновках експерта від 28.03.2011 року №28/2 та від 12.05.2011 року №28/7".
Судом у вироку як на докази вини ОСОБА_8 у скоєнні інкримінованого йому органом досудового слідства злочині також зазначені: дані висновку судово-медичної експертизи від 28.03.2011 року № 28/2; - дані висновку додаткової судово-медичної експертизи від 12.05.2011 року №28/7; - дані висновку комісійної судово-медичної експертизи від 12.10.2011 року №579; - дані висновку судово-медичної (токсикологічної) експертизи від 26.12.2011 року №2261; - дані висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи №10-к від 07.02.2012 року. Але, місцевий суд у своєму вироку крім констатування самих висновків вищезазанчених експертиз не конкретизує і не висвітлює яким чином саме дані докази підтверджують чи спростовують про наявність вини у діях ОСОБА_8, що мали місце 13.01.2011 року, тобто також не наводить належного аналізу даних доказів по справі.
Місцевим судом у вироку наведені покази ОСОБА_8 у судовому засіданні стосовно пред"явленого останньому обвинувачення органами досудового слідства, але у вироку відсутня їх оцінка та аналіз у сукупності з усіма доказами по справі.
Крім того, у вироку не має будь-яких мотивів на спростування доводів засудженого про його непричетність до злочину, а також будь-яких мотивів щодо доводів потерпілих щодо наявності підстав для притягнення інших осіб до відповідальності.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, а зокрема з наданих прокурором документів, що за результатами додаткової перевірки по матеріалах виділених з кримінальної справи №4511100035 по факту ін"єкції в організм ОСОБА_9 медичного препарату „лідокаїну" СВ Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області 18.10.2012 року порушено кримінальну справу за №0101200815 за фактом неналежного виконання професійних обов"язків медичним працівником за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України.
За таких обставин суд зобов"язаний був ретельно дослідити наявні по справі докази та дати їм належну правову оцінку з виконанням належного аналізу досліджених по справі доказів, що судом першої інстанції зроблено не було.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному випадку має місце невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону в цій частині, що тягне за собою безумовне скасування постановленого судом першої інстанції вироку з послідуючим направленням справи на новий судовий розгляд.
А тому вимоги у апеляції засудженого ОСОБА_8 про направлення справи на додаткове розслідування колегія суддів знаходить необгрунтованими, оскільки всі доводи щодо доведеності обвинувачення підлягають ретельному дослідженню при новому судовому розгляді справи в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляцію засудженого ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 17 липня 2012 року відносно ОСОБА_8 скасувати з підстав невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону.
Справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_8 залишити підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Головуючий
Судді