АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/2390/773/12 Головуючий по 1 інстанції

Категорія: ст. 81 КК України Смоляр А.О.

Доповідач в апеляційній інстанції: Безверхий І.В.

УХВАЛА

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого-судді Безверхого І.В.,

суддів Ятченка М.О., Літвінцева В.М.,

за участю прокурора Лєнкової Н.Д.,

засудженого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінальної справи за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_3 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 липня 2012 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю с. Будище Черкаського

району Черкаської області, українцю, громадянину

України, з середньою освітою, одруженого, раніше

судимого, -

відмовлено в задоволенні подання адміністрації Черкаської ВК-62 погодженого зі спостережною комісією Черкаської міської ради про умовно-дострокове звільнення його від відбування покарання, -

в с т а н о в и л а :

За матеріалами даної справи, ОСОБА_3 засуджений 06.12.2007 року Черкаським райсудом Черкаської області за ч. 2 ст. 121 КК України до 7 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Черкаського райсуду Черкаської області від 20.02.2007 року і остаточно визначено до відбуття 7 років 6 місяців позбавлення волі, початок строку: 13.05.2007 р., кінець строку 13.11.2014 р.

Черкаською ВК-62 за погодженням зі спостережною комісією Черкаської міської ради до Придніпровського райсуду м. Черкаси було направлено подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_3

Відмовляючи в задоволенні подання відповідно до положень ст. 81 КК України та ст. 407 КПК України, місцеий суд у постанові зіслався на те, що під час перебування в колонії ОСОБА_3 допускав порушення вимог режиму відбування покарання, за що мав три стягнення, одне з яких на даний час знято, а інші погашено в установленому законом порядку. Крім цього, на думку суду, незважаючи на те що ОСОБА_3 має 12 заохочень, проте він повинен був активно приймати участь у суспільному житті установи, де він відбував покарання, прагнути своєю діяльністю спокутувати свою вину за вчинений злочин, систематично виконувати та перевиконувати виробничі завдання. Проте, на думку місцевого суду, останній не проявляв активності та фактично вів інертний спосіб життя, тобто не довів свого виправлення.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_3 в поданій ним апеляції ставить питання про скасування вказаної постанови суду першої інстанції та направлення матеріалів справи на новий судовий розгляд.

При цьому зазначає, що по за увагою суду першої інстанції залишилось те, що він має 12 заохочень і лише 3 стягнення, старанно ставить до виконання покладених на нього обов'язків, повністю відшкодував завдані злочином збитки.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляції засудженого ОСОБА_3 та просив постанову Придніпровського райсуду м. Черкаси залишити без зміни, думку засудженого ОСОБА_3, який підтримав подану ним апеляцію та просив задоволити її, скасувавши рішення суду першої інстанції щодо нього, перевіривши і дослідивши матеріали справи та обміркувавши над доводами вищезазначеної апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляція підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, у відповідності до вимог чинного КПК, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення в питанні умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання можна приймати лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого; з'ясування ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму; участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його намірів на майбутнє, зокрема наявності бажання і реальної можливості прилучення до праці при поверненні додому, тощо. Головним критерієм для позитивного вирішення цього питання відносно кожного конкретного засудженого є доведеність тієї обставини, що він своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, будучи засудженим 06.12.2007 року Черкаським районним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 121 КК України, реально відбув більше 2/3 частини визначеного покарання, твердо став на шлях виправлення, що спонукало адміністрацію Черкаської ВК-62 за погодженням із спостережною комісією Черкаської міської ради спрямувати до місцевого суду відповідне подання, де поставлено питання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_3 від подальшого відбування покарання.

В підтвердження правомірності такий дій документально засвідчено, що він досить позитивно характеризується, 12 разів заохочувався правами начальника установи, приймає участь в роботах по благоустрою приміщення відділення, що свідчить про його виправлення та відсутність даних про його суспільну небезпечність.

Не дивлячись на це, суд першої інстанції проігнорував наведені дані і з незрозумілих причин прийшов до висновку про посередню характеристику ОСОБА_3 та не доведення ним свого виправлення.

Такий висновок місцевого суду, на думку колегії суддів, є невірним.

Вказівка суду на наявність у ОСОБА_3 3-х минулих стягнень, одне з яких в послідуючому було знято а два інших погашено в установленому законом порядку, в даному випадку правового значення не має, оскільки за давністю ці стягнення погашені.

Тобто, висновки місцевого суду по даних матеріалах справи є суперечливими, не переконливими і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

А тому, на думку колегії суддів, таке рішення місцевого суду не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з поверненням матеріалів на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, оскільки прийняття кінцевого рішення з розгляду даного питання належить компетенції суду першої інстанції.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити в даній ухвалі про те, що місцевий суд в оскаржуваній постанові від 04.07.2012 року по тексту зазначає, що подання адміністрації ЧВК-62 стосовно умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання було погоджене зі спостережною комісією Придніпровського райвиконкому м. Черкаси ( див. по тексту оскаржуваної постанови місцевого суду від 04.07.2012 року). Але з матеріалів справи вбачається, що вищезазначене подання ЧВК-62 було погоджене зі спостережною комісією Черкаської міської ради, а не Придніпровського райвиконкому м. Черкаси.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 - задовольнити.

Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 липня 2012 року, про відмову в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання ОСОБА_3 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому його складі.

Головуючий

Судді