АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 10/2390/703/12 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: ст. 236 -1, 236-2 КПК України 1960 року Вітер Л.А.
Доповідач в апеляційній інстанції: Безверхий І.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" грудня 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Безверхого І.В.,
суддів Демиденка А.І., Ятченка М.О.,
за участю прокурора Тертичної Я.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали справи за апеляцією ОСОБА_3 на постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 15.10.2012 року, якою його скаргу на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.07.2012 року, визнанні незаконними дій працівників прокуратури, міліції та визнання права на відшкодування майнової, матеріальної та моральної шкоди - залишено без задоволення, -
в с т а н о в и л а :
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернувся до місцевого суду із скаргою на незаконні дії працівників прокуратури, міліції та скасування постанови від 17.07.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи і визнання права на відшкодування майнової, матеріальної та моральної шкоди. Скаржник просив визнати незаконними дії прокурора Христинівського району Менчинського С.В. та начальника Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області Гирика В.І. в частині неналежного виконання ними своїх службових обов'язків під час проведення перевірки за його заявою про злочин, також просив скасувати постанову органу дізнання від 17.07.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 КК України та просив визнати його право на відшкодування майнової шкоди в сумі 96112 грн., матеріальної шкоди в сумі 6780 грн. та моральної шкоди в сумі 20 000 грн.
Відмовляючи ОСОБА_3 в задоволенні його скарги суд першої інстанції у оскаржуваній постанові вказує, що оскаржувана ОСОБА_3 постанова від 17.07.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи на час розгляду даної скарги місцевим судом вже була скасована постановою прокурора Христинівського району від 04.09.2012 року, а матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи направлені до Христинівського РВУМВС України в Черкаській області для організації проведення додаткової перевірки, тобто постанова органу дізнання від 17.07.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи на час розгляду скарги ОСОБА_3 Христинівським райсудом Черкаської області юридично вже не існувала. Що стосується питання визнання незаконності дій прокурора Христинівського району та начальника Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області та інших вимог скаржника про визнання за ним права на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, то місцевий суд в оскаржуваній постанові зазначив, що дані його вимоги не підлягають розгляду одночасно при вирішенні скарги останнього на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 в апеляційній скарзі ставить питання про його скасування, а також просить визнати незаконними дії прокурора Христинівського району Менчинського С.В., начальника Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області Гирика В.І. та заступника начальника Христинівського РВ УМВС Рижука Р.В., визнати за апелянтом ОСОБА_3 право на відшкодування завданої майнової, матеріальної та моральної шкоди.
При цьому, як слід розуміти із апеляції, вказує на неправильне застосування судом першої інстанції норм кримінально-процесуального законодавства України, однобічність та неповноту судового розгляду справи під час винесення оскаржуваного рішення від 15.10.2012 року.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який вважав постанову місцевого суду законною та обгрунтованою і заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи та обміркувавши над доводами апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція ОСОБА_3 задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 236-2 КПК України 1960 року, розглядаючи скаргу на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, суддя повинен перевірити чи були при відмові в порушенні справи виконані вимоги ст. 99 цього кодексу.
За змістом ст. 99 КПК України 1960 року при відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють в порушенні кримінальної справи.
Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи повинна відповідати вимогам ст.ст. 99, 130 КПК України 1960 року і повинна бути обгрунтованою та мотивованою.
Відповідно до вимог ст. 236-2 КПК України 1960 року, розглянувши скаргу, суддя залежно від того, чи були при відмові у порушенні справи виконані вимоги ст. 99 цього Кодексу, приймає одне з таких рішень:
1) скасовує постанову про відмову в порушенні справи і повертає матеріали для проведення додаткової перевірки;
2) залишає скаргу без задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, яка винесена першим заступником начальника Христинівського РВУМВС України в Черкаській області Рижуком Р.В. 15.07.2012 року, скасована 04.09.2012 року прокурором Христинівського району Черкаської області Менчинським С.В. у порядку нагляду, а матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи були направлені до Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області для організіції проведення додаткової перевірки та прийняття законного рішення.
За таких обставин колегія суддів судової палати вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_3, поскільки на час розгляду справи судом юридично вже не існувало оскаржуваної скаржником ОСОБА_3 постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.07.2012 року по причині її скасування 04.09.2012 року прокурором Христинівського району Черкаської області, у зв"язку з цим його скаргу було залишено судом без задоволення, що відповідає вимогам кримінально-процесуального закону.
Також колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в оскаржуваній постанові від 15.10.2012 року вірно зазначено, що вимоги скаржника ОСОБА_3 стосовно визнання дій працівників міліції, прокуратури незаконними у зв"язку зі скасуванням постанов, не порушення кримінальної справи та визнання за апелянтом права на відшкодування матеріальної та моральної шкоди не підлягають розгляду одночасно при розгляді скарги на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Згідно діючого чинного законодавства України законність дій працівників міліції та прокуратури при винесенні вказаних постанов в разі виникнення такої потреби може бути перевірена органами прокуратури, включно до Генерального прокурора України.
Посилання апелянта ОСОБА_3 на неналежний розгляд його скарги судом першої інстанції, конкретними доказами не підтверджений.
А тому колегія суддів приходить до висновку, що за викладених підстав апеляція ОСОБА_3 про скасування постанови суду першої інстанції від 15.10.2012 року задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 362, 366, 382 КПК України 1960 року, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 - відмовити.
Постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 15 жовтня 2012 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_3 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.07.2012 року стосовно ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 КК України, визнанні незаконними дій працівників прокуратури, міліції та визнання права на відшкодування майнової, матеріальної та моральної шкоди - залишити без змін.
Головуючий
Судді