АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 грудня 2012 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Литвинюк І. М.
суддів: Міцнея В.Ф., Височанської Н.К.
секретаря: Лисак О.А.
за участю: позивачів -ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3, представника відповідача -ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2012 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Посилалися на те, що 30 жовтня 2005 р., приблизно 14-30 год. ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом марки «БМВ-528»д/н НОМЕР_1, на автодорозі сполученням «Доманово-Ковель-Чернівці-Мамалига», рухаючись в напрямку м. Чернівці, в районі мосту перед с. Яблунівка Заставнівського району Чернівецької області, рухаючись по своїй смузі руху зі швидкістю більше 168 км/год., допустив наїзд на їх неповнолітню дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці пригоди. В результаті таких дій ОСОБА_3 проти нього була порушена кримінальна справа по обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і постановою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 11 серпня 2011 року його було визнано винним у скоєнні вказаного злочину та звільнено від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах п. «в»ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році»від 08 липня 2011 року № 3680-У1 р.. Дану постанову ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 18 жовтня 2011 року залишено без змін.
Просили стягнути з відповідача на їх користь 16 583,00 (шістнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят три) гривні матеріальної шкоди, яка складається з витрат на поховання, та 500 000,00 (п'ятсот тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2012 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, та ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 11 968 грн. та 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
На дане рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Апелянти вважають, що при ухваленні рішення судом порушено їхні права стосовно повного та всебічного розгляду справи, що призвело до винесення незаконного та обґрунтовано рішення.
Посилаються на те, що суд вибірково підійшов до використання доказів, які були досліджені в судовому засіданні, повністю проігнорував показання позивачів, також не в повному обсязі взяв до уваги, що після смерті дочки у них виникли істотні вимушені зміни в житті, порушилися нормальні життєві зв»язки і оцінив моральну шкоду в мізерній сумі 50 000 грн.. Звертають увагу на те, що ОСОБА_3 після скоєного не попросив у них вибачення та не надавав жодної допомоги на поховання.
На дане рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області також відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, зменшивши розмір відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Вказує на те, що рішення суду є незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що судом було допущено неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.
Посилається на те, що до скоєння ДТП він рухався 90 км/год, а не 168 км/год, як про це зазначено в рішенні суду. В даній аварії також є вина потерпілої, яка грубо порушила вимоги п.п. 4.7, 4.14 Правил дорожнього руху. Крім того, при ухваленні рішення суд не врахував граничну вартість стандартного пам'ятника в даній місцевості.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 30 жовтня 2005 року, приблизно о 14-30 годині, ОСОБА_3, керуючи технічно справним транспортним засобом марки "БМВ-528" д/н НОМЕР_1, рухався за межами населеного пункту по автодорозі сполученням Доманово -Ковель -Чернівці -Мамалига в напрямку м. Чернівці по своїй смузі руху зі швидкістю більше 168 км/год. Під'їжджаючи до с. Яблунівка Заставнівського району Чернівецької області, він побачив, що попереду нього зупинився мікроавтобус, з якого вийшло двоє пішоходів, які швидким темпом перейшли його смугу руху та зупинилися на середині дороги, пропускаючи зустрічний транспорт. Після цього з вказаного мікроавтобуса вибігла ще одна дівчина - ОСОБА_6, яка почала швидко перетинати дорогу. Виявивши небезпеку, ОСОБА_3 не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, своєчасно не зменшив швидкість, хоча мав технічну можливість зупинитися до лінії руху пішохода, в результаті чого правою кутовою частиною свого транспортного засобу скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6. Внаслідок ДТП остання від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці пригоди. Дорожньо-транспортну пригоду ОСОБА_3 скоїв в результаті грубого порушення та невиконання вимог п.1.7, 12.1, 12.6 (ґ) та 12.3 Правил дорожнього руху України. Дані порушення знаходяться в причинному зв'язку з настанням події та її наслідками. Відносно відповідача ОСОБА_3 була порушена кримінальна справа по обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Постановою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 11 серпня 2011 року його було визнано винним у скоєнні вказаного злочину та звільнено від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах п. «в»ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році»від 08 липня 2011 року №3680-У1 р., яку було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 18 жовтня 2011року.
Вирішуючи спір, суд вірно встановив обставини по справі, дав їм належну оцінку і відповідно до норм матеріального та процесуального закону обґрунтовано дійшов до висновку , що винним у скоєнні ДТП 30 жовтня 2005 року є відповідач ОСОБА_3.
Цей висновок суду підтверджується вищезазначеною постановою від 11 серпня 2011 року, яка набрала чинності.
Вирішуючи спір, суд згідно ст.ст. 22, 23, ч. 1 ст. 1166, ч.ч. 1, 2 ст.1167 ЦК України, обґрунтовано зазначив, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як роз"яснено в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" з наступними змінами (далі - постанова), суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України та роз"яснень, викладених у п.п. 4, 5 постанови, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Це будь-яка діяльність, здійснення якої створює підвищену ймовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Отже, відповідальність за відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди перед позивачами має нести відповідач ОСОБА_3.
Частково задовольняючи позов про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 11 968 грн., суд першої інстанції виходив з того, що дані витрати на поховання підтверджені належними доказами (квитанціями та накладними).
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої позивачам смертю їхньої доньки, суд першої інстанції в повній мірі врахував критерії, передбачені ст. 23 ЦК України, врахував конкретні обставини справи, глибину моральних (душевних) страждань позивачів, істотність змін у житті у зв'язку із загибеллю рідної людини та правильно визначив належний до відшкодування розмір моральної шкоди.
Доводи апеляційних скарг сторін висновків суду не спростовують, оскільки підстави стягнення та розмір відшкодування моральної шкоди відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Згідно вимог ст. 1201 ЦК України та п. 24 постанови Пленуму у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов'язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати. Витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості.
Твердження апелянта ОСОБА_3 про те, що позивачі не надали суду довідку про вартість стандартного пам»ятника і огорожі в місцевості, де похована ОСОБА_6, і що гранична вартість стандартних пам»ятників і огорож в даній місцевості складає 6 000 грн., спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.
Інші доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі повно з'ясованих обставин справи, із додержанням норм матеріального права, а доводи апеляційних скарг не дають підстав для його скасування.
З огляду на зазначене, відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України, колегія суддів відхиляє апеляційні скарги і залишає рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: