АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2012 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Литвинюк І. М.

суддів: Винту Ю.М., Височанської Н.К.

секретаря: Лисак О.А.

за участю: представника позивачки -ОСОБА_1, представника відповідачки -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Магальська сільська рада Новоселицького району Чернівецької області, про визнання заповіту недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 22 жовтня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, після смерті якого залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1. Спадкодавець за життя залишив на користь ОСОБА_4 заповіт, завірений секретарем сільської ради с. Магала Новоселицького району 02 серпня 1999 року, зареєстрований в реєстрі сільської ради с. Магала за № 94.

Посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її батько ОСОБА_6, який був спадкоємцем за законом на вказаний житловий будинок. Померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 був рідним братом її дідуся ОСОБА_7, який є батьком ОСОБА_6.

Просила визнати недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4, посвідчений 02 серпня 1999 року секретарем Магальської сільської ради Новоселицького району ОСОБА_8 та зареєстровантй в реєстрі під № 94.

________________________________________________________________________

№22ц-1548/12 Головуючий у 1 інстанції: Вівчар Г.А.

Категорія: 37 Доповідач: Литвинюк І.М.№22ц-1548/12

Вказувала на те, що заповіт складений не українською, а російською мовою, якою спадкодавець ОСОБА_5 не володів, тому не мав можливості особисто прочитати заповіт та перевірити справжність його волевиявлення, а секретарем сільської ради не були залучені для вказаної мети свідки або перекладач. Крім того, секретар сільської ради, яка посвідчила заповіт, не мала права вчиняти нотаріальні дії, оскільки на неї не було покладено такий обов'язок рішенням виконкому Магальської сільської ради відповідного скликання, як це передбачено інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України.

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 22 жовтня 2012 року позов задоволено.

Заповіт, складений від імені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4, посвідчений 02 серпня 1999 року секретарем Магальської сільської ради Новоселицького району ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 94, визнано недійсним.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На дане рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 22 жовтня 2012 року представник апелянта ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що ОСОБА_3 не є належним позивачем в даній справі, позивачка не надала до суду докази про родинні відносини між нею та ОСОБА_5, а також судом невірно констатовано те, що на момент посвідчення заповіту, станом на 02 серпня 1999 року, секретар Магальської сільської ради ОСОБА_8 не була наділена рішенням виконкому Магальської сільської ради відповідними повноваженнями.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка ОСОБА_3 відповідно до ст. 1266 ЦК України має право успадковувати спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5. Рішення виконавчого комітету Магальської сільської ради Новоселицького району станом на 02 серпня 1999 року про уповноваження секретаря сільської ради ОСОБА_8 на вчинення нотаріальних дій не було, а тому складений спадкодавцем ОСОБА_5 заповіт є неналежним чином посвідченим, у зв»язку з чим його слід визнати недійсним.

Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може.

Згідно ст.ст. 1217, 1223 ЦК України спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, у разі ж відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, право на спадкування за законом одержують спадкоємці за законом.

Заповідач, за вимогами ст. 1235 ЦК України (ст. 534 ЦК УРСР 1963 р.), може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 02 серпня 1999 року в с. Магала Новоселицького району Чернівецької області секретарем виконкому Магальської сільської ради ОСОБА_8 було посвідчено заповіт від імені ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, згідно якого ОСОБА_5 заповів усе належне йому на день смерті майно ОСОБА_4.

09 грудня 2010 року відповідачка ОСОБА_4 у визначений ст. 1270 ЦК України строк подала до Новоселицької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5.

Позивачка ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулася 22 травня 2012 року, тобто після спливу встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини.

У відповідності до вимог ст.ст. 11 і 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів. Кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

У відповідності до ч. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року „Про судову практику у справах про спадкування" якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини тощо.

Колегія суддів вважає, що оскільки позивачка ОСОБА_3 у встановлений законом строк не подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, то звертаючись до суду з позовом про визнання заповіту недійсним, вона зобов»язана була довести факт постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, який має для неї юридичне значення і підставою для визнання її спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5, законність заповіту якого вона оспорює.

Як роз»яснив Пленум в п. 23 зазначеної постанови, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Однак доводи позивачки про те, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 вона постійно проживала разом зі спадкодавцем спростовуються показаннями допитаних в суді першої інстанції свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, з яких вбачається, що спадкодавець декілька років до смерті проживав в с.Остриця Герцаївського району, де і помер.

Дані обставини також підтвердила позивачка ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, сама по собі реєстрація місця проживання в спадковому будинку на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до ч. 3 ст. 1268 про прийняття спадщини спадкоємцем.

Висновки суду першої інстанції про те, що позивачка ОСОБА_3 відповідно до ст. 1266 ЦК України має право успадковувати спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 спростовуються матеріалами справи, яким суд першої інстанції належної оцінки не дав і прийшов до передчасного висновку про задоволення позову.

На підтвердження своїх вимог про визнання заповіту недійсним позивачка зазначала, що факт кровної спорідненості між нею та спадкодавцем ОСОБА_5 підтверджується доданими до позовної заяви документами, з яких видно, що її дідусь ОСОБА_7 та заповідач ОСОБА_5 були рідними братами.

Як підтверджується матеріалами справи, зокрема, свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 10 серпня 2010 року, ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5, ім»я якого вказано «ОСОБА_5». Однак у заповіті, посвідченому 02 серпня 1999 року секретарем Магальської сільської ради Новоселицького району та зареєстрованому в реєстрі за № 94 на користь ОСОБА_4, та у свідоцтві про право власності на житловий будинок, ім»я спадкодавця вказано «ОСОБА_5». Також в свідоцтві про народження Серії НОМЕР_2 ім»я ОСОБА_5 вказано «ОСОБА_5».

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ненадання позивачкою доказів на вчинення необхідних дій, спрямованих на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, та документів на підтвердження родинних відносин із спадкодавцем та належності правовстановлюючого документу не дає права позивачці на оспорювання заповіту.

Крім того, висновки суду першої інстанції про те, що станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5, позивачка ОСОБА_3 була неповнолітньою і відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину, спростовуються свідоцтвом про народження ОСОБА_3 Серії НОМЕР_3, відповідно до якого позивачка ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 і на момент смерті спадкодавця була повнолітньою.

Отже, позивачка ОСОБА_3 належними доказами не довела, що вона прийняла спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_5, оскільки заяву про прийняття спадщини в нотаріальну контору вона подала з пропуском встановленого законом строку для прийняття спадщини і постійно на час відкриття спадщини із спадкодавцем не проживала.

За вимогами ст. 541 ЦК УРСР 1963 р. заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Засвідчення правочинів у населених пунктах, де немає нотаріусів, здійснюється відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про нотаріат»і ст. ст. 38, 42, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування на підставі Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5, чинній на час посвідчення заповіту.

Згідно з п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 р. N 22/5 нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної ради покладено вчинення цих дій.

За вимогами п. 5 Інструкції посадові, службові особи зобов'язані сприяти громадянам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування», яка визначає повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав і законних інтересів громадян, до делегованих повноважень виконавчих комітетів сільських рад відноситься, зокрема, вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.

Згідно ч. ч. 6, 9 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

З матеріалів справи видно, що рішенням № 30 виконкому Магальської сільської ради від 25 листопада 1994 року було покладено обов»язки на вчинення нотаріальних дій на секретаря виконкому Магальської сільської ради ОСОБА_8.

В матеріалах справи відсутні докази про скасування рішення виконавчого комітету Магальської сільської ради 25 листопада 1994 року про покладення обов'язків по здійсненню нотаріальних дій на ОСОБА_8.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням № 3 виконкому Магальської сільської ради 23 скликання від 08 квітня 1998 року відповідно до п. 1 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування»секретарем сільської ради обрано ОСОБА_8.

Рішенням № 4 виконкому Магальської сільської ради 23 скликання від 08 квітня 1998 року відповідно до ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування» утворено виконавчий комітет, затверджено його персональний склад та встановлено здійснення секретарем сільської ради ОСОБА_8 повноважень секретаря виконавчого комітету.

Отже, спірний заповіт було посвідчено ОСОБА_8, яка займала посаду секретаря виконкому ради, а не секретаря ради. Крім того, даних про те, що вказані повноваження покладені на іншу особу немає.

Також позивачем не доведено втрату чинності вищезазначеного рішення виконкому від 25 листопада 1994 року, в зв'язку з переобранням виконавчого комітету, так як фактично секретарем виконкому сільської ради залишилась одна й та сама особа - ОСОБА_8.

В самому рішення виконкому від 25 листопада 1994 року не було визначено термін дії зазначеного рішення.

Посилання в рішенні суду на відповіді виконкому Магальської сільської ради від 16 січня 2012 року та 02 березня 2012 року, як на підтвердження встановлених судом обставин, є безпідставними, оскільки вказані довідки судом першої інстанції не досліджувались і в матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на те, що секретарем виконавчого комітету сільської ради ОСОБА_8 повністю дотримано вимоги щодо посвідчення заповіту, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави визнавати його недійсним.

Крім того, доказів про те, що заповіт суперечить дійсному волевиявленню ОСОБА_5 позивачкою не надано. Заповіт був складений в 1999 році, а ОСОБА_5 помер в 2010 році, отже, протягом багатьох років мав можливість змінити заповіт або скласти інший.

Виходячи із встановлених фактів (обставин), наданих сторонами доказів та вимог закону, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивачка не довела, що у разі визнання заповіту недійсним вона має право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, а тому суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про задоволення позову.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_4, задовольнити.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 22 жовтня 2012 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Магальська сільська рада Новоселицького району, про визнання заповіту недійсним відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: