Справа № 0913/1736/2012
Проваджееня № 22ц/779/64/2013
Категорія 51
Головуючий у 1 інстанції Калиній Г.В.
Суддя-доповідач Васильковський В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 січня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Васильковського В.М.
суддів: Проскурніцького П.І.,Соколовського В.М.
секретаря Бобика Ю.І.,
з участю: позивачки ОСОБА_2
представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Лісова компанія «Осмолода» про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди за апеляційною скаргою ТОВ «Лісова компанія «Осмолода» на рішення Рожнятівського районного суду від 01 листопада 2012 року,-
в с т а н о в и л а:
2 серпня 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що з вересня 2002 року по березень 2012 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, 20.03.2012 року звільнена з роботи з посади бухгалтера за згодою сторін. При звільненні їй не виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 7824,38 грн., яку просила стягнути з відповідача та завдану порушенням її законних прав моральну шкоду в розмірі 2500 грн.
У заяві від 30 серпня 2012 року позивачка уточнила позовні вимоги, посилаючись на те, що в день звільнення їй не виплачено заборговану заробітну плату в сумі 775,72 грн., яка була виплачена тільки 01.07.2012 року. Тому просила поновити їй строк звернення до суду з даним позовом, пропущеним з поважних причин, стягнути з відповідача грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 8711 грн., середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в загальному розмірі 4073,20 грн. та 2500 грн. моральної шкоди.
Рішенням Рожнятівського районного суду від 01 листопада 2012 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Лісова компанія «Осмолода» на користь ОСОБА_2 7824 грн. 38 коп. компенсації за невикористані відпустки, 4073 грн. 20 коп. компенсації за час затримки розрахунку при звільненні та 2500 грн. моральної шкоди. Стягнуто з ТОВ «Лісова компанія «Осмолода» в дохід держави судовий збір в сумі 429,20 грн.
В апеляційній скарзі ТОВ «Лісова компанія «Осмолода» посилається на порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що в позовній заяві від 01.08.2012 року позивачка просила стягнути грошову компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 7824,38 грн. та моральну шкоду в розмірі 2500 грн. Позивачкою шляхом подачі заяви про збільшення позовних вимог 12.10.2012 року одночасно було змінено предмет і підстави позову після проведення попереднього судового засідання, однак суд на порушення вимог ст. 31 ЦПК України неправомірно прийняв цю заяву до розгляду. Судом не враховано, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. ОСОБА_2 звільнена з роботи 20.03.2012 року, проте судом не взято до уваги, що позовна заява від 01.08.2012 року подана з пропущенням встановленого строку позовної давності, який сплив 21.06.2012 року. Порядок виплати грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки регулюється Законом України "Про відпустки", що не є законодавством про оплату праці, тому ч. 2 ст. 233 КЗпП України на ці правовідносини не поширюється, позивачкою в даному випадку пропущений трьохмісячний строк для звернення до суду. Висновок суду про те, що позивачкою не було пропущено строку для звернення до суду, оскільки підприємство провело повний розрахунок з нею 01.07.2012 року, суперечить Рішенню Конституційного Суду України № 4-рп/2012, так як позивачці було відомо про порушення її прав саме в день звільнення 20.03.2012 року. Тому суд безпідставно відмовив у застосуванні наслідків спливу строку позовної давності. У рішенні суду не зазначено періоду, за який відбувається стягнення вказаних сум, не наведено належних доказів на підтвердження цих обставин, позивачкою не додано відповідних розрахунків для стягнення сум компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, а також не надано жодних доказів заподіяння їй моральної шкоди. Судовий збір в розмірі 429,20 грн. стягнуто неправомірно, так як сума задоволених грошових вимог складає 14 397,58 грн., 1 % від якої становить 143,97 грн., а сума за подання позовної заяви - 208,60 грн. Тому просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 відмовити.
В засіданні апеляційного суду позивачка та її представник доводи апеляційної скарги заперечили. Представник ТОВ «Лісова компанія «Осмолода», належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не з'явився повторно, що згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з вересня 2002 року по березень 2012 року ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Лісова компанія «Осмолода», наказом № 14-к від 20.03.2012 року звільнена з роботи з посади бухгалтера за згодою сторін. При розрахунку їй не виплачено компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 7824,38 грн. Заборговану заробітну плату в сумі 775,72 грн. виплачено тільки 01.07.2012 року. Згідно листа ТОВ «Лісова компанія «Осмолода» від 19.10.2012 року середня заробітна плата ОСОБА_2 за один місяць складала 1200 грн., а її середньоденна заробітна плата становила 58,02 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивачці при звільненні розрахункові виплачені не були, відповідач фактично розрахувався з нею 01.07.2012 року, тому звернувшись до суду з даним позовом 02.08.2012 року позивачка не пропустила встановлений законом строк звернення до суду. Виходячи з вимог ст. ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України суд стягнув з відповідача на користь позивачки 7824,38 грн. компенсації за 207 днів невикористаної нею відпустки, 4073 грн. 20 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 20.03.2012 року по 01.07.2012 року та 2500 грн. моральної шкоди.
Висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Згідно ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Факт невиплати ТОВ «Лісова компанія «Осмолода» при звільненні 20.03.2012 року ОСОБА_2 з роботи 7824,38 грн. компенсації за 207 днів невикористаної нею відпустки та проведення з нею повного розрахунку тільки 01 липня 2012 року стверджується актом перевірки № 09-16-024/450 від 26.07.2012 року за дотриманням законодавства про працю, протоколом про адміністративне правопорушення від 26.07.2012 року та листом територіальної Державної інспекції з питань праці в Івано-Франківській області від 30.07.2012 року (а. с. 5, 35-37).
Оскільки відповідач у письмових запереченнях посилався на відсутність первинних документів для нарахування компенсації за невикористані відпустки (а. с. 44), суд обґрунтовано стягнув визначену державною інспекцією з питань праці суму грошової компенсації за невикористану позивачкою відпустку, тому доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів відхиляє.
При вирішенні спору судом першої інстанції правильно застосовано положення ст. ст. 116, 117 КЗпП України, оскільки закон прямо покладає на підприємство обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок - виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.
Середній заробіток працівника відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці", п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню.
У зв'язку з тим, що відповідач не надав відомостей про заробітну плату позивачки за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню, суд першої інстанції правильно взяв за основу розрахунку лист ТОВ «Лісова компанія «Осмолода» від 19.10.2012 року про середньомісячну заробітну плату 1200 грн. та середньоденну заробітну плату ОСОБА_2 58,02 грн. (а. с. 44) і стягнув вказану позивачкою суму 4073,20 грн. середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 20.03.2012 року по 01.07.2012 року.
Також, судом у відповідності до вимог ст. 237-1 КЗпП України обгрунтовано покладено на відповідача обов'язок відшкодування моральної шкоди позивачці в сумі 2 500 грн. У зв'язку з недотриманням підприємством положень ст. ст. 83, 94, 97 КЗпП України, порушення законних прав ОСОБА_2 затримкою виплати всіх належних при звільненні сум призвели до її моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Вірним є висновок суду першої інстанції про те, що тримісячний строк звернення до суду з даними вимогами повинен обчислюватися, виходячи з часу повного фактичного розрахунку з позивачкою, тобто з 01.07.2010 року, а не з 21.06.2012 року, як помилково вважав відповідач.
При цьому суд правильно послався на Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, згідно якого для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачкою трьохмісячного строку для звернення до суду з даним позовом, відсутність доказів відповідних розрахунків для стягнення сум компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та заподіяння позивачці моральної шкоди, оскільки з матеріалів справи вбачається, що мала місце затримка виплати всіх належних позивачці при звільненні сум до 01 липня 2012 року з вини відповідача, що стверджується постановою Рожнятівського районного суду від 23 серпня 2012 року про притягнення керівника підприємства до адміністративної відповідальності за ст. 41 КУпАП (а. с. 38).
Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом вимог ст. 31 ЦПК України при зміні позивачкою предмету і підстави позову не заслуговують на увагу. Заяву про уточнення позовних вимог ОСОБА_2 подала 30.08.2012 року до початку розгляду справи по суті.
За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про задоволення позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом з'ясовано всебічно, повно й об'єктивно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Разом з тим, із висновком суду про стягнення з ТОВ «Лісова компанія «Осмолода» в дохід держави 429 грн. 20 коп. судового збору погодитись не можна.
Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.
Позовна вимога про стягнення з відповідача грошової компенсації за невикористану відпустку і середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні має майновий характер, тому з присудженої судом першої інстанції суми 11 897 грн. судовий збір згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави в розмірі 214 грн. 60 коп.
Позовна вимога про стягнення моральної шкоди має немайновий характер і повинна оплачуватися судовим збором згідно з п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в розмірі 107 грн. 30 коп.
Оскільки у позовній заяві об'єднано вимоги немайнового та майнового характеру, судовий збір підлягає оплаті за ставками, встановленими для позовів як майнового, так і немайнового характеру.
З огляду на викладене, відповідно до вимог ст. ст. 79, 80 ч. 1 п. 10, 88 ч. 3 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави 321 грн. 90 коп. судового збору, тому рішення суду першої інстанції в цій частині слід змінити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лісова компанія «Осмолода» задовольнити частково.
Рішення Рожнятівського районного суду від 01 листопада 2012 року в частині стягнення судових витрат змінити. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лісова компанія «Осмолода» в дохід держави 321 грн. 90 коп. судового збору.
В решті рішення Рожнятівського районного суду від 01 листопада 2012 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Васильковський В.М.
Судді: Проскурніцький П.І.
Соколовський В.М.